автор: Надія Баловсяк
“Буквально стріляють в російську армію”. Так висловився про блокування у жовтні 2024 року Роскомнаглядом месенджера Discord автор Z-каналу “Терриконы Донбасса”. Платформа, з допомогою якої окупанти коригували вогонь та координували свої дії, стала жертвою обмежень, запроваджених головним цензором російського інтернету.
Проте цей крок став лише одним із низки інших обмежень, які насправді є послідовними спробами влади РФ відрізати російський інтернет від світу та створити своє закрите онлайн-середовище.
“Новинарня” разом з експертами розбирається, наскільки успішною може бути ця ініціатива та як вона послідовно реалізується останній рік у Росії.
Discord – це популярна платформа для голосового та текстового спілкування, яка створювалася для взаємодії між собою геймерів. Росія заблокувала Discord у жовтні 2024 року. У рішенні Роскомнагляду йшлося про те, що сервіс використовується для “поширення забороненого контенту”.
Реакція на заборону в Росії цієї платформи була майже однозначною. Російські військові блогери підкреслювали, що Discord використовувався для їхньої координації та обміну інформацією, та й загалом платформа була зручною для ведення аналітики та оперативного зв’язку. Проте окремі російські пропагандисти підтримали блокування, називаючи Discord “інструментом Заходу для шпигунства”.
Багато користувачів намагалися шукати способи обходу блокування Discord через VPN та анонсували перехід на альтернативні платформи, зокрема Telegram, водночас визнавали, що він не має таких самих функціональних можливостей.
Хоча за декілька днів Discord розблокували, цей крок став втіленням ширшої стратегії Кремля з контролю над цифровим простором та ще одним кроком до створення так званого “суверенного Рунету”.
Читайте також:
Фабрика брехні. Як штучний інтелект допомагає в інформаційній війні проти України
Концепція “суверенного інтернету” в Росії почала активно розвиватися ще на початку 2010-х років, коли влада усвідомила важливість контролю над цифровим простором. Кремль прагнув створити систему, яка дозволить державі повністю регулювати доступ до інформації, цензурувати контент та, за необхідності, ізолювати російський сегмент інтернету від глобальної мережі.
До 2012 року в Росії не існувало чіткої стратегії щодо регулювання інтернету. Проте згодом перші ознаки цензури в цифровому просторі та бажання відокремити російський інтернет від загальносвітового стали проявлятись чіткіше.
Імовірним поштовхом до цього стали протести на Болотній площі.
У 2012 році в Росії прийняли закон про “чорні списки” сайтів, що дозволив Роскомнагляду блокувати ресурси, які містять “заборонений контент”. Цей закон передбачав можливість влади внести у “чорний список” будь-який сайт, який держава вважає небезпечним. Окрім того, закон дозволяв владі без санкції суду закрити небезпечні інтернет-ресурси. Це стало першим кроком до посилення державного контролю.
У 2014 році, після анексії Криму та введення міжнародних санкцій проти РФ, Москва активізувала зусилля щодо створення власної інтернет-інфраструктури. Для цього в країні поступово ухвалювали закони, які сприяли перенесенню даних та серверів всередину країни.
До прикладу, у 2014 році було прийнято закон, що зобов’язував іноземні компанії зберігати дані російських користувачів на серверах, розташованих на території країни. Аргументом до ухвалення закону стала нібито необхідність захисту персональних даних російських громадян.
Із 2016 року в Росії почали діяти нові закони, що ще більше посилили контроль над цифровим середовищем. Одним із найбільш помітних був так званий “закон Ярової”, який містив вимогу до провайдерів зберігати всю переписку користувачів терміном до шести місяців та надавати ФСБ доступ до неї. А дані про прийом, передачу, доставку та обробку повідомлень – до трьох років.
Також пакет законів передбачав заборону на використання несертифікованих засобів шифрування. А оператори зв’язку повинні були мати можливість розшифровувати повідомлення, надаючи ФСБ за запитом доступ та ключі для перегляду зашифрованого трафіку.
Саме тоді відзначаються перші спроби заблокувати в Росії Telegram – коли керівництво месенджера відмовилося надати ключі шифрування.
Віталій Мороз, консультант з цифрових технологій eQualitie, пояснює:
– Країна-агресор запланувала “суверенізації” власного сегменту інтернету майже 10 років тому, для цього вони створили законодавче підґрунтя. Перші навчання з відключення рунету від зовнішньої мережі відбулися ще в 2019 році – Кремль робить це поступово, тестує на конкретних регіонах. Влада РФ долучала до цього мобільних операторів, які паралельно масово закуповували необхідне обладнання для технічної реалізації суверенного інтернету.
У 2022 році полігоном для Кремля стали тимчасово окуповані території України, як-то Херсонська область, куди був заведений ростелекомівський інтернет і не працював YouTube.
