автор: Наталія Бушковська
“Після того, як чергова близька мені людина після поранення отримала «бонусом» гепатит C, я почала пхати свого носа туди, куди не треба, тобто в справи охорони здоров’я армії”, — написала у Facebook волонтерка Катерина Зірка.
Проблема вірусних гепатитів вже стала системною проблемою українського війська. І це очікувано, бо це системна проблема суспільства.
“Випадків дійсно багато, це підтверджують і цивільні лікарі, і військові медики. Чіткої статистики щодо випадків у війську у відкритому доступі, зі зрозумілих причин, немає”, — каже інфекціоніст та голова Національної технічної групи з питань вакцинації Федір Лапій.
За оціночними даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, станом на 01.01.2021 р. в Україні 5% (2 070 936 громадян) були інфіковані вірусним гепатитом С, із них 3,6% (1 491 074 осіб) мали хронічний вірусний гепатит С. Не дивно, що з цивільного життя ця проблема “перекочувала” у військо.
Де дірки в системі і як військові та бойові медики можуть вберегти себе та побратимів від небезпечного захворювання?
Спочатку трохи лікнепу. Основним джерелом зараження гепатитами B і С є кров. Також люди часто інфікуються статевим шляхом.
Це суттєво відрізняє їх від гепатиту A, яким переважно заражаються через забруднену їжу чи воду.
Стабпункт однієї з механізованих бригад ЗСУ, 2023 рік. Ілюстративне фото: Олена Максименко / “Новинарня“
На війні, через регулярний контакт із кров’ю, ризики вірусних гепатитів особливо високі.
“Найбільший ризик — у бойових медиків, бо вони працюють з кров’ю. Але насправді першим, хто надає допомогу пораненому, буде його побратим. Тому важливо пояснювати на заняттях з такмеду, що там, де є можливість надягати рукавички, їх треба надягати. Інша проблема — така можливість існує не завжди”, — каже інфекціоніст Євген Щербина.
Як пояснює сімейна лікарка Тетяна Кабакова, особливо високим є ризик гепатиту B, оскільки він вкрай стійкий у довкіллі.
“Якщо кров якийсь час є, наприклад, в ґрунті й туди впала поранена людина, вона цілком може заразитися”, — каже лікарка.
Лікар Тетяна Кабакова
Проти гепатиту B є ефективна вакцина. Її роблять безкоштовно дітям лише з 2000 року. Дорослим доводиться робити щеплення власним коштом.
“Якщо ви збираєтеся долучатись до війська, або маєте відпустку, або перебуваєте в тилу на ротації, варто зробити це щеплення. Потрібно три дози. За необхідності їх можна зробити за прискореною схемою”, — зауважує лікарка Кабакова.
Начальник медичної служби 3-ї ОШБр ЗСУ Вікторія Ковач. Фото: “Українська правда”
Керівниця медслужби 3-ї окремої штурмової бригади Вікторія Ковач проводила щеплення проти гепатиту B у власній бригаді.
“Вакцинацію проти гепатиту B ускладнює те, що для випрацювання імунітету необхідно три дози. А це армія, і після першої дози хтось перевівся, хтось поїхав на навчання, хтось поранений, а хтось вирішив, що не хоче другу дозу, бо “рука боліла”. Примушувати я не маю права, це добровільна справа”, — зауважує медикиня.
Федір Лапій додає, що така “добровільність” — це погано.
У війську великі проблеми зі щепленням не лише проти гепатиту, а й правця, дифтерії, грипу, ковіду.
“Багато військових постраждали через пневмонію, ускладнення COVID-19 були й смертельні випадки, отримують поранення, які можуть викликати правець. Насправді питання вакцинації військових має бути суворішим. Це питання національної безпеки. Але у війську також служать вчорашні цивільні. Якщо у сімейних лікарів та педіатрів зараз переважно добре навчання з імунопрофілактики, то вузькі спеціалісти не завжди розбираються в цих питаннях. І цілком можуть навіть відмовляти людей від вакцинації. Бо ця проблема в принципі існує в нашому суспільстві”, — каже імунолог та інфекціоніст Лапій.
Лікар Федір Лапій
Із гепатитом C ситуація складніша. З одного боку, він не такий стійкий, але з іншого — вакцини проти нього немає. Зате є ефективне лікування.
Читайте також:
Ті, що кажуть смерті “не сьогодні”. Репортаж зі “стабіка” на Бахмутському напрямку
Начмед 3-ї ОШБр Вікторія Ковач наголошує, що неправильно виділяти питання вірусних гепатитів як окрему проблему війська.
