Війна випробовує людей, змушуючи їх робити вибір. 32-річний Ігор Царенко – ветеран АТО, працівник заводу «Криворіжсталь» – обрав захист України. Сьогодні він – лейтенант, командир механізованої роти 129-ї криворізької бригади Сил тероборони ЗСУ.
За мужність та рішучість, виявлені в бою під час Курської операції, Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський особисто нагородив офіцера з Дніпропетровщини почесним нагрудним знаком «Срібний хрест».
На нагородження Ігор Царенко вийшов на протезі. Він продовжує командувати підрозділом, незважаючи на важке поранення – втрату ноги.
Ігор Царенко народився 1992 року в селищі Широке Криворізького району. Його життєвий шлях тісно пов’язаний із військовою справою: строкова служба у 2012 році, а вже у 2014-му – мобілізація до лав ЗСУ, бої в зоні АТО на Донбасі, оборона Дебальцевого, славнозвісний опорний пункт «Валєра» біля Санжарівки (висота 307.5), Попасна. Спершу Ігор воював у криворізькій 17-й танковій бригаді, згодом був переведений до новоствореної 54-ї ОМБр.
У 2015 році Царенко демобілізувався, повернувся до мирного життя та влаштувався на металургійний гігант – комбінат «Криворіжсталь» («Арселор міттал»). Працював старшим агломератником.
Читайте також:
Київ віддав на обмін російського танкіста Гаджиєва, який убив 8 бійців ЗСУ на опорнику “Валєра”
У день повномасштабного вторгнення Росії, 24 лютого 2022-го, Ігор саме закінчив нічну зміну та мав виходити у відпустку. Натомість долучився до оборони Криворіжжя – адже з півдня окупанти підійшли майже впритул.
У перші ж дні Царенко будував блокпости, забезпечував бійців амуніцією. Його бойовий досвід одразу став у пригоді. Ще як цивільний, волонтер, Ігор потрапив під танковий обстріл біля села Шестірня на межі з Херсонською областю. Коли побачив, що гранатометник злякався, Царенко взяв його РПГ та здійснив два постріли по російських танках.
Для ветерана це був початок його нового шляху воїна.
Лейтенант Ігор Царенко, командир роти у 129-й ОБрТрО
У квітні 2022 року Ігор Царенко підписав контракт і став до лав 129-ї окремої бригади ТрО, формував її механізовану роту.
Царенко починав як навідник, невдовзі став командиром відділення, головним сержантом, а згодом, наприкінці 2024-го – командиром роти.
Разом із бригадою на Херсонщині пройшов бої за Ольгине, Високопілля, Архангельське, Трифонівку, брав участь в обороні Запорізького напрямку та бойових діях під Авдіївкою.
Читайте також:
“Коли тут була Курська дуга, росіян полягло менше, ніж зараз”.
Як FPV-розрахунок 129-ї бригади ТрО знищує ворога на Курщині. ВІДЕО
11 жовтня 2024 року під час боїв у Курській області РФ Ігор Царенко разом із підрозділом отримав завдання: доставити підкріплення на позицію «Альфа» та евакуювати звідти поранених.
Бронетранспортер FV430, на якому рухалися наші бійці, був уражений російським FPV-дроном. Відступати було нікуди – ворог відкрив щільний мінометний обстріл.
Не вагаючись, Ігор завів новоприбулих солдатів під укриття та почав планувати евакуацію. Вночі, використовуючи погодні умови, досвідчений воїн вивів із небезпечної зони вісьмох поранених бійців та водія-механіка FV430, який також зазнав поранення.
Після цього Царенко організував оборону в селищі Плєхово, де стабілізував поранених та організував оборону. Відтак група протрималася ще добу – до прибуття евакуаційної машини вночі 13 жовтня.
Евакуація пораненого. Ілюстративне фото: FB 129-ї ОБрТрО
Лейтенант Царенко, маючи багаторічний бойовий досвід, і особисто очолює штурмові дії, і навчає особовий склад, і надає медичну допомогу та допомагає організовувати евакуацію поранених та загиблих.
Під час Курської операції за наказом командира він узяв під командування два взводи і пішки рушили на прикордонне село Горналь. Після зайняття Горналі група висунулася до наступного населеного пункту – Гуєво. Невдовзі хлопці повернулися в тил, взяли техніку та штурмували н.п. Плехово.
Прориваючись далі на схід, у Борки, на двох БТРах MaxxPro, механізована рота Царенка натрапила на шквальний вогонь росіян із крупнокаліберних кулеметів. Відтак було прийнято рішення здійснити маневр та зайти ворогу в тил. Група Царенка здобула Борки за одну ніч. Також вдалося поповнити обмінний фонд 12 полоненими.
На початку листопада 2024 року під час оборонних дій у районі Куриловка на Курщині Ігор поночі наступив на російську міну «Лепесток», унаслідок підриву втратив праву ногу.
Лейтенант Ігор Царенко (стоїть ліворуч, на протезі) із головкомом ЗСУ генералом Олександром Сирським та побратимами зі 129-ї бригади ТрО
Це не зупинило воїна. Пройшовши лікування і реабілітацію, Царенко повернувся у стрій – тепер на протезі, але з тією ж непохитною рішучістю. Офіцер продовжує командувати своєю ротою у повному обсязі та виконувати бойові завдання на передовій.
На таких воїнах тримається наша армія.
Історія Ігоря Царенка – це історія свідомого українського захисника, який жертвує собою заради незалежності своєї країни, волі свого народу. Він не шукав слави, не прагнув нагород, але його вчинки говорять самі за себе.
Воїн із залізним криворізьким характером, що не здається навіть після важкої травми. Офіцер, який веде за собою підлеглих під шквальним вогнем. Символ українського героя, який обов’язково переможе.
Лейтенант Ігор Царенко із головкомом ЗСУ генералом Олександром Сирським під час нагородження
Підготувала: Лариса Волошка
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
