автор: Аліна Логвиненко
офіцер відділення комунікацій 39-ї окремої бригади берегової оборони ВМС ЗС України
“Це шлях воїна”, – промовляє військовий з посмішкою, бредучи через очерет по коліна у воді. Повертаючись до побратима, продовжує: “Давай, рідненький, вийдемо, ми своїх не залишаємо”.
Це кадри з відео, знятого на телефон військовослужбовцем 39-ї окремої бригади берегової оборони Денисом Кучеренком на псевдо “Кім” під час виконання завдання на лівому березі Дніпра. У цьому відео – весь Денис. Сміливий, витривалий, холоднокровний у бойовій ситуації і водночас чуйний до інших, уважний, готовий завжди прийти на допомогу.
9 серпня 2023 року під час чергового виходу на лівий берег човен, яким керував 33-річний Денис, потрапив під ворожий обстріл. Він наказав побратимам стрибнути у воду, зманеврував, щоб прикрити їх, але сам влучання не уникнув.
14 березня 2025 року указом президента солдатові Денису Кучеренку посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
Кажуть, герої живуть, доки про них пам’ятають. У спогадах коханої, друзів, побратимів “Кім” житиме завжди. Веселий, компанійський, справедливий. Звичайний хлопець, який майстерно ремонтував автомобілі, смачно готував, захоплювався природою, обожнював дітей, мріяв про велику родину.
Справжній чоловік, який обрав шлях воїна і пройшов ним до кінця.
Денис із побратимом
“Він був унікальною людиною” – так про Дениса кажуть усі, хто його знав. Непоступливий у всьому, що стосується власних переконань. Чуйний до інших, готовий підтримати і допомогти.
“Завжди стояв на своєму, якщо був упевнений у власній правоті. Водночас міг легко визнати свою помилку і перепросити. Все по-чесному”, – каже його друг Сергій, з яким Денис до великої війни працював на СТО. Познайомилися ще у 2015-му, швидко знайшли спільну мову і зрештою стали близькими друзями.
“Він реально був дуже веселою людиною, до всього підходив з позитивом, завжди з жартом, з приколом”, – згадує Сергій.
“У Дениса була купа фірмових фраз. Наприклад, коли ставили якусь задачу, він пропонував варіант вирішення і завжди говорив при цьому: “Схема стара, але робоча”, – додає побратим Станіслав. – Денис був природженим розвідником. Не дивно, що
він одним із перших заходив на острови ще на етапі підготовки операції на лівому березі Дніпра.
У складі розвідувального підрозділу перевіряв місцевість, шляхи, виявляв ворожі СПшки. Це допомогло згодом підготувати безпечні маршрути пересування нашої піхоти на лівий берег”.
Поряд із Денисом увесь час був найближчий побратим – “Водолаз“. Вони познайомилися на початку служби в бригаді й дуже швидко стали найкращими друзями.
“Хлопці були, немов рідня! Зовні несхожі, але характери, звички, манера спілкування – ідентичні. Денис так і говорив: “У війську я знайшов брата”, – розповідає Денисова кохана жінка Алла.
Денис і Алла
Разом “Кім” та “Водолаз” виходили на лівий берег Дніпра. Їхня група здійснювала форсування річки однією з перших.
“З Денисом можна було йти на будь-яке завдання, навіть найскладніше. Він був дуже надійний, серйозний та виважений у всьому, що стосувалося роботи”, – зауважує “Водолаз”.
24 травня 2023 року Денис Кучеренко у складі розвідувальної групи здійснив висадку на лівому березі Дніпра. Пройшовши болота, військовослужбовці 39-ї окремої бригади берегової охорони (на той час іще 126-ї окремої бригади Тероборони ЗСУ) минули систему спостереження противника, залишившись непоміченими мережею камер та ворожими БПЛА.
Група вийшла на дорогу в районі села Підстепне, опинившись в тилу окупантів. Біля дороги розвідники виявили мінно-вибухові загородження. Група Дениса Кучеренка ухвалила рішення спровокувати противника. Хлопці встановили подвійний фугас та підірвали мінно-вибухові загородження. Окупанти відправили на місце вибуху чотирьох саперів, щоб зрозуміти, що відбувається. Усі вони разом з автомобілем були ліквідовані нашими розвідниками. Виконавши завдання, група Дениса Кучеренка повернулася на правий берег.
Район села Підстепне на лівобережжі Херсонській області на мапі DeepState станом на 24 травня 2023 року
Алла зауважує, що принциповість була одною з визначальних рис його характеру.
“Терпіти не міг лицемірних, брехливих людей, бо й сам таким не був. І такі люди в його оточенні не затримувалися. Але разом із тим був дуже добрим, життєрадісним, легким у спілкуванні”, – каже вона.
З Денисом Алла познайомилася ще в юності. Вона працювала продавчинею, Денис із друзями зайшов ввечері до магазину, а вже наступного ранку чекав на дівчину біля входу.
“Мені тоді було 20, йому 19 років, – згадує вона. – Невдовзі почали жити разом, потім переїхали до моєї мами, з якою у Дениса були чудові стосунки. Ми були зовсім молодими, характери гарячі, запальні, а мудрості ще немає. І сварилися, і розходилися, однак щоразу обидва розуміли – ні з ким нам не буде так добре, як одне з одним”.