Читайте також:
У РФ остаточно ухвалили закон про ізоляцію російського інтернету
У 2019 році в Росії ухвалюють закон про суверенний інтернет. Він передбачав створення інфраструктури, яка дозволила б ізолювати російський сегмент мережі від глобального інтернету в разі “загрози національній безпеці”.
Влада встановила контроль над точками обміну трафіком та розпочала тестування механізмів автономної роботи Рунету.
Також цей закон передбачав створення національної системи маршрутизації інтернет-трафіку. Це означає, що трафік всередині Росії мав би контролюватися виключно російськими компаніями. А окрім того, він вимагав створення системи незалежного функціонування російського сегменту інтернету із його можливим відключенням за потреби.
Протест проти ізоляції Рунету (російського інтернету) в Москві 10 березня 2019 року. Фото: Коммерсант
Паралельно Кремль всіма можливими способами підтримував розвиток російських альтернативних сервісів. У Росії заговорили про власні аналоги YouTube, Google. Проте особливої популярності вони, принаймні перші з них, так і не отримали.
Щодо російського пошуку, то “Яндекс” ще раніше став доволі популярною пошуковою платформою серед росіян.
Утім в умовах закону про “чорний список” та блокувань незалежних медіа саме Google та використання таких засобів анонімізації, як VPN та Tor, залишалися єдиними способами переглядати сайти, заблоковані Роскомнаглядом.
У 2021 році в Росії прийняли закон про “приземлення” іноземних ІТ-компаній. Він передбачав зобов’язання для власників іноземних ІТ-компаній відкривати представництва в Росії. Ці представництва повинні були відкрити компанії з великою російською аудиторією. На початках ішлося про Google, Apple, Twitter, TikTok, Telegram, Discord та низку інших.
Закон вступив в дію 1 січня 2022 року, аби російська влада мала змогу краще контролювати діяльність закордонних технологічних гігантів у себе в країні.
Із 2017 року в Росії почала діяти концепція “іноземного агента”, яка дозволяє владі визнавати окремих осіб, медіа та організації “іноагентами” за отримання фінансування з-за кордону. Ця концепція передбачає блокування сайтів медіа-“іноагентів” та заборону їхнього індексування пошуковими системами. Отже, пересічні користувачі не можуть бачити ці сайти без VPN, а в російській пошуковій системі “Яндекс” ці сайти не індексуються, тобто стали невидимими для користувача. Також їхній контент не впливає на формування стрічки новин у сервісі “Яндекс Новости” — сервісі, де агрегуються лише підконтрольні Кремлю медіа.
Іншими словами, концепція “іноагента” та блокування сайтів, визнаних “іноагентами”, стала контентною зачисткою Рунету та перетворення його на суверенну мережу, в якій циркулюють тільки дозволені/насаджені Кремлем наративи.
У 2021 року почалася активна практика блокування сайтів медіа, які отримали статус “іноагента”. З початком повномасштабної війни РФ проти України ці блокування активізувалися. Влада визнає все нові й нові медіа “іноагентами”, закриває доступ до їхніх сайтів. Таким чином постраждали не лише російські проекти, а й BBC Russian Service, Deutsche Welle, сайти правозахисних організацій тощо.
Із кожним роком війни ситуація з блокуванням сайтів лише погіршується. До прикладу, у 2024 році Роскомнагляд заблокував понад 120 тисяч сайтів – це майже в 4 рази більше за показник 2023 року.
Ілюстративне фото: Shutterstock
Віталій Мороз підкреслює:
– Станом на 2025 рік ми можемо говорити про впевнений запуск цієї моделі суверенного інтернету на ширшу аудиторію, та тестування реакції користувачів на такі блокування, як це було з YouTube, який дивилася більшість жителів Росії.
Особливо активно цензура в російському сегменті інтернету проявилася з початком широкомасштабного вторгнення в Україну. І йдеться навіть не про блокування доступу до найбільших соцмереж, що теж саме по собі стало проявом цензури, адже відбулося буквально за декілька тижнів з моменту початку бойових дій. Блокування окремих ресурсів Роскомнаглядом продовжилося у вигляді обмежень доступу до популярних сервісів та месенджерів. Discord, блокування якого особливо обурило російських воєнкорів, – лише один із таких сервісів.
У серпні 2024 року в Росії заблокували месенджер Signal.
“Доступ до месенджера Signal обмежено через невиконання вимог російського законодавства, необхідного для запобігання використанню сервісу в терористичних і екстремістських цілях”, — було сказано в заяві Роскомнагляду.
У грудні 2024 року Роскомнагляд заблокував у Росії Viber – теж через порушення вимог російського законодавства щодо організаторів розповсюдження інформації.
