На фронті загинув воїн спецпідрозділу “Братство” Головного управління розвідки Міноборони полковник Костянтин Жук із позивним “Нельсон”.
Про це 22 січня повідомили на офіційній сторінці підрозділу у Facebook.
Костянтин Жук долучився до “Братства” після початку повномасштабного вторгнення Росії. Керував кількома підрозділами із залучення іноземних добровольців, брав участь в управлінні обороною острова Зміїний. “Нельсон” загинув у Вовчанську Харківської області як командир штурмової групи, прикриваючи відхід побратимів.
Костянтин Жук був професійним військовим. До початку повномасштабної агресії був президентом Національної асоціації мотоциклістів України, один із засновників київського осередку національної скаутської організації України “Пласт”. Його пластове псевдо – “Полковник”, у байкерських колах знаний як “Полк”.
Костянтин Жук загинув ще в травні 2024 року. “Але були певні причини, так довго зберігати таємницю”, – повідомив речник Генерального штабу ЗСУ Андрій Ковальов та поділився спогадами про “Нельсона”.
“Насправді, я й досі не вірю, що він загинув. Костя – легендарний чоловік. Я знав його ще в юності, як пластового виховника, ну і час від часу хтось у “Пласті” казав, що він якийсь військовий і служить у Генеральний штаб ЗСУ.
Тут на фото наша зустріч з Костею під час оборони Києва. Він був вже непризовного віку і жоден підрозділ його не брав, а він не міг сидіти склавши руки. Він сформував і озброїв ДФТГ “Вільна Україна” при 112-й окремій бригаді Сил Територіальної оборони ЗСУ. Направду, під час оборони Києва це було одне з найдієвіших і найбоєздатніших ДФТГ.
Андрій Ковальов та Костянтин Жук
Костя почав свою службу ще у радянській армії, зробив офіцерську кар’єру, але був справжнім українським патріотом. У 1991 році не вагаючись присягнув на вірність українському народу і активно включився в українізацію армії.
Костя був впевнений, що треба займатися військовим вишколом молоді, тому активно зайнявся розвитком “Пласту” – українського скаутингу в Києві, ще до того, як більшість українців взагалі почули про “Пласт”. Наприклад, він організовував військовий молодіжний вишкіл “Десант”, щоб зацікавити молодь службою у ЗСУ і зокрема в ДШВ. Сприяв проведенню щорічного військового табору “Легіон”.
Костя говорив про те, що буде війна з Росією, ще задовго до 2022 року і навіть 2014 року. Я, мабуть, почув від нього це ще пластовим юнаком на таборі у 2006 році, коли Костя запитав мене, чи я піду служити в армію. Сказав, що треба ставати офіцерами, бо їх бракуватиме, коли почнеться війна з Росією.
До дискусії про повномасштабну війну з Росією ми з Костею повернулися у 2021 році. Він агітував мене підписати контакти зі Збройними силами України, пізніше казав не втрачати часу і записуватися у новостворене тоді ще ТрО ЗСУ. Тоді у 2021-на початку 2022 року Костя методично агітував всіх пластунів йти записуватись у ТрО.
Не знаю, чи Костя загинув, бо такі як Костя не помирають. Сподіваюсь, що це все якась помилка і він знову виплутається з цієї халепи, як не раз вже це не раз робив раніше. Ми знову зустрінемося, а він скаже мені, щоб я не розслаблявся, бо ця війна надовго.
“Доки існуватиме Росія – доти триватиме ця війна”, – скаже він. Вічна пам’ять і вічна слава другу Полковнику!” – написав Андрій Ковальов.
“Знав особисто друга “Полковника” з 90-х. Як офіцера Генштабу, який прийшов в “Пласт”, щоб посилити військовий вишкіл молоді. Він робив все, що в його силах, щоб наша молодь була готовою до війни, у той час, як кадрова армія скорочувалась і постійно реформувалась. Костя завжди говорив, що треба готуватись до тотальної війни – усім. Проводив масу вишколів для пластунів і пластунок. Саме він чітко артикулював, що кожен член нашого куреня “Орден Залізної Остроги” обов’язково має пройти військовий вишкіл та стати офіцером. Щоб, за потреби, бути готовим брати відповідальність. І ті, хто поставали офіцерами опісля не пошкодували. Бо були готовими! Друг “Полковник” – вже шостий загиблий на фронті член пластового куреня “Орден Залізної Остроги” із 80-ти, які в Силах оборони – від Нацгвардії та воюючих патрульних поліцейських до ССО”.
Костянтин Жук народився 21 травня 1955 в місті Сміла на Черкащині. Здобув три вищі освіти у Харкові, Одесі та Києві. Базово – радіоінженер.
До 1992 року служив в радянській армії на командних посадах до командира окремого батальйону включно. З 1992 року в ЗСУ, з 2004 – у запасі.
18 травня 1999 року склав пластову присягу. Двадцять років своєї військової пенсії інвестував у військову підготовку молоді.
Читайте також:
Втрати в 63 омбр ЗСУ: загинув комбат Михайло Коваль, начартилерії Володимир Ковальський і водій Роман Стащук. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!