Читайте також:
“Поки твій голос чують у рацію – нічого не скінчено”. Історія одного виходу на дніпровські острови
Денис із побратимом
За словами Сергія, Денис намагався все, за що брався, опанувати досконало.
“У нього була така, знаєте, жага вчити щось нове. Знання схоплював на льоту, працював швидко, “як електровіник”. І все на совість. Денис не розумів, як це – робити щось уполовину. Якщо він за щось брався, то він цим жив”, – ділиться спогадами Сергій.
Ідеаліст у хорошому сенсі слова – так близькі люди характеризують Кучеренка. Алла зазначає, що він навіть у побуті був перфекціоністом.
“Дуже любив порядок. В яких би умовах не опинився на фронті, завжди намагався, щоб усюди було чисто й охайно, навіть якщо це закинута хата. У Дениса все мало бути красиво, зокрема, й у фронтових умовах, де, здавалося б, взагалі немає місця естетиці. Наприклад, примудрявся сервувати “стіл” на позиції. Найпростіші продукти викладав на тарілку так, що це було схоже на обід у ресторані, – сміється дівчина. – Часто надсилав фотографії, хвалився.
Здавалося, Денис завжди бачить щось більше, ніж усі навколо. Пам’ятаю, якось ми ввечері сиділи на вулиці і дивилися на зорі. Я бачила просто зорі, а Денис захоплено говорив про безмежний, прекрасний всесвіт. Він часто розповідав мені, які чудові краєвиди на лівому березі Дніпра, які неймовірні там острови й плавні. Казав: “Мася, я обов’язково привезу тебе сюди після війни, ти маєш побачити, які дивовижні тут місця”. Я не припиняла дивуватися його сприйняттю світу, але завжди радо поділяла це захоплення”.
Егоїзм був Денису непритаманний, натомість емпатії було з надлишком. З дитинства він дбав про своїх сестер, у дорослому житті так само йшов назустріч проханням інших. Був дуже уважним до людей.
Денис із нареченою Аллою
“Одна з найцінніших для мене історій – про гільзу. Якось давно, ще коли ми тільки почали зустрічатися, я розповіла йому про гільзу, яка стояла у нас в серванті ще з початку 1990-х. Ця гільза залишилася на згадку про тата, який помер, коли мені було 6 років. Минуло багато часу, Денис уже воював. Коли я святкувала 35-річчя, він привіз свою нагороду і гільзу. Запам’ятав мою розповідь про тата. Це було дуже зворушливо”, – розповідає Алла.
“Якщо вже Денис обіцяв, що щось зробить – розіб’ється, але виконає обіцяне. Завжди приходив на допомогу. А от сам ніколи попросить нічого, навіть якщо дуже важко”, – зауважує Сергій.
“Кім” ніколи не відмовлявся від завдань, тим паче, коли мова йшла про порятунок людей.
“Якось, коли Денис працював як драйвер, я напросився разом із ним на вихід. Ну, бо ми завжди на завдання виходили вдвох, і цього разу я теж не хотів його залишати. Тоді на лівому березі тривав лютий бій, дуже жорстокий. До нас підійшли командири підрозділу, який був у тому бою, і попросили допомогти з евакуацією бійців, бо у них закінчилися човни. Це був підрозділ не нашої бригади, але Денис погодився.
Пам’ятаю, коли вийшли на воду, я почув у рацію, що починають працювати шість ворожих танків. Було не по собі, але ми все одно пішли далі. За кілька ходок евакуювали групу – багато поранених та загиблих, – згадує “Водолаз”. – Денис багато хлопців врятував. Якось наших пацанів накрило “градом”, він не розгубився, надав допомогу, наклав турнікети і контролював стан поранених аж до еваку”.
7 серпня 2023 року Денис Кучеренко виконував бойове завдання як “драйвер”. Щойно він з групою військовослужбовців підійшов до правого берега, почався обстріл. Ворожа міна впала поряд із човном та важко поранила одного з бійців, пошкодивши пахову артерію та пробивши грудну клітку. Денис зреагував блискавично: наклав турнікет на кінцівку, затампонував рану на грудях. Його швидка реакція врятувала побратиму життя. Денис виконував бойові завдання як “драйвер” з червня по 9 серпня 2023 року – проводив ротацію груп, здійснював евакуацію поранених, човном перевозив б/к та провізію.
Дивіться також:
“Пливло три човни росіян — з них не лишилося нікого”: морпіхи зупиняють форсування річки на Херсонщині.
ВІДЕО
Денис родом із села Степанівка Одеської області. На початку широкомасштабного вторгнення Росії жив в Одесі. 12 березня він відсвяткував свій день народження, 33-річчя, – і наступного дня пішов до ТЦК.
“Денису дуже подобалася служба. Якось він мені сказав, що знайшов себе у військовій справі: “Я зрозумів, що чекав на це усе своє життя”, – переповідає слова друга Сергій.
