Назустріч перемир’ю: Україну розводять на “Будапештський меморандум-2” заради “спадщини Байдена”, – Панич

Олексій Панич
професор, філософ, перекладач та громадський діяч, блогер, провідний науковий співробітник НВО “Дух і Літера”, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу

(FB)

Вже писав і ще раз повторю: в останні тижні в інформаційному просторі відбувається запекла дуель між Україною та… її західними союзниками.

У Байдена вирішили, що для нього “піти красиво” і “залишити по собі вікопомну спадщину” – це нагнути Україну на те, щоби вона “добровільно-примусово” визнала свою часткову поразку у війні з Росією, після чого наші західні союзники проголосять це спільною перемогою України і Заходу “в межах реально досяжного”.

Під це готують західну публіку, “качають” українців, проводять опитування, публічно і непублічно зондують реакцію різних суспільних груп, збирають аргументи.

Втішним призом при цьому називають “вступ в НАТО”, скромно замовчуючи той факт, що насправді Україні пропонують лише почати процес вступу, який цілком може ніколи не завершитися. В обмін на це Україна має домовитися з Росією не просто про припинення вогню, але й про фіксацію лінії протистояння, тобто має де-факто визнати за Росією всі території, які вона наразі захопила і ще встигне захопити на момент укладення домовленості.

У разі початку процесу вступу в НАТО – і ще до всякого його завершення! – в України будуть надійно зв’язані руки в питанні повернення цих територій силою: будь-який рух в цьому напрямі гарантує, що процедура вступу в НАТО не завершиться ніколи, або й взагалі буде формально зірвана. Хоча вона цілком може тривати вічно і без будь-яких додаткових рухів з боку України.

Таким чином, завойовані Росією території залишаться російськими, доки не розпадеться РФ – так само, як країни Балтії залишалися радянськими, доки не розвалився СРСР. Різниця лише в тому, що будь-якого розпаду РФ наші союзники мають твердий намір не допустити (тоді як у 1980-ті вони схаменулися, коли було вже надто пізно: хотіли просто економічно послабити СРСР, а воно он як обернулося, хто ж знав).

Кажучи зовсім просто, нас розводять, і не на “Мінські домовленості-3”, а на “Будапештський меморандум-2”. Все заради “спадщини Байдена”, але за цей проект радісно схопилися й інші західні партнери (сподіваюся, що не всі).
Тиск на Україну зростає і вочевидь досягне кульмінації на черговому Рамштайні на рівні лідерів. Якщо там виникне ситуація “всі проти Зеленського / Зеленський проти всіх”, нашому Президенту не позаздриш. Поки що в публічній площині Україна щодня відкидає будь-які ідеї “торгівлі територіями”, і це правильно.

В результаті від Рамштайна, який відбудеться наступного тижня, можна чекати одного з трьох підсумків:

• або Зеленський прогнеться під зручності союзників,
• або він нагне союзників під свій план відповідно до “формули миру”,
• або сторони розійдуться, “не домовившись”.

Побажаймо українській делегації успіху. Здається, наразі це все, що ми можемо зробити.

Читайте також:
Україну підводять до переговорів про “перемир’я” у слабкій позиції. Нам потрібен “план-графік перемог” на довший час, – Золотухін