Олекса Бик: Держава сама одночасно і бореться з СЗЧ, і стимулює його, адже це – спосіб переведення між підрозділами

Олексій Бик
військовослужбовець ЗСУ, офіцер 3-ї ОШБр, громадсько-політичний та культурний діяч, бард, поет

(FB)

Оскільки прямо зараз тривають суди над генералами за СЗЧ (самовільне залишення частини – “Н”) їхніх підлеглих – слід також трохи більше розповісти вам про СЗЧ з дещо іншого ракурсу. Так би мовити, знизу і зсередини.

Передбачаючи запитання – ні, я не пішов у СЗЧ. Просто останні три місяці виконую функцію рекрутера від своєї бригади з рекрутингу саме СЗЧ. Моя задача – відбирати адекватних СЗЧ з інших бригад і повертати їх до строю вже в нашу.

Так от, перше, що вам усім слід зрозуміти – явище СЗЧ (самовільне залишення частини) відкриває практично увесь спектр проблем нашої армії. І стосується не тільки самих “бігунів”, а геть усіх ланок управління та служб ЗСУ.

Як відбувається повний цикл СЗЧ з поверненням на військову службу? Якщо спрощено – після виявлення факту СЗЧ підрозділ дає втікачу кілька днів, щоб самостійно повернутися, і таких випадків справді досить багато. У когось минає переляк, інші навпаки починають усвідомлювати і боятися проблем з законом, хтось виходить з запою і т.д. Ця категорія зазвичай просто отримує від командира трохи різних педагогічних засобів корекції поведінки і повертається в стрій.

Але якщо впродовж кількох днів (є нюанси, але мова тут не про них) боєць не повертається самостійно – військова частина має місяць на те, щоб провести службове розслідування за фактом СЗЧ і передати його до ДБР. ДБР же веде цю справу вже до суду. Суд амністує бійця за перше СЗЧ і вже потім він повертається в стрій.

Сам “сЕзеч” (бачте, вже навіть свій жаргон є) рано чи пізно потрапить до рук ВСП чи поліції. Тут після оформлення усіх необхідних документів він спершу проведе якийсь час на гауптвахті (необов’язково, але можливо), а звідти поїде на так званий БРез – батальйон резерву, де й чекатиме завершення своєї справи і повернення в стрій. Причому повернутися сезеч може не обов’язково у свій попередній підрозділ – він може взяти відношення (рекомендаційний лист, письмова згода etc) будь-якої іншої військової частини і повернутися в стрій вже до неї. Це загалом логічно, адже, як відомо, не всі бригади однаково корисні для здоров’я, і якби бігунцю було добре у свої попередній частині – він би з неї не втік, тож сенс дозволити міняти підрозділ є. Але якщо від сезеча відмовляться всі частини (і попередня теж) – він сяде в тюрму.

Але ось тут ми зустрічаємо з першою глобальною проблемою СЗЧ: держава сама унеможливлює боротьбу з СЗЧ, оскільки на сьогодні масовим є явище використання процедури СЗЧ для переведення до іншого підрозділу. Тобто боєць спершу домовляється з іншою в/ч про те, що його туди заберуть, отримує відношення, а потім іде в СЗЧ і проходить описану вище процедуру, щоб повернутися в стрій вже в новому підрозділі. Таким чином держава сама одночасно і бореться з СЗЧ, і стимулює його – адже на сьогодні це єдиний гарантований спосіб втекти від дурного командира чи підрозділу.

Тільки не треба мені розповідати про Армію+ і можливості переведення через цей застосунок. Його проблема в тому, що він не гарантує результату – тобто командир все одно може відмовитися відпустити бійця (і найчастіше саме так і робить – хто ж захоче відпустити адекватного спеціаліста?). Іншу критику Армії+ я залишу на окремий допис.

Таким чином реального законного способу переводу між підрозділами не існує – лише незаконний, і держава стимулює саме такий порядок справ. На цю тему старий анекдот. Світовий конгрес стоматологів, фахівці виступають, доповідають про досягнення та інновації, слухачі аплодують. Виходить на трибуну наш представник і каже: а ми навчилися видаляти зуби через жопу! В залі тиша і “тривожна мовчанка”(с). Зрештою хтось не витримує і питає нашого доповідача: колего, а навіщо через жопу? А той каже: не знаю, у нас все так роблять.