“Денис завжди асоціював себе з воїном. У нього взагалі характер бійця був з дитинства, він умів захищати своє. Денис ніколи не розповідав мені, звісно, деталей своїх бойових виходів, але я розуміла, що він виконує важкі завдання. Жодного разу він не пожалівся, не сказав, що йому страшно. Навпаки, кожного разу, коли телефонував, підбадьорював мене, говорив, що все у нього добре. Постійно знаходив можливість написати мені чи подзвонити, і я тільки пізніше усвідомила, яких зусиль йому це вартувало іноді, – зітхає Алла. – Денис мав колосальний внутрішній стрижень, непересічну волю.
Коли він загинув, мені говорили: “Ти сильна, ти впораєшся”. Мабуть, сильна… Але разом із ним я могла дозволити собі бути слабкою. “Будь-яку проблему можна вирішити, мася”, – переконував він мене. – Поруч із ним ця фраза мала сенс”.
Денис Кучеренко “Кім”
Вже у війську від “Водолаза” Денис отримав позивний “Кім”.
“У нього азійська зовнішність, тому Дениса ще задовго до війни називали “Китаєць”. Він на це абсолютно не ображався, навіть сам себе так називав. Але коли отримав псевдо “Кім” – на честь очільника Миколаївської ОДА Віталія Кіма – дуже зрадів”, – розповідає Сергій.
Читайте також:
“Моя мрія – захищати Україну від м***лів”: яким був офіцер-десантник Влад Паленичка, що загинув у боях за Херсонщину
Денис, як одностайно зауважують його близькі, надзвичайно смачно готував. Будь-яка страва, приготована ним навіть нашвидкоруч, у польових умовах, була така, що пальчики оближеш.
“Примудрився на мій день народження просто в лісі приготувати святковий стіл, навіть салат “олів’є” зробив з продуктів, які нам видають”, – згадує “Водолаз”.
“Дні, коли Денису вдавалося приїхати додому, були святом ще й тому, що він обов’язково збирав усіх друзів і готував свої фірмові шашлики”, – посміхається Сергій.
Навіть у польових умовах Денис куховарив так, що пальчики оближеш
“О, він був гурманом. Навіть найпростішу їжу на кшталт яєць чи картоплі міг зробити вишуканою, – доповнює Алла. – У нас було улюблене кафе в Одесі, маленький вуличний заклад, ми завжди туди ходили. Якось Денис сказав, що мріє відкрити схоже кафе. Я засумнівалася, мовляв, це ж багато грошей треба вкласти. На що Денис відповів, що ми не будемо на ньому заробляти, просто запрошуватимемо друзів і готуватимемо в задоволення”.
Алла розповідає, що Денис дуже любив дітей. І вони відповідали йому тим самим. Малеча друзів, коли Денис приїжджав у гості, просто не злазила з нього.
Денис Кучеренко з племінником
“Коли його молодша сестра народила, він попросив у командира відпустити його на день, прилетів у пологовий – все заради того, щоб побачити племінника, потримати його на руках. Ми з Денисом дуже хотіли спільних дітей, але я мала проблеми зі здоров’ям, тому не склалося. Проте ми були готові всиновити діточок”, – розповідає Алла.
Коли Денис ішов на бойові виходи, Алла не знаходила собі місця. Щоразу, коли вона, заплакана й змучена очікуванням, раділа, що він все ж вийшов на зв’язок, Денис говорив: “Не хвилюйся, кохана, я завжди повертатимусь, завжди”.
10 серпня 2023 року вранці на телефоні Алли висвітився незнайомий но мер.
“Я взяла слухавку, почула голос “Водолаза” і одразу сказала: “Ні, будь ласка, не кажи цього…” Прийшов день, коли Денис не повернувся, – голос Алли дрижить. – За місяць, 9 вересня, ми мали одружитися…
Закохані Денис і Алла
Після загибелі коханого у Алли з’явилася мета – домогтися надання йому звання Героя України.
“Це був довгий шлях, на якому мені допомагали командири й побратими Дениса, наші друзі, небайдужі люди. Створили петицію, гуртом збирали підписи, я постійно шукала групи, в яких можна було поширити петицію. Я тоді відчула, наскільки деякі люди далекі від війни. Робиш допис, його дивляться, наприклад, 100 людей, а переходять до підпису двоє… Зрештою нам вдалося зібрати достатню кількість голосів. І 14 березня 2025 року президент України підписав відповідний указ”.
Час загоює рани, але не біль від втрат. Єдине, що залишається – берегти пам’ять про близьку людину.
“Я пам’ятатиму Дениса і своїм дітям розповідатиму про свого друга – класного хлопця, гарну, порядну людину, достойного громадянина своєї держави, який зробив усе можливе для перемоги”, – каже “Водолаз”.
“Знаю, що він не міг не піти до війська, – розмірковує Алла. – Денис постійно казав, що буде стояти до кінця, адже присягав на вірність українському народові. Це вибір воїна. Я вдячна, що він був у моєму житті. Тепер він мій янгол-охоронець. І в нашій пам’яті житиме вічно”.
Читайте також:
“Є люди, які народжені бути воїнами”. Історія загиблого Героя України Віктора Оцерклевича
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
