25 жовтня на війні з російськими загарбниками загинув боєць 5-го батальйону спеціального призначення “Любарт” бригади НГУ “Азов”, львів’янин Назар Островський.
Про це повідомила його сестра Анастасія Островська.
“Я би дуже хотіла ніколи не писати цих слів… Кілька днів тому в нашу родину прийшла жахлива звістка з війни. У п’ятницю, 25.10.2024, наш Назар Островський загинув… борючись за справедливість та до останнього захищаючи Україну!” – написала вона.
Анастасія Островська також процитувала слова близького друга Назара – Ігоря Колесника. Він згадує його як людину, яка “свідомо йшла туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини…”, продовжувати робити те, що було її фундаментальною силою: “бути там, де болить найбільше. Бути із тими, чий голос не почутий”.
“…Назарчик загинув. Капітан поліцейських наук, найкращий шериф Сихова, двічі азовець, майданівець у білому пальті, випускник філософського факультету із відповідним діагнозом, романтичний цинік, впертий засранець із добрим серцем, батько сина, чоловік дружини, друг.
Назар мав дивний характер, у якому чорний гумор і цинізм поєднувалися із глибинною потребою допомагати, захищати, боротися за справедливість. Не за ту справедливість, про яку розповідають політики чи єдиний телемарафон, а за ту, якої немає у квартирах темного міста. Коли він працював у відділі протидії та запобіганню сімейному насиллю, то боровся за тих, хто у повній темряві. За ту дитину, яка виростає калічкою у сім’ї алкоголіків. За дітей, чиї батьки наркомани. За тварин, чиї власники різали одне одного ножами. Він свідомо йшов туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини, де били дітей або студентів оці дорослі, сильні і жорстоко несправедливі “нормальні” люди.
Він, як і я, не розумів природи безпідставної жорстокості та байдужості людей, які знущалися над слабшими, викидали на вулицю домашніх тварин як меблі, не простягали руки потопаючим. Він, на відміну від мене, мав силу і рішучість, щоби в дусі головного героя “Чуми” Камю продовжувати робити те, що було його фундаментальною силою: бути там, де болить найбільше. Бути із тими, чий голос не почутий. Він умів побачити навіть крізь піджак, дипломи кандидата науки і доцента кафедри, живу людину, калічку, із таким же філософським діагнозом…”
Читайте також:
На фронті загинув учасник Революції Гідності, командир відділення ударних БПЛА батальйону “Карпатська Січ” Андрій “Воробєй” Романюк
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!