автор: Людмила Кліщук
фото Максима Кравчука та надані пресслужбою Командування Сил підтримки ЗСУ
Спроможності військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту (РХБЗ) Збройних сил України дають можливість обмежувати наміри російських окупантів щодо застосування зброї масового знищення.
Задачі цих військ в обороні – РХБ-розвідка, аерозольне маскування, супровід інженерних підрозділів, протидія скидам отруйних речовин. А, за даними Командування Сил підтримки ЗСУ, лише протягом серпня 2024 року росіяни 447 разів скидали на наші позиції спеціальні боєприпаси, споряджені небезпечними хімічними речовинами.
Але обороною справа РХБЗ не обмежується. У структурі цього спеціального роду військ є вогнеметні підрозділи, які теж ефективно “показують зуби” ворогові. Збройні сили України вперше почали застосовувати вогнеметний батальйон уже під час повномасштабної війни. І зараз, як відомо “Новинарні“, під час операції в Курській області наші війська палять росіян з вогнеметів.
Про війська РХБ-захисту, їхнє значення під час ведення бойових дій та особливості застосування підрозділів “Новинарні” розповів командир 704-го полку РХБЗ полковник Віктор Явтушенко.
704-й – єдиний бойовий полк РХБ-захисту в наших Збройних силах. І це перше велике інтерв’ю командира полку за час війни.
– За масштабом і характером позиційних боїв російсько-українську війну іноді порівнюють із Першою світовою. І протигази у бліндажах висять на гвіздках, як у Першу світову, коли хімічну зброю лише починали застосовувати. Яке їхнє значення зараз?
– Протигаз – це засіб індивідуального захисту, без нього нікуди. Кожен боєць всюди носить його з собою, щоб убезпечитись від потрапляння небезпечних речовин в організм. Тобто для захисту від хімікатів. Тому на опорних пунктах першого ешелону використовуються протигази.
Воїн вдягає протигаз при перших ознаках застосування хімічних речовин – кашель, печія в очах, в грудях, на слизових оболонках. Він зберігає життя і здоров’я.
Кожен боєць, який перебуває в окопі, повинен мати можливість виконувати свої завдання за призначенням. Потрібно зрозуміти, що в сучасних умовах ведення бою солдат має чимало спорядження. Якщо все це не розподілити у доступності, то це створює відчуття неповного спорядження. Застосування противником хімічних гранат і наявність протигаза є показниками того, що ми усвідомлюємо небезпеку від таких застосувань. Засоби захисту повинні бути завжди поруч.
– Росіяни регулярно використовують боєприпаси з отруйними речовинами, скидаючи їх із дронів на позиції Сил оборони України. За серпень в операційній зоні ОУВ “Таврія”, на Півдні України, наприклад, вони скинули майже 200 таких боєприпасів. Як ЗСУ можуть протистояти цьому?
– Наведу статистику. За період широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України ворог разом зі звичайною зброєю використовує спеціальні боєприпаси, споряджені небезпечними хімічними речовинами. Протягом липня-серпня цього року групи РХБ розвідки зафіксували та задокументували 834 випадки застосування росіянами боєприпасів із вмістом небезпечних хімічних сполук. За весь час воєнних дій маємо більше 4 тисяч випадків.
Переважно росіяни використовують хлорацетофенон. Формально він не є хімічною зброєю. Це – бойова отруйна речовина подразнювальної дії. У Конвенції про хімічну зброю хлорацетофенон визначається як хімічний засіб боротьби з заворушеннями. Це хімікат, здатний швидко викликати в організмі людини подразнення органів чуття або фізичні розлади, які зникають через короткий час після закінчення дії. Але використання цих газів під час воєнних дій неприпустимо. Це порушення Конвенції про хімічну зброю, міжнародного договору щодо хімічної зброї в рамках Організації Об’єднаних Націй. Але ж ми бачимо, з яким ворогом воюємо: росіяни порушують конвенції, міжнародні договори, Статут ООН.
Ключовою позицією є те, що ворог, крім порушення Конвенції, чітко усвідомлює ефективність цих застосувань.
Тому що сам засіб для боротьби з вуличними заворушеннями направлений на те, щоб протестувальники розійшлись, припинивши свої дії. А у випадку застосування небезпечних хімічних речовин на фронті військовослужбовець залишається на позиції – продовжує перебувати в хімічно небезпечному середовищі. Це є свідомими діями противника на порушення та ураження наших військ через застосування небезпечних хімічних речовин.
– Як зрозуміти, що зараз впаде якась “вонючка”, і вберегти себе?
– Дуже важко зрозуміти, бо вони (росіяни – “Н”) застосовують ці гранати комплексно. Наприклад, прилітає одразу кілька дронів, які можуть скинути спочатку димову гранату, а потім гранату з отруйною речовиною.
Як зрозуміти, що відбувся скид? Наприклад, речовина CS (сіес) викликає печіння в очах та легенях. Воно дуже подібне до використання балончика зі сльозоточивим газом. Ознаки такі самі, тільки дія сильніша в кілька разів. Для того, щоб себе вберегти, якраз і треба використовувати протигаз.
– Як протистояти хімічній зброї, цій отруті з неба, якщо під рукою немає протигаза?
– Із підручних засобів можуть допомогти маска й окуляри, які щільно прилягають до обличчя. Наприклад, балістичні окуляри. Маска, звичайно, рятує гірше, ніж протигаз, але з її допомогою військовослужбовець зможе зменшити вплив небезпечних хімічних речовин, не залишаючи позицію.
– Як (стратегічно, тактично) впливає застосування ворогом також зброї масового ураження на перебіг бойових дій?
– Застосування зброї масового ураження може стратегічно вплинути на перебіг операції, сповільнити і навіть зупинити її. Це несе небезпеку щодо стратегічного прориву оборони, втрати міст та великих ділянок території.
– Чи такі отруйні речовини можуть бути небезпечні для життя військових?
– У деяких випадках. Якщо це буде закрите приміщення, наприклад – є смертельна загроза.
Але вони небезпечні насамперед тим, що тимчасово виводять наших воїнів з ладу. І після того наноситься пряме ураження по дезорієнтованих людях. Тобто це дуже підступна зброя.
– Використання хімічної зброї та отруйних речовин є порушенням Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення. Чи документуєте ви всі ці випадки, чи передаєте правоохоронцям, чи фіксується це все як доказ воєнних злочинів РФ?
– У нас є мобільні спецгрупи відбору проб із батальйону РХБ розвідки. Вони повноцінно працюють на лінії зіткнення. Відповідно до встановленого протоколу здійснюють відбір проб ґрунту, рослинності, уламків боєприпасів та направляють їх у лабораторії для проведення аналізів.
Головним завданням роботи груп хімічної розвідки є отримання оперативної інформації для командирів щодо ухвалення рішень під час бойових дій.
Правоохоронні органи в рамках своєї діяльності можуть надсилати запити щодо результатів роботи цих груп.
Читайте також:
Оборонці Півдня показали, як протистоять скидам гранат з отруйними речовинами (статистика)
– Як ваш полк зустрів повномасштабне вторгнення?
– Починаючи з 24 лютого 2022 року, одними з перших до виконання завдань залучилися зведені підрозділи РХБ захисту, які виконували завдання з аерозольного маскування на Запорізькому, Київському та Харківському напрямках.
Також одними з перших залучилися вогнеметні підрозділи для посилення вогневого ураження із застосуванням вогнеметів на Харківському та Херсонському напрямках.
За час повномасштабного вторгнення підрозділи полку виконували бойові (спеціальні) завдання практично на всіх ділянках фронту: Куп’янський, Лиманський, Бахмутський, Авдіївський, Оріхівський, Херсонський, Вовчанський напрямки.
Зараз підрозділи полку виконують бойові завдання на Вовчанському, Торецькому, Покровському, Оріхівському та Херсонському напрямках.
– Що у вас є на озброєнні?
– У нас на озброєнні є нові зразки ведення РХБ розвідки. В цьому плані нам дуже допомагають партнери. Варто зазначити, що є й новітні розробки вітчизняних фахівців. Наші військовослужбовці, зокрема розвідники, регулярно відправляються в іноземні відрядження для навчання та стажування. Відвідали вже не одну країну Європейського Союзу, були за океаном. Це досить серйозний рівень. Отриманим досвідом діляться з колегами, чим забезпечують фахове і оперативне виконання завдань. Також підготовлені інструктори, які в навчають особовий склад.
На заняттях за кордоном наших військовослужбовців навчають працювати згідно з протоколом, і ми тепер повністю можемо самі це робити.
Щодо моніторингу радіаційної ситуації, то наші підрозділи застосовують новітні засоби РХБ розвідки, специфікацію не озвучуватиму.
Щодо вогнеметних підрозділів, застосовується переважно РПВ-16.
– А що потрібно ще з озброєння?
– Відповім так. На початку війни партнери не надавали такої допомоги, бо не було прямих загроз. Зараз бачимо, що ворог активно атакує цивільну інфраструктуру і в будь-який момент може вчинити радіаційні провокації. Бо хімічні провокації вже були здійснені. Тому те, чого бракувало на початку війни, ми вже частково маємо завдяки партнерам.
Потенціал нарощується. Зараз партнери надають допомогу, щоб ми могли діяти повністю самостійно відповідно до протоколів у зоні хімічних інцидентів. Мета – для максимального недопущення ураження військовослужбовців. Вони захищені і не втрачають свою боєздатність завдяки забезпеченості технікою та засобами захисту.
– Як у вашій військовій частині справи з людьми та рекрутингом? Які вакансії маєте? Які фахівці вам потрібні – біологи, хіміки, дозиметристи?
– Люди, які мають досвід у біології, хімії чи дозиметрії, в полку завжди потрібні. Такі спеціалісти матимуть усі умови для служби. І якщо в планах є йти служити, то ми не просто скажемо “ласкаво просимо”.
У нас є нові зразки озброєння. Партнери надають радіаційні і хімічні прилади. Працювати є на чому. І ми забезпечимо перспективи. В нас немає такого, що люди з профільною освітою (біологія, хімія, дозиметрія тощо) будуть літати на дронах чи виконувати інші завдання. Якщо людина хоче працювати за спеціальністю, то ми надаємо всі можливості. Військовослужбовець себе відчуватиме на своєму місці.
Ми відбираємо людей. Навіть якщо в людини немає відповідної освіти, в нас є можливості навчити. Ми проводимо регулярні навчання в межах підрозділів, маємо можливість відправити в країни-партнери на навчання. Головне – бути мотивованим, і з часом можна все опанувати.
– У структурі вашого полку є єдиний штатний вогнеметний батальйон. Що таке вогнемет у наш час? Які моделі, чийого виробництва? Які завдання покладаються на особовий склад цього підрозділу? Як палите росіян?
– Уперше Збройні сили України почали застосовувати вогнеметний батальйон під час повномасштабного вторгнення. До цього часу вогнеметний батальйон не те що не застосовувався, а був у складі полку як батальйон кадру. Під час широкомасштабної агресії батальйон розгорнувся до штату воєнного часу. Почалась активна підготовка вогнеметників, що дала свої результати. Вогнеметні підрозділи показали себе на високому рівні в реальних бойових умовах.
Особливість вогнеметної зброї – термобарична суміш. Термобаричні боєприпаси найефективніші в умовах ведення бою в міській забудові чи для ураження укріплених фортифікаційних споруд. Велика руйнівна сила зумовлена високою температурою “вогняної хмари” та надлишковому тиску, який утворюється в процесі.
“Вогняна хмара” має температуру близько 2500 градусів і знищує все живе та виводить з ладу техніку. Вогонь розповсюджується по всій площині і заходить за перешкоди.
Фугасна дія вогнемета РПВ-16 еквівалентна артилерійському снаряду калібру 122 мм.
– Чи маєте статистику знищеного особового складу ворога, його техніки?
– Втрати значні.
– Перша літера в абревіатурі РХБЗ стосується радіаційного захисту. Тож питання про радіацію. Як із нею? Адже якщо навесні 2022 року в Чорнобильській зоні перебували росіяни, то тепер там масово сидять наші оборонці. Яка там ситуація з фоном?
– Підрозділи РХБ розвідки працюють там постійно. Збільшення радіаційних фонів не спостерігається.
Але в рамках виконання завдань Силами оборони враховується відома інформація про радіаційний фон. Ситуація з радіацією там в межах норми, вона є контрольованою в межах України.
– В абревіатурі РХБ є літера “б”. Біологічна зброя – яка вона може бути і які способи захисту від неї?
– Справді, розвивається радіаційний та хімічний складники. Але не забуваємо ми й про біологічну зброю та захист від неї. У нас готуються фахівці з біології, надходить спеціальна техніка та засоби.
Біологічна зброя – це особливо небезпечна зброя, адже вона дуже легко переноситься.
Якщо говоримо про радіаційну і хімічну зброю, то фактори ураження ми можемо виявити майже одразу. В Україні є фахівці у структурі правоохоронних органів, є профільні науковці, які займаються цими питаннями.
Наведу аналогію: як метеоролог визначає зміну погодних умов (вітер, опади, тиск тощо), так і хіміки можуть бачити ураження з видимих ознак.
Уявіть, що тут, де ми зараз говоримо з вами, з’являється специфічний запах. Наприклад, сильно запахло часником. Це іприт. Або наведу приємніший приклад:
згадайте, як пахне квітучий яблуневий сад. Або як пахне черемшина. Такий запах має і хлорацетофенон.
Деякі отруйні речовини мають запахи, які дуже схожі на ті, що ми можемо відчувати в повсякденному житті. Але під час застосування хімічних речовин цей запах дуже інтенсивний.
А ось біологічна зброя не так легко виявляється. Вона має дуже багато способів доставки: від артилерійських засобів до води, продуктів тощо. Це дуже небезпечна зброя. Сьогодні ми маємо відповідні прилади і лабораторію для роботи, а також можливості для визначення і документування, що це була справді біологічна зброя, а не людина померла з інших причин. Наші фахівці можуть виявити біологічну речовину і контролювати біологічну ситуацію.
– За весь час повномасштабного були випадки застосування біологічної зброї?
– Не було.
– 704-й полк РХБ захисту. Як змінилося за час широкомасштабної війни застосування військ РХБЗ, їхнє забезпечення?
– Змінилося багато. І змінилося кардинально в кращий бік. Насамперед, йдеться про технічне забезпечення. До війни ми використовували переважно радянське обладнання. І треба визнати, що його не було в достатній кількості.
Коли почалось повномасштабне вторгнення і пішли погрози застосування ядерної зброї з боку ворога, ми доукомплектувались завдяки допомозі партнерів.
Росія порушує Женевську конвенцію, і треба бути готовими до будь-яких загроз. Згадаймо, що ми свого часу підписали Будапештський меморандум і віддали свою ядерну зброю в обмін на безпеку. Ворог шантажує ядерною зброєю, використовує проти нас хімічні отруйні речовини. Набула системного характеру підготовка наших фахівців за кордоном на сучасному обладнанні, яке передається Україні.
Читайте також:
Ядерні загрози та ядерні фейки: чи варто готуватися до останньої оргії на Щекавиці у 2024-му
Звичайно, змінилося багато. Якщо говорити про формальний, “паперовий” аспект, то актуальність нових документів пов’язана насамперед із використанням набутого досвіду. І ця робота триває.
У цій війні підрозділи нашого полку використовуються у складі відділень, взводів, малими групами. З’явилось нове озброєння. І це нове для України; це те, що застосовується по всій лінії фронту. Відбувається переформатування підрозділів РХБ розвідки.
Підрозділи аерозольного маскування з перших днів війни вони брали участь у бойових діях. Вони також були розгорнуті до штатів воєнного часу.
Підрозділи аерозольного маскування застосовувались як і з машинами, так і по-пішому. Наприклад, біля Куп’янська для аерозольного маскування переправ на річці Оскіл димовими засобами.
Оскільки зараз на лінії зіткнення активно застосовують безпілотники, то підрозділи аерозольного маскування використовують переважно переносні засоби. Чому так? Тому що машини випромінюють тепло, яке фіксують дрони. Ворожі дрони навіть можуть не бачити машину, але вони фіксують виділення тепла, відповідно оператор розуміє, що там є ціль для ураження.
– Розкажіть про аерозольне маскування. Що це таке і чи актуальний зараз винахід сторічної давнини?
– Сьогодні підрозділи аерозольного маскування переважно застосовуються малими групами, дистанційним устаткуванням на полі бою, при штурмових діях, контрнаступальних діях, для розмінування чи замінування місцевості. Застосовуються по всій лінії фронту.
Аерозольне маскування не просто актуальне – воно має велике майбутнє, це доводить досвід цієї війни. Починаючи від гранати і закінчуючи автомобілями.
– Серед основних завдань полку: ведення РХБ розвідки маршрутів, РХБ спостереження на командних пунктах та в районі розташування хімічно небезпечних об’єктів; аерозольне маскування дій танкових, механізованих, артилерійських та інженерних підрозділів та підрозділів ССО; супровід та прикриття дій інженерних підрозділів, які здійснюють мінування і розмінування ділянок, наведення мостів та інженерне обладнання позицій підрозділів. Що із цього дається найважче під час повномасштабної війни?
– В умовах повномасштабного вторгнення, звичайно, найважче вогнеметникам. А в разі застосування зброї масового знищення – це РХБ розвідка та спецобробка.
– А чому найважче саме цим фахівцям?
– Через специфіку завдань, які на них покладаються. Вогнеметники – це знищення живої сили в різних місцевостях.
– Під час пандемії коронавірусу ваша військова частина, як пишуть відкриті джерела, брала участь у запобіганні поширенню вірусу. Розкажіть, як саме?
– Коли почалась епідемія ковіду, наші підрозділи РХБ захисту працювали в госпіталях великих міст і виконували знезараження ділянок, місцевостей, щоб не допустити розповсюдження інфекції.
Також наші підрозділи були розташовані в деяких штабах, у військово-медичних закладах. Ми проводили дезінфекцію будівель і територій.
У зоні операції Об’єднаних сил також працювали наші підрозділи, зокрема стояли на контрольно-пропускних пунктах у містах, в розташуваннях військ, де проводили знезараження особового складу і територій. Весь наш особовий склад підрозділів РХБ захисту був задіяний.
– Розкажіть про себе. Як вирішили стати військовим? Як прийгли в РХБ захист?
– Це такий життєвий виклик. Коли бачив військовослужбовців чи просто людину в формі, це викликало захоплення, відчував безпеку, захист, повагу до тієї людини. Тому пішов навчатися до Харківського інституту танкових військ на факультет радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки. Після завершення проходив службу на Центральній базі ремонту та зберігання озброєння РХБЗ.
Після того проходив службу в Командуванні Сил підтримки. У 2021 році був призначений на посаду командира цієї військової частини.
– Розкажіть про свою участь в АТО/ООС і спогади про 24.02.2022.
– У 2014 році я став командиром роти забезпечення та ліквідації наслідків на базі зберігання. У 2019-му в ООС брав участь у складі Сил підтримки, у 2022 році в ООС – як командир своєї військової частини.
…Звісно, пам’ятаю 24 лютого. Ми були в пункті постійної дислокації на Львівщині. Прилітало по сусідніх районах… Після 24 лютого почалися нові виклики.
– Чи часом не берете участь у боях на Курщині?..
– Не коментую події на Курщині.
Читайте також:
ЗСУ показали, як працюють вогнемети “Сівалка-ВМ8” на Курщині. ВІДЕО
– Що особисто вам далося найважче за весь час повномасштабного вторгнення?
– Найважче – втрати особового складу. Це не лише для мене важко, а й для всіх командирів. Ти знаєш військовослужбовців, спілкуєшся з ними, виховуєш, налаштовуєш, плануєш, обіцяєш, говориш про те, що все має бути гаразд… Але це війна, і є втрати.
– Що для вас буде перемогою в російсько-українській війні?
– Перемога – це знищення окупаційних військ, виведення їх з нашої території, і відбудова всього того, що знищив ворог.
Читайте також:
Біля Часового Яру загинув оператор-вогнеметник ССО Роман Дяченко
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!