Ми платимо високу ціну за те, що в нас не було якісної підготовки офіцерського складу, – бригадний генерал Собко

Сергій Собко
бригадний генерал Збройних сил України, колишній начальник штабу – заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ (2022-2024), у 2017—2019 рр. — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, Герой України

Якісна підготовка військових лідерів – це обовʼязок перед мобілізованими (FB)

За те, що в нас не було дійсно якісної підготовки офіцерського та сержантського складу, ми зараз платимо високу ціну.

Війна стосується зараз не тільки професійних військових, а й цивільних людей, що доєдналися до війська, тих людей, які ніколи не думали стати військовими, яких ніколи не хвилювало, як готують у нас офіцерів та сержантів. Тепер чітко видно, що це має хвилювати всіх.

Мені пощастило отримати військову освіту та підготовку не тільки в Україні, а й за кордоном. Я бачив підходи як наші, так і підходи наших партнерів до розвитку лідерів. Я відчував нашу та відчував західну культуру у війську, тому можу порівняти їх. Я чітко бачу відмінності між ними.

Те, що ми маємо приклади дійсно успішних командирів — це не заслуга нашої системи військової освіти та підготовки. Вони успішні, бо талановиті, бо мають голову на плечах і світлий розум, бо вони самі зуміли стати лідерами.




Я не вважаю, що я досягнув всього лише завдяки вродженим якостям. В мене було інвестовано багато часу та ресурсів. І якби багато інших офіцерів знали англійську мову і потрапили в ті умови підготовки, в яких був я, то точно могли б досягнути значно більшого.

З моїх спостережень, наша військова освіта та підготовка не змінилася суттєво за весь період моєї служби у війську — за понад 20 років. Також я спостерігав, що люди, які могли ці зміни втілити, мало були в них зацікавлені. Причини цього, ймовірно, різні. Я не можу стверджувати, що це була байдужість. Ймовірно — незнання того, що і як змінювати. Прикро, але і зараз ситуація докорінно не змінилася. Хоча запит з боку війська і потреба на ці зміни дуже відчутні.

Спостерігаю, як за два роки війни було замінено десятки комбригів. Я вже не кажу про командирів батальйонів. Серед багатьох причин цих замін чи зняття — є «невиправдані очікування», негативний результат боїв, інші невдачі.

Ми вимагаємо від офіцера, який отримав, мʼяко кажучи, посередню підготовку, того, чого нам хочеться: перемог, відсутності чи мінімуму втрат. Однак при цьому система не дає йому того, що необхідне і є фундаментом успіху – якісної підготовки.

Щоб усвідомити, наскільки стан нашого військового лідерства відстає від військових лідерів США чи Великої Британії, наведу приклад. У 2017 році я закінчив Командно-штабний коледж США. Зі 1200 випускників того року 180 були іноземцями. З усіх випускників я єдиний був призначений на посаду командира бригади. Із числа американців тільки один випускник став командиром батальйону. Решта ж зайняли посади в штабах бригад, дивізій або ж стали заступниками командирів (начальниками штабів) батальйонів, бригад чи дивізій.

Тобто з такою освітою, яку ми отримали в Командно-штабному коледжі, люди в кращому випадку були призначені управляти батальйоном. Мене ж призначили комбригом. Ймовірно, так вимагали обставини того часу в Україні. Але це свідчить, що якість лідерства і вимоги до командирів на Заході вища.

Наведу ще один приклад. Британський офіцер, мій однокурсник з того ж Командно-штабного коледжу, був одним із найкращих випускників та залишився на додатковий рік навчання на курсі SAMS (School of advanced military studies). Це просунутий курс із планування для офіцерів. У середньому дивізія може отримати лише одного випускника цього курсу. Так от, завершивши курс SAMS другим у рейтингу, мій товариш прослужив сім років на різних посадах, і лише в кінці цього року йому довірять батальйон. Бо батальйон — це відповідальність. Це 600 осіб. І саме відповідальність за людей визначає політику з розвитку лідерів і призначенню командирів у Великій Британії.

Я ще раз наголошую, що в нас, незважаючи ні на що, є дуже багато сильних командирів, які вже 10 років боронять країну і роблять усе на свої 100% разом зі своїми людьми. Вони самовіддані, вони сміливі, вони талановиті. Ми маємо бути вдячними їм за це. Проте наша система не підготувала їх так, як мала б.

Наші офіцери і сержанти не отримали належної підготовки.

Якщо ця війна вимагає від України мобілізації своїх чоловіків та жінок для військової служби, тоді ми зобовʼязані знайти і навчити для них найкращих лідерів.

У нинішніх умовах я б міг рекомендувати при виборі командирів всіх ланок оцінювати їх за такими критеріями:

  • небайдужість,
  • готовність брати на себе відповідальність,
  • здатність ухвалювати рішення в складних умовах,
  • базові знання в тактиці та в цілому у військовій справі,
  • вміння комунікувати з людьми,
  • організаторські здібності,
  • ініціативність,
  • чесність,
  • здатність вести за собою.

Ми — сильна нація. І в нас є достатньо талановитих, спроможних людей. Вони можуть і вчаться самі, вони знають як взаємодіяти ефективно з людьми, вони досягають успіхів. Однак нам потрібно розвивати цих людей у військовій системі.

Ще важливіше — нам треба їх знаходити і призначати на правильні посади.

P. S. Що найбільше мене мотивує про це говорити? Це мій син. Йому 15 років. І якщо він найближчим часом доєднається до війська, я хочу, щоб ним керували добре підготовлені командири.

Читайте також:
Бригадний генерал Собко залишає Сили ТрО: його звернення


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.