У повідомленні регулятора було сказано, що месенджер не виконав вимоги, необхідні для запобігання його використанню в “терористичних і екстремістських цілях” та у вербуванні громадян. Також блокування пов’язане з розміщенням у каналах “Вайбера” “протиправної інформації”.
Блокування окремих сервісів супроводжуються спробами створити власні російські альтернативи для них. До прикладу, в проєкті бюджету Росії на найближчі два роки фігурували не лише стаття витрат на “мережевий суверенітет”, а й для створення “національного месенджера” на базі “ТамТам” від Mail.Ru Group.
Попередні спроби позиціонувати “VK Мессенджер” (що є частиною соцмережі “ВКонтакте”) як альтернативу WhatsApp виявилися не особливо успішними.
У серпні 2024 року в російському сегменті інтернету стався масштабний збій у роботі багатьох інтернет-сервісів. Користувачі повідомляли про перебої в роботі Telegram, WhatsApp, Skype, Discord, Wikipedia, Steam, Twitch, App Store та навіть “ВКонтакте”. Хоча Роскомнагляд писав про DDoS-атаку на операторів зв’язку, з більшою ймовірністю ці збої були пов’язані зі спробами заблокувати месенджери, а саме Telegram та WhatsApp, на тлі протестів в деяких регіонах Росії.
Особливо помітним обмеженням, запровадженим у 2024 році, стало сповільнення й наступне блокування платформи YouTube. Цікаво, що російська влада довго не зважувалась обмежити цей відеосервіс, ймовірно, розглядаючи його як майданчик, необхідний кремлівським пропагандистам у їхній діяльності. Проте у серпні 2024-го в Росії перестав працювати і YouTube.
Коментуючи це обмеження, Роскомнагляд звинувачував у всьому власника сервісу, компанію Google. А провайдерам, які у відповідь на обурення користувачів все ж відновлювали доступ до сервісу, регулятор пригрозив позбавленням ліцензій.
Читайте також:
У пошуках компромісу між зручністю та ризиками. Що Україні робити з Telegram
Закритий російський інтернет зневажливо прозивають “Чебурнет”. Однак влада силкується зробити це назвисько позитивним мемом
Усі ці дії російської влади та регуляторів є тривалими спробами, спрямованими на створення суверенного інтернету.
Дмитро Хветкевич, директор компанії NIC.UA, переконаний:
– Попри жорсткі обмеження, запроваджені в Росії, повна ізоляція російського сегменту інтернету поки ще не відбулася остаточно. Нинішні заходи швидше є тестуванням інструментів цензури, які можуть бути використані в разі повного відключення Росії від глобальної мережі.
Проте очевидно, що Росія вже багато років реалізовує заходи з обмеження доступу до інтернет-ресурсів, поступово посилюючи свій контроль.
Однак багато користувачів у Росії, особливо технічно обізнані, обходять ці обмеження за допомогою VPN та інших засобів захисту конфіденційності. Для тих, хто не вміє використовувати такі інструменти, ситуація нагадує цифрове ув’язнення, де уряд Росії визначає, яку інформацію вони можуть отримувати.
Наразі в РФ не лише блокують окремі сервіси, а й проводять навчання, які мають перевірити ці ідеї на практиці. Такі навчання відбулися наприкінці січня 2024 року, були заплановані також на грудень.
Цікаво, що за законом про суверенний Рунет такі навчання мали б проводитись не рідше, аніж раз на рік. Активізація навчань може теж свідчити про те, що Росія наближається до реалізації своїх планів суверенізації інтернет-простору.
Дмитро Хветкевич переконаний, що на даний момент в цієї країни уже є необхідна інфраструктура для створення суверенного Рунету: у країні вже функціонує розвинена цифрова екосистема, включаючи власні пошукові системи (Яндекс), соціальні мережі (ВКонтакте), хмарні сервіси (Yandex Cloud) та голосового асистента (Аліса – аналог Alexa чи Siri).
Якщо російський уряд ухвалить закони, які зобов’яжуть провайдерів повністю заблокувати доступ до зовнішніх мереж, країна може створити закритий інтернет-простір за зразком китайського “Великого фаєрволу”.
Для цього вони можуть:
Основна проблема такої ізоляції – необхідність забезпечення внутрішньої альтернативи західним цифровим сервісам. Хоча в Росії є сильний локальний ринок цифрових послуг, повна ізоляція створить значні труднощі для бізнесу, особливо для компаній, які залежать від міжнародних хмарних платформ та фінансових сервісів, каже Хветкевич.
Росія вже зараз поступово реалізує деякі кроки, які припускає експерт. До прикладу, Роскомнагляд оголосив про плани блокувати іноземних хостинг-провайдерів, які ще не розмістили свої сервери на території РФ.
А в листопаді минулого року Росія стала блокувати доступ до Cloudflare – американської компанії, котра забезпечує захист від DDoS-атак, прискорення завантаження сайтів та забезпечення безпеки трафіку для мільйонів користувачів у всьому світі. Це блокування може мати серйозні наслідки, в тому числі, проблеми з доступом до VPN-сервісів, а іще – не лише до заблокованих ресурсів, але й до звичайних сайтів, що використовують захист Cloudflare. Послугами цієї компанії користуються численні незалежні медіа, правозахисні організації. Напад на сервіси Cloudflare – це іще один крок в спробах ізолювати російський сегмент інтернету.
Про те, що такі кроки з обмеження можливості використовувати популярні сервіси зможуть буквально “зламати Рунет”, говорить Павло Бєлоусов, експерт з питань цифрової безпеки в Nadiyno.org:
– Росія повинна готуватися до того, що таке блокування впливатиме на роботу звичайних сервісів та сайтів, адже це виглядає як спроба поєднати умовні ХХ та ХХІ століття. Це десь як до коня прикрутити колеса. Напевно, якось пересуватися буде, але стабільно — скоріше ні. І не буде зрозуміло, як це обслуговувати: потрібен ветеринар чи механік. Звичайно, згодом можна буде це покращити, і працюватиме воно стабільніше, але точно не одразу, і повного функціоналу не буде. Навіть у Китаї, при всьому їхньому досвіді та можливостях, не завжди все це працює нормально, і звичайний китайський сайт часом відкривається дуже повільно. З такими затримками про адекватну роботу голосових чи відео дзвінків, наприклад, говорити буде важко.
Уже в грудні 2024 року стало зрозуміло, що Роскомнагляд не обмежиться лише Cloudflare – регулятор заявив про потенційні блокування інших хмарних сервісів, як-то, GoDaddy и Amazon Web Services. Такий контроль над хостинг-провайдерами та обмеження доступу до них мимоволі примусить власників ресурсів, орієнтованих на російську аудиторію, користуватися російськими хостинг-провайдерами. А сайти, розміщені “поза суверенним інтернетом”, на думку представників Роскомнагляду, не дуже й потрібні пересічному росіянину.
Інвестиції в систему блокувань сайтів поруч із посиленням контролю над спробами обійти ці обмеження можна розглядати як остаточне закручування гайок в напрямку до формування суверенного Рунету. Росія готова витрачати кошти не лише на те, щоб обмежити доступ росіян до закордонних сервісів і “несанкціонованої” інформації, а й намагається контролювати всі спроби добути цю інформацію, попри обмеження. Рано чи пізно це їй напевне вдасться.
Віталій Мороз з eQualitie:
– Зараз країна-агресор на технічному рівні має широкий арсенал способів цензури інтернету – уповільнювати трафік, блокувати платформи чи месенджери, мати доступ до трафіку. Фрагментація глобального інтернету, або ж нарізання мережі на шматки – дорога і невдячна справа, але країну-агресора надихає приклад Китаю з його великим firewall. Однак Китай почав цензурувати інтернет ще на етапі його створення. Тоді як Кремль взявся за справу тоді, коли архітектура рунету вже була сформована. Відповідно, це технічно можливо, однак у світі все більше рішень, як протистояти цензурі, оминаючи вади централізованого блокування на рівні протоколів та серверів.
Про наслідки таких обмежень пояснює також Дмитро Хветкевич з Nic.ua: “Якщо Росія повністю відключить себе від глобального інтернету, а деякі сервіси не погодяться виконувати вимоги російської влади – вони можуть зіткнутися з серйозними збоями.
Якщо весь трафік російських користувачів проходитиме через державні вузли, це може мати такі наслідки:
Просунуті користувачі знайдуть способи обходу блокувань, але для більшості громадян повний суверенний Рунет означатиме тотальний контроль держави над їхнім інтернет-простором”.
network and data protection concept with padlock and switch
Концепція “суверенного Рунету” є однією з ключових ініціатив Росії в спробах контролювати цифрове середовище. Давно створена законодавча база помножена на особливо активні дії по відгородженню цивілізованого онлайн-світу від росіян виведе посилення державного контролю за інформаційними потоками на безпрецедентний рівень.
“Росія поступово рухається до створення суверенного Рунету, однак повна реалізація цього проєкту – складне завдання. Головне питання не в тому, чи це можливо, а в тому, чи готовий російський уряд піти на значні економічні та технологічні витрати для повної ізоляції. Якщо це станеться, наслідки будуть масштабними як для російських користувачів, так і для глобальної цифрової інфраструктури”, – підсумовує Дмитро Хветкевич.
Читайте також:
Коли алгоритми одягнуть “піксель”. Війна за допомогою штучного інтелекту стає реальністю, і почалася вона в Україні
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