“У нас є проблема обізнаності про це в суспільстві. І проблема вакцинації як такої в суспільстві. Ці проблеми загострюються на війні, через тісніший контакт з кров’ю та обмежені ресурси”, — пояснює вона.
Виконавчий директор ГО BCD, яка представляє інтереси пацієнтів з вірусними гепатитами в Україні, Юрій Войналович каже, що тема гепатитів і досі стигматизована та маргіналізована.
“Немає і не було серйозної інформаційної кампанії. Люди думають, що це виключно проблеми секс-працівників та тих, хто має залежність від наркотиків. Дуже мало пояснень, що вам варто пройти тестування, якщо ви робили манікюр, тату, відвідували стоматолога тощо. Це можна зробити безоплатно, у вашого сімейного лікаря”, — каже він.
Юрій Войналович
Якщо повернутись саме до армії, то часто проблеми починаються ще на етапі військово-лікарської комісії.
Звичайно, ВЛК від ВЛК відрізняється, проте є не поодинокі випадки, коли людину не тестують на гепатити, або коли тестують і відправляють у військо з позитивним тестом без інструкцій.
Марина Халімоненко, медикиня медичної служби “Ульф” окремого батальйону “Вовки да Вінчі”, розповідає, що недавно такий випадок трапився в них у батальйоні: прислали людину з уперше виявленим гепатитом C без жодних інструкцій, як діяти далі. Вже з батальйону нобобранця відправили в Київ на лікування.
Це те, що стосується людей, які лише входять в систему. Якщо ж казати про військовослужбовців зі стажем, то тут ситуація з гепатитами впирається в людські та технічні ресурси.
“По-перше, щоб протестувати людей, мені потрібні тести. Багато тестів. А ще потрібні люди, які зможуть ці тести проводити та фіксувати результати. Важливо також розуміти логіку маршруту військового, якщо тест виявився позитивним.
Позитивний швидкий тест — це не діагноз, людина повинна поїхати та підтвердити його додатковими аналізами. Якщо діагноз підтвердиться, то залежно від ситуації людину або госпіталізують, або відправляють лікуватись в частину”, — розповідає Вікторія Ковач із 3-ї ОШБр.
Як пояснює Юрій Войналович, однією з перепон навіть для цивільної людини була і є віддаленність послуг.
Як ідеться в презентації ”Психологічні та економічні бар’єри на шляху до лікування до ВГС (вірусний гепатит С)”, пацієнт в середньому витрачає 19 днів від первинного обстеження до отримання препаратів. З них 10 днів пацієнти лише проходять обстеження та відвідують лікарів.
Це не є процесом лікування, за це не дають листок працездатності. Цивільному доведеться брати відпустку без збереження заробітної плати. А тепер згадаємо, як справи з відпустками у війську — кепські, еге ж?
Існує також і просто людський фактор: людина може не сказати, що в неї гепатит.
“Дані про тести, навіть якщо ВЛК їх зробили, потім осідають в ТЦК. Людина їде спочатку в навчальний центр, а потім уже в військову частину. Десь на цьому етапі все і губиться”, — констатує інфекціоніст Євген Щербина.
А тепер додайте до цього маргіналізацію, яку ми вже згадували.
Марина Халімоненко “Відьма”, медикиня служби “Ульф”
Марина Халімоненко розповідає, що в їхньому батальйоні намагаються лікувати військовослужбовціві з гепатитом C.
“Військові їдуть в Київ, отримують препарати й приймають пігулки на передовій. Здають контрольні аналізи по ближніх госпіталях. Так, проблема є. Але
з такою [невеликою] кількістю охочих іти воювати ми не можемо відмовлятися від людини, якщо в неї гепатит.
У нас обмаль людей”, — каже медикиня з “Вовків Да Вінчі”.
Військовий не може кудись просто поїхати на лікування, додає лікарка з 3-ї ОШБр. “Це бойова одиниця, за нього несуть відповідальність”.
“Там, де є довіра між підлеглим та командиром — там розв’язувати такі питання легше”, — зауважує Вікторія Ковач.
Військові сприймають ризики ураження печінки гепатитом не так, як цивільні.
“Коли сидиш під КАБАми, то найменше думаєш про гепатит. Це смертельна хвороба, але вона роками може себе не проявляти. І навіть якщо дістати десь мільйон тестів та протестувати всіх [військовослужбовців], я впевнений, що кількість людей із вірусом буде вражаюча, але [в Збройних силах] людей бракує. Ніхто не буде їх списувати чи відправляти на лікування, якщо вони можуть воювати”, — каже лікар Євген Щербина.
Лікар Євген Щербина
Він вважає, що розв’язувати цю проблему доведеться вже після війни. І непогано було б замислитись уже тепер, як та якими ресурсами її вирішувати.
Загалом, в Україні існує державне лікування вірусних гепатитів.
Як вказано на сайті Центру громадського здоров’я, для більшості хворих на гепатит C терапія передбачає приймання раз на добу однієї таблетки лікарського засобу. Зазвичай лікування триває 12 тижнів, проте може розтягнутися до 24 тижнів, якщо у хворого наявні серйозні порушення печінки (виражений фіброз або цироз).
“Сьогодні є безпечні та ефективні лікарські засоби — препарати прямої противірусної дії, що дають змогу вилікувати близько 90% хворих. Сучасні препарати майже не спричиняють побічних реакцій, а ті, що виникають, здебільшого слабкі чи помірні (втома, головний біль, нудота тощо)”, — пишуть в ЦГЗ.
Один із препаратів для лікування гепатиту С
З доступом до лікування є проблеми.
За словами лікаря Щербини, зараз його пацієнтам кажуть, що ліків за державний кошт немає.
Юрій Войналович додає, що поставки ліків часто йдуть з перебоями.
Наприклад, у грудні 2024 року в Україну доставили партію препаратів софосбувір/велпатасвір для лікування вірусного гепатиту C (ВГС). Їх отримають 500 пацієнтів, що потребують першочергового лікування. Наступна поставка лікарських засобів для лікування ВГС серед більш ніж 11 000 пацієнтів мала відбутися в січні 2025 року. Проте, за словами Войналовича, в лютому їх все ще не було, і коли саме вони будуть — невідомо.
Ми уточнили інформацію в заступника міністра охорони здоров’я – головного санітарного лікаря Ігора Кузіна, і він в коментарі “Новинарні” повдіомив, що очікується надходження 11 157 повних тримісячних курсів лікування.
“Окрім того, додаткове фінансування виділили ще на придбання 31010 курсів. Вони будуть поставлені в Укораїну протягом 2025 року”, – додає Кузін.
Кількість препаратів, які оплачують державою, дійсно обмежена, і лікар може поставити вас в чергу.
Передусім ліки мають надаватись тим, хто має клінічні та епідеміологічні підстави для цього.
Якщо в лікарні вам кажуть, що ліків немає, в Центрі громадського здоров’я радять звернутися до головлікаря для з’ясування причини та уточнення інформації. Якщо головний лікар також не надає необхідної інформації, зверніться до структурного підрозділу з питань охорони здоров’я (ДОЗ) вашої області.
Юрій Войналович підсумовує, що для подолання епідемії гепатитів навіть у мирні часи робили недостатньо.
Війна ж усе погіршила. Але і таку проблему можна вирішити, якщо поліпшити обізнаність людей та спрямувати ресурси на покращення логістики та доступності лікування.
Санбюлетень “Вірусний гепатит С”
Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусної природи. Найбільшу небезпеку для людини становлять вірусні гепатити В та С.
Ці два основних типи є причиною 96% всіх випадків смерті від гепатиту.
Шляхи передачі вірусу гепатиту С
Вірус гепатиту C (HCV), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини, це:
Вакцини проти гепатиту C не існує.
Гепатит C не передається через:
грудне молоко, харчі, воду, внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою людиною.
Шляхи передачі вірусу гепатиту B:
Гепатит B не передається через:
столові прибори, унаслідок годування груддю (якщо тільки на сосках немає ран), через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами чи подібними об’єктами.
Згідно зі статистичними даними, понад 5% українців інфіковано гепатитом C.
За допомогою противірусних препаратів можливо вилікувати понад 95% людей з вірусним гепатитом C та запобігти прогресуванню вірусного гепатиту В.
Отримай консультацію у свого сімейного лікаря з приводу вірусних гепатитів та пройди безкоштовне тестування на вірусні гепатити В та С!
Самолікування вірусного гепатиту С несе небезпеку для вашого здоров’я та життя.
Дана публікація не має на меті замінити консультацію лікаря.
джерело: Громадська організація “bcd”
Читайте також:
Перший для “трьохсотих”. Історії від Сокола, який командує евакуаційною групою 93 омбр на Бахмутському напрямку
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
