автор: Наталія Саєнко
історик, Національний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця”
Все має свій першопочаток. 15 квітня – відправна дата в історії Батурина, адже у цей день 400 років тому польський шляхтич Стахурський отримав привілей на його будівництво.
Це було у 1625 році. Так розпочалася ранньомодерна історія Батурина, що менш ніж за пів століття з невеликого польського форпосту на Путивльському рубежі перетворився на осідок українських гетьманів.
Батуринський замок було зведено на місці запустілого давньоруського городища. Він стояв на мисі високої лівобережної тераси Сейму, і це робило його неприступним з боку річки. На кутах мису розмістили дерев’яні башти. З боку відкритої рівнини викопали рів, а з видобутої землі насипали вал, на гребені якого встановили дубовий частокіл.
Будівництво Батурина, друга половина 1620-х рр. Художник: Микола Жулінський
Саме замок був укріпленим осердям міста, головною оборонною дільницею, цитаделлю. Друга лінія укріплень, що пролягла на південний захід від замку, була зведена польськими володарями міста десь у середині 1630-х років. Дводільна Батуринська фортеця з укріпленнями мала площу 24,5 га і була однією з найбільших на Лівобережжі.
Здавалося б, усе логічно: поляки заснували місто та й назвали його в честь свого короля – Стефана Баторія. Батурин і Баторій – ніби як спільнокореневі слова, та й було колись – панували поляки і над Чернігівщиною… Це коли вдуматися. Більшості ж ця історія видається ще простішою – сам король Баторій взяв і заснував це місто, не дарма ж воно згодом стало відомою гетьманською столицею!
Читайте також:
“Повернення Величка”: перше в історії повне видання легендарного літопису змусить переписати енциклопедії
Та погляньмо на цю історію ближче.
Угорець, трансільванський князь Стефан Баторій був королем польським і великим князем литовським 10 років, з 1576-го по 1586-й – до своєї смерті. Є версія, що цей король був основоположником українського реєстрового козацтва, для якого формально вважався першим гетьманом.
Проте цю версію спростовує низка істориків. Уславився Баторій своєю боротьбою з Московським царством під час Лівонської війни, в якій йому допомагали і козаки. Але в часи правління Баторія корінні Чернігово-Сіверські землі входили до складу Московської держави! І Москва володіла цими землями понад 100 років – від 1508-го, коли вона “відбила” їх у Литовського князівства, і до 1618-го – коли за Деулінським перемир’ям Чернігівський, Новгород-Сіверський, та Стародубський повіти і Смоленщина повернулися до складу Речі Посполитої.
Ви ж не будуєте собі хату в чужому дворі? Тож і король Баторій також не засновував місто на території іншої держави.
Батуринський замок за часів Речі Посполитої. Малюнок Сергія Дмитрієнка
Отримавши собі у 1618 році чималі й практично не заселені простори, польський уряд задумався над створенням на східному прикордонні ефективної системи оборони. З огляду на хронічний брак готівки в державній скарбниці Речі Посполитої, було прийнято рішення надавати тут земельні володіння на ленному праві, в рахунок майбутньої служби.
Створення системи ленного землеволодіння спиралося на три оборонні замки регіону: Чернігів, Новгород-Сіверський та – з 1625 року – Ніжин. Особи, що отримали ленне право на значну кількість волок землі (волока – старовинна міра площі; 1 волока – 21,36 га), будували власний оборонний замочок.
Одним із таких “замочків” і став Батурин. Будівництво його велося кілька років, а з 1629 року Батурин вже сам став колонізаційним центром мікрорегіону: сюди на заклик польської влади прибували поселенці для переселення в урочище Конотоп.
Але повернімось до Баторія. Ще наприкінці 19 століття історик Олександр Лазаревський довів, що легенду про заснування Батурина королем Баторієм запустив у світ польський письменник Веспасіян Коховський (1633–1700), який справив значний вплив на українське історіописання другої половини 17–18 століття.
У першу чергу ця легенда опинилася в місцевих “хронічках”, а потім перейшла до інших, навіть вельми серйозних творів. Коховському повірили на слово не лише козацькі літописці та автор “Історії Русів”, але й Микола Маркевич, Микола Костомаров, Філарет (Гумілевський), інші дослідники.
А що ж Батурин? Під час розкопок було встановлено, що люди жили на його території ще з часів кам’яного віку. За Київської Русі на місці пізнішого польського замку і гетьманської Цитаделі була розташована укріплена садиба якогось феодала, а навкруги стояли садиби мешканців… Батурина? Мабуть, так. А підтвердити це могли б давньоруські літописи, якби хтось із їхніх авторів записав назву того населеного пункту.
Одночасна згадка у польському документі “городища Батурин над Сеймом” і літописного Ніжина дозволяє припустити, що Батурин, як і Ніжин, зберіг свою первісну назву.
До того ж руське діалектне слово “батура” мало значення “дозорна башта”.
А отже, нинішній 400-річний ювілей Батурина – добра нагода наголосити на європейському характері української історії, де перетиналися польська, литовська, козацька, православна і католицька традиції – у їх складній, але плідній взаємодії.
Читайте також:
Відроджений Батурин – як пам’ятник: чому Ющенка називають “батьком” гетьманської столиці. До 70-річчя третього президента
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
