Висновки з першого виступу звільнених російських політв’язнів на Заході: Україні буде складніше відстоювати свою позицію, – Золкіна

Марія Золкіна
голова напрямку “Регіональна безпека та дослідження конфліктів” Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук

(FB)

[Щодо пресконференції у ФРН звільнених Кремлем російських політв’язнів Володимира Кара-Мурзи, Андрія Пивоварова й Іллі Яшина]

Я опущу якісь загальні коментарі і залишу лише те, що має значення для України:

1) Україні буде складніше відстоювати свою позицію щодо умов завершення війни з Росією і методів, потрібних для послаблення Росії.

Саме так, не треба недооцінювати важливість, вагу і символічність таких фігур як Кара-Мурза і Яшин, і, в тому числі, вже вільного Ходорковського навіть не для Росії, а для колективного Заходу.

На жаль, у деяких країнах віра, а в деяких – розрахунок і бізнес-інтерес не нищити російську державу є значно сильнішими, ніж спроможності України довести, що переможена Росія – єдиний варіант мати безпеку в регіоні. І в цій вірі чи розрахунку представники політичних еліт шукають, на кого можна спертися. Бо в демократичної Росії, на їхню думку, має бути обличчя. Хтось має цю Росію майбутнього уособлювати. Й ідея багатьох на Заході – це сліпа віра в трансфер влади в Росії до більш демократичних представників російського суспільства.

2) Треба чекати нової посиленої хвилі закликів до примирення між російськими опозиціонерами і “громадянським суспільством” та українцями.

Ці заклики якось зійшли до мінімуму протягом останнього року, але зараз я прогнозую їхнє посилення. Логіка за цим буде така: з одного боку, на фронті – гаряче, але без кардинальних проривів, у дипломатії є/будуть обережні спроби намацати підґрунтя для так званого “режиму тиші”, а тим часом – давайте працювати на майбутнє, коли режим Путіна буде кимось замінений.

У цьому ланцюжку для німців, наприклад, немає нічого кривого чи дивного. І для них цілком очевидно, що українці мають вести розмову з тими росіянами, які в еміграції, але уособлюють когось відмінного від Путіна.

3) Складно буде вимагати посилення санкцій, коли символи російського лібералізму прямо вимагатимуть послабити санкції для “звичайних росіян”.

Де та межа між санкціями проти держави і її населенням – неясно. Так само, як неясно, яким чином можна очікувати на будь-які зміни принаймні в підтримці війни й режиму, якщо населення не відчуватиме жодних реальних наслідків. Воно і нині не протестує, але це точно не привід санкції послаблювати. Все це багатьом нашим партнерам пояснювати марно: вони живуть в ілюзії, що народ Росії у своїй більшості проти війни.

Читайте також:
Санкції проти “простих росіян” несправедливі: звільнені з ув’язнення російські опозиціонери дали пресконференцію