Натяк, сподіваюся, зрозумілий? Тому я впевнений, що строки добровільного повернення з СЗЧ будуть ще раз продовжені – спершу були до 1 січня, зараз вже до 1 березня, але дуже схоже на те, що кількість СЗЧ не зменшується, а, можливо, і зростає за рахунок саме тих, хто хоче перевестися.

Друга глобальна проблема, яку підсвічують масові СЗЧ – це проблема мобілізації. Досить поїхати на будь-який БРез – і кожному стане зрозуміло, що 80% присутніх там сезечів взагалі не мали потрапити на військову службу. Бо найбільше там не слабкодухих, а маргінальних. Алкота, наркомани, бомжі, психопати і т.д. Плюс інваліди, слабаки, боягузи, хронічно хворі, туберкульозні, ВІЛ-інфіковані. Люди, які на***й нікому в армії не потрібні, і для мене немає жодного виправдання для ТЦК, які набирають цих “тигрів” і відправляють у бойові частини, де ці люди потім висять безглуздим баластом, розкладають дисципліну, але створюють ілюзію укомплектованості підрозділу.

Внаслідок цього БРези – це клоаки, де народ тупо сидить, нічого не робить, але масово х***рить самогон і настоянку глоду. Наприклад, під новий рік на одному БРезі лише з одного намету внаслідок рейду вилили 50 літрів самогону – люди серйозно готувалися зустріти 2025 рік. Причому це явище настільки масове, що деякі бригади, які приїздять забирати з БРезу своїх “новобранців” – своє поповнення в автобуси заносять. Тобто ось вам ще одна проблема нашої армії: практично не існує бригад, де бухло так само абсолютно неприйнятне, як в моїй.

Під час однієї такої “роздачі слонів” я зробив п’яним сезечам зауваження, за що отримав удар молотком ззаду по голові. На мене одразу накинулися четверо і намагалися повалити. На щастя, я встояв на ногах, не втратив координації і розкидав цих шакалів, але, думаю, загальна атмосфера там для всіх зрозуміла. Як і якість контингенту.

На фото – слід удару молотком

Тут слід одразу сказати, що відчутна частина СЗЧ йдуть на рецидив. Тобто вдруге тікають з БРезу чи нових частин. Їх рано чи пізно спіймають і вже точно закриють на 10 років.

І, думаю, для всіх очевидно, що з деяких бригад кількість бігунів значно вища, ніж з інших. Не можу сказати, чи стільки ж, як із 155-ї бригади (це саме її командира судять в тому числі за СЗЧ підлеглих), але, наприклад, одного разу при мені рекрутерів одного підрозділу самі сезечі прямо на шикуванні прогнали з матюками, бо з сотні присутніх половина втекла саме з того підрозділу.

І, звісно, є підрозділи, які мають репутацію “м’ясних”. Їхні рекрутери практично не проводять співбесід чи хоча б якогось відбору. Їм байдуже на якість поповнення.

І, звісно ж, майже у кожного сезеча є історія про довбо***бство командирів, проблеми забезпечення, несправедливість, нелюдське ставлення і т.д. Звісно, всі ці історії слід ділити на десять, але пам’ятати, що диму без вогню не буває.

Замість висновків. Проблема СЗЧ сьогодні набула такого розмаху, що неможливо відповідальність за неї перекласти лише на командирів бригадного рівня. Проблема системна, і нею вражено практично всю структуру нашого війська. Зріз проблематики стосується всіх рівнів управління.

Вкотре маю повторити: ми або створимо високопрофесійну армію, або програємо. Метастази совка усюди. Бригади рівня моєї – це дуже поодинокі винятки сьогодні, на жаль. Тому не дивно, що фронт сиплеться – як відомо, маленька радянська армія завжди програє великій радянській армії.

Dixi.

Читайте також:
Кількість випадків СЗЧ зросла на 60% після декриміналізації, – нардеп Костенко

У Міноборони повідомили, які військові не зможуть повернутися з СЗЧ за спрощеною процедурою