“Російські хлопчики ж теж страждають”: конкурс World Press Photo нагородив фотографів з РФ, українці обурилися

Міжнародний конкурс World Press Photo оголосив переможців 2025 року: це двоє росіян, білоруска та німці з проєктами з України. При цьому організація одночасно відзначила премією як фото, що висвітлює страждання українців через розв’язану Росією війну, так і фото пораненого російського військовослужбовця, який несе цю війну в Україну.

З цього приводу правління Української асоціації професійних фотографів видало заяву, в якій наголосило, що здивоване рішенням організації World Press Photo.

“Винагороджуючи російських фотографів, які слугують виразниками державної ідеології РФ, конкурс робить видимою позицію агресора, і таким чином сприяє підміні понять: замість засудження агресора акцентує на співчутті до нього.

На нашу думку, таке нагородження не відповідає заявленій меті конкурсу — поєднувати світ важливими історіями, особливо в ситуації загарбницької війни, яку Росія веде проти України вже 11 років”, — йдеться в заяві.

Своє обурення у соцмережах висловлюють і українські фотографи.

“З болем і розчаруванням дивлюсь на результати цьогорічного World Press Photo”, – написав фотожурналіст Сергій Коровайний.

І прокоментував дві світлини, визначені найкращими на європейському континенті:

“На першій – Ангеліна, їй 6 років і вона переселенка з Куп’янська. Дівчинка травмована війною та страждає на панічні атаки. Автор – Флоріан Бахмаєр (дякую за вашу роботу).

На другій – поранений російський окупант у “стабіку” в окупованому Бахмуті. Причина страждань Ангеліни. Причина смертей та руйнувань, горя та сліз тисяч українців. Зняла її росіянка за походженням Нанна Хайтманн.

“Underground Field Hospital”, фото Нанни Гайтманн

І європейське журі, де головує досвідчений фотограф Фінбар О’Райлі, який сам багато разів знімав страждання українців, вирішує їх поєднати. Поставити разом. Утворити ТАНДЕМ. Бо вони так схожі візуально, правда? Та й сенс такий самий, правда?

Російські хлопчики ж теж страждають.

З точки зору журі, це “pairing providing a deeper, more nuanced view of a conflict with far-reaching global ramifications” (“поєднання, що забезпечує глибше, детальніше бачення конфлікту з далекосяжними глобальними наслідками” – “Н”).

З моєї точки зору – це неемпатична, поверхнева, натягнута за рахунок візуальної подібності маніпуляція, що прибирає відповідальність за загарбницьку російську війну в Україні з “простих росіян” – військових та цивільних. Яка заохочує російський guiltwashing (“зняття провини”). Яка максимально недоречна під час war of choice (“війна за вибором”), що її веде Російська Федерація.

Про цивільних я ж теж не придумав. Одна з історій-переможниць від фотографки російського походження Альони Кардаш – саме про російське суспільство під час війни, його виклики та страждання. Вона називається It Smells of Smoke at Home (“Удома пахне димом”).

В українських містах також пахне димом. Це російські ракети та дрони вбивають наших цивільних та військових, вчорашніх цивільних. Кожен день.

У російських містах перестане smells of smoke, коли російське військо піде з України. В той самий момент перестануть помирати російські хлопчики в підвалах українського міста Бахмут, а Ангелина повернеться в свій Куп’янськ додому”, – наголосив Коровайний.

Минулорічна переможниця World Press Photo, авторка проєкту “Війна — це особисте” Юлія Кочетова також розкритикувала вибір журі:

“Очевидно, я здивована бачити стільки уваги до наративу про “російську душу” серед регіональних переможців цього року. Не можу уявити, як почуваються грузинські фотографи через те, що їхні протести проти російського впливу були показані через зображення фотографа з російського державного агентства (“ТАСС” – “Н”). Це особиста відповідальність — як про цю війну розповідатимуть через роки. Важливо продовжувати свідчити та документувати”, — написала вона в інстаграм-сторіз

Які роботи перемогли на World Press Photo 2025

Уперше від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну перемогу на конкурсі здобув російський фотожурналіст – Михайло Терещенко, фотокореспондент російського державного інформаційного (а насправді пропагандистського) агентства “ТАСС”.

Він представляв серію Protests in Georgia у категорії “Історії у фото” (Stories). У ній Терещенко задокументував антиросійські протести в Тбілісі проти призупинення перемовин про вступ Грузії до ЄС.

Інша росіянка, Альона Кардаш, перемогла у категорії “Довгострокові проєкти” (Long-Term Projects) з проєктом It Smells of Smoke at Home. Хоча вона проживає в Німеччині, головним дослідженням стала “психологічну відірваність сучасної Росії від реальності, де війна називається “спецоперацією”.

У категорії “Одиночні фотографії” від Європи журі відібрало дві роботи, що показують війну в Україні. Їх характеризували як “візуальну пару”, де показані два відображення дійсності регіону.

Німецький фотограф Флоріан Бахмаєр показав шестирічну Ангеліну з Харківщини, яка після втечі з-під обстрілів страждає на панічні атаки. Робота має назву Beyond the Trenches (“Що за межами окопів”) та на думку автора, “стала емоційним центром європейського блоку”.

Німецька фотографка Нанна Гайтманн, яка зараз живе в Москві представила знімок Underground Field Hospital (“Підземний польовий шпиталь). На ній зображений поранений військовослужбовець російської армії, мобілізований на території окупованої Донецької області ще в лютому 2022 року.

У категорії “Південно-Східна Азія та Океанія” перемогла білоруська фотографка Тетяна Чіпсанова. Її проєкт присвячений предкам маорійського племені Нгаї Таху в Новій Зеландії.

“Переможні світлини — це ті, які змушують нас зупинитися, або хоча б призупинити рух і задуматися, а не просто гортати далі. Багато з цих знімків виходять за межі моменту, в якому вони були зроблені, – вони стали символами чогось значущого з соціального, політичного чи історичного погляду”, – заявив голова журі від Європи Фінбар О’Райлі.

Читайте також:
“Об’єднати людей ворогуючих держав”: український ілюстратор Майдуков відмовився отримувати німецьку премію разом з росіянкою Улицькою