Чому не варто приписувати Росії нацизм, як Німеччині, – Олексій Панич

Олексій Панич
професор, блогер, філософ, перекладач та громадський діяч, провідний науковий співробітник НВО “Дух і Літера”, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу 

(FB)

Одна з найпідступніших пасток приписування Росії “нацизму” полягає в тому, що аналогію між Росією та гітлерівською Німеччиною дуже легко обернути проти інтересів України і на користь… “хорошим русским”.

Логіка дуже проста: “Якщо Росія зараз хворіє на нацизм, як колись Німеччина, отже, невдовзі Росія перехворіє на нацизм, як колись перехворіла Німеччина. А потім Росію можна буде успішно демократизувати, як повоєнну Німеччину”.

Я такий аргумент неодноразово чув від різних західних співрозмовників (якщо не помиляюся, один раз навіть від Тімоті Снайдера).

Тут на сцену тріумфально виходять “хорошие русские”, вони ж “ліберальні імперці”, і кажуть: “Саме так! Ось щойно з Путіним щось станеться, і ми одразу почнемо будувати в Росії демократію!”

У чому тут пастка? В тому, що Німеччина до Гітлера була національною державою німців, хоч і травмованою тим, що досить багато німців жили за її межами. Але в кордонах до 1938 року Німеччина не була “в’язницею народів”. Звідси і можливість поступової розбудови демократії в одній, “окремо взятій” ФРН.

Натомість Росія досі в’язниця десятків народів, яких тільки насильством, стираючи їхню власну ідентичність, можна змусити увійти до складу якоїсь віртуальної “російської нації”. Тому демократизувати Росію як ціле, в її міжнародно визнаних кордонах, в принципі неможливо. Варто сказати народам Росії – як колись сказав Єльцин – “беріть стільки суверенітету, скільки зможете проковтнути” – і вони, один за одним, починають серйозні розмови про власну державну незалежність, тобто розбудову власної національної держави (показові приклади 1990-х – це Чечня і Татарстан). І втримати їх від цього можна лише силою, тобто згортанням демократії та посиленням авторитаризму – що і відбулося з переходом від Єльцина до Путіна.

Тому аналогія між путінською Росією та гітлерівською Німеччиною саме в аспекті “національного питання” – це глибоко хибна аналогія.

Тому так важливо наголошувати, що рашизм – це не нацизм, а інший, не менш небезпечний, різновид фашизму. І рецепти “денацифікації”, які спрацювали в повоєнній Німеччині, в російській ситуації геть ні до чого. Тут потрібна не денацифікація, а деколонізація і деімперіалізація. А це, як ви розумієте, зовсім інша справа.

ІІ (FB)

Коли путінській Росії приписують “нацизм”, це виглядає як обмін лайкою на суто дворовому рівні: “Нацисти!! – Від нацистів чуємо!”.

Насправді в Росії немає і не може бути нацизму як державної ідеології. Причина цього проста: в “багатонаціональній” імперії, якою є Росія, немає і не може бути власне нації. Імперський народ – сукупність підданих імперії – там є. Нації немає. Якби була, Російська Федерація була би “національною державою” (nation state), але приписати таке Росії означало б, собі на біду, заплющити очі на історичні реалії, що потягне за собою абсолютно хибні висновки щодо історичного майбутнього Росії, зокрема щодо можливості її “демократизації” всієї цілком, в нинішніх міжнародно визнаних кордонах. Якщо всі росіяни – це “російська нація”, то така демократизація можлива; але думати так означає впадати у фатальну (зокрема для України) помилку.

Чому Росія закидає “нацизм” українцям – це цілком зрозуміло: бо будь-який розвиток національної свідомості будь-якого народу, колись завойованого Російською імперією, веде до прагнення цього народу вийти з імперії та побудувати власну національну державу. Простіше кажучи, націоналізм – це смерть “багатонаціональної імперії”. Тому будь-який націоналізм неодмінно треба затаврувати як “нацизм”, протиставляючи йому імперський “інтернаціоналізм” (читай: русифікацію). Але ця ситуація принципово асиметрична: тут немає протистояння місцевого (наприклад, українського) і російського “націоналізму”.

Що в путінській Росії насправді є – так це відтворення низки технічних патернів, властивих і Третьому Рейху (територіальна експансія, авторитаризм з переходом в тоталітаризм, імперський стиль тощо). Але ідеології “нацизму” там немає (наприклад, немає навіть натяку на “расову теорію”, а саме вона становить ядро німецького нацизму). Коли представники РФ закликають до знищення українців, як колись представники Третього Рейху закликали до знищення євреїв, різниця в тому, що другі робили це заради “німецької нації”, а перші роблять це заради “великої Росії”, здатної перетворити на “росіянина” людину з будь-яким етнічним походженням (зокрема українським), аби лише вона зголосилася служити цій імперії.

Це моя відповідь на нещодавню публікацію Сергія Громенка на LB.ua “Нацизм як криве дзеркало путінізму”. Звучить плакатно, а насправді це розвиток думки в хибному напрямі. І не просто хибному, а потенційно шкідливому для України.

Читайте також:
Голова уряду Татарстану у вигнанні Рафіс Кашапов: Сьогодні більшість татар проголосувала б за свою незалежність


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна