Аналітики DeepState відтворили хронологію подій на ділянці фронту Глибоке-Зелене та участь в ній 125-ї бригади ТрО

Після нещодавніх звинувачень на адресу бійців 125-ї бригади ТРО, які нібито залишили свої позиції після початку російського наступу на Харківщині DeepState зібрав інформацію про дії підрозділів Сил оборони України на ділянці фронту Глибоке-Зелене.

Свої висновки аналітики оприлюднили у четвер, 16 травня, в телеграм-каналі проєкту.

Ключовий висновок: бійці 125 ОБрТрО протрималися та дочекалися підходу резервних підрозділів, не давши обвалити фронт на ділянці Глибоке-Зелене на Харківщині.

“Ми жодним чином не хочемо виправдовувати командування бригади, яке ігнорувало проблеми та гралося в паперову армію. Мова буде йти виключно про бійців, які безпосередньо брали і досі беруть участь в боях на цьому відтинку”, – йдеться у повідомленні.

Аналітики повідомили, що ділянка фронту Глибоке-Зелене “була вкрай спокійною” до початку цього року. Але в січні росіяни почали активні обстріли українських позицій, які 125-та бригада займала вже близько пів року.

Щодо інженерно-фортифікаційних споруд, бійці розповіли, що на нулі мінування було ускладнене, тому що ворог моніторив кордон.

“Зі слів бійців… Частина окопів позасипалася і не була обшита деревом. Так, є чимало бетонних ДОТів, але вони не засипані і не закриті. Бетонних бліндажів в тих же Лук’янцях не було жодного. Жодного повністю зашитого деревом окопу також не було. Хоча бійці провели своїми силами дооблаштування, почавши обшивати деревом”, – повідомили у DeepState.

За останні кілька місяців окупанти почали активно просуватися і закріплюватися у сірій зоні – окопуватись та створювати цілі опорні пункти. Про активізацію противника бійці неодноразово повідомляти керівництво бригади, адже нарощування сил ворога було небезпечним і вимагало негайного реагування. Проте артилерію, яка була на сусідніх ділянках, повноцінно так і не було залучено.

“На початку травня ворог почав накопичення сил в Солнцевці. На той час позиції ворога були вже за селом, тим не менш, розпочалося активне розквартирування в селі. Про накопичення було багаторазово повідомлено нагору. Були випадки, коли наша артилерія в кілька сот метрів промахувалася, але бригада наверх подавала це як ураження. Таким чином, складалася ілюзія пристріляності стволів”, – пишуть аналітики.

За три дні до початку наступу, 7 травня, російські сили увійшли в Пильну. Але бригада проігнорувала цілевказання на село й продовжила бити по блокпостах на російській території. Наступного дня в тому районі відбувся перший контактний бій. І тільки після цього до опору під’єдналася артилерія, яка на жаль вже не могла ефективно відпрацювати через те, що ворог переховувався по посадках у безпосередній близькості до українських позицій та через некоординовані дії бригади. До того ж ворог почав бити по позиціях 125-ї бригади КАБами та ракетами.

10 травня розпочався наступ росіян. Перші атаки були частково відбиті бійцями 125-ї бригади.

“Але в районі населеного пункту Стрілеча стояв один з 400-х стрілецьких батальйонів (ідея їх створення, підготовки та комплектації стане однієї з найбільших загадок цієї війни), який був змушений покинути позиції через перевагу ворога в живій силі та не відчувши підтримки сусідніх сил”, – зауважили аналітики.

Наступного дня, 11 травня, ворог почав штурм Лук’янців. Навіть за підтримки бійців ГУР, окупанти мали значну перевагу і фактично оточили позиції Сил Оборони в селі. Тому було прийняте рішення відійