уточнено
За трагічних обставин загинула активістка “Правого сектору”, військова 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Наталія Кузнєцова з позивним “Іранка”.
Про її загибель повідомив на своїй сторінці у Facebook командир Добровольчого розвідувального батальйону “Сонечко” ГУР МОУ Руслан Каганець 28 серпня.
ДОПОВНЕНО. Як повідомила “Суспільному” подруга Наталії Катерина Кулініч, Іранка померла від вогнепального поранення в область скроні. Сталося це 26 серпня у селі Приморське на Одещині.
Чоловік Наталії Кузнєцової – сотник “Правого сектору”, військовослужбовець Віктор Панаско із позивним “Іранець” – також боронив Україну. Він загинув під Бахмутом Донецької області у травні 2023 року.
“Ще одна сім’я патріотів та націоналістів на небі”, – написав Руслан Каганець.
Попередня інформація про те, що Іранка загинула на фронті, виявилася хибною.
Наталія Кузнєцова народилась в Олександрії Кіровоградської області. Тривалий час жила в Чернігові, звідки родом був її чоловік – офіцер Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. Степана Бандери, командир Чернігівського обласного загону, військовослужбовець Віктор Панаско.
Наталія Кузнєцова очолювала Чернігівський осередок “Правого сектору”. Пройшла горнило Майдану, де і зустріла свого майбутнього чоловіка.
Навчалася в Київському національному економічному університету ім. В. Гетьмана.
“За участь в революції мене “попросили” і тому закінчила навчання я вже в ЧНТУ (юрист)”, – розповіла вона в інтерв’ю виданню “Челайн”, опублікованому у грудні 2018-го.
За словами Наталі, “Правий сектор” з’явився у її житті досить несподівано: “На момент початку Революції Гідності навчалась і працювала в Києві. Після подій 1 грудня вирішили піти з подругою і допомогти власними силами. Познайомились з хлопцем, який виявився з “Правого сектору”. Провів нас на поверх, нам дали роботу – готувати чай, канапки, “Мівіну” на імпровізованій “кухні”. З того часу почався мій шлях боротьби та народження національної свідомості”.
“Іранка” розповідала, що її сенс життя – “у здоровій, квітучій, самостійній Україні”.
“Хочу мати велику родину. Щоб мої діти і внуки не знали, що таке війна. Хочу на старості літ (якщо доживу) сісти в плетене крісло-качалку і розуміти, що вся моя боротьба за країну була не марною”, – поділилась в інтерв’ю “Челайну” військова.
Читайте також:
На фронті загинув артист київського театру “Берегиня” Олександр Сердюк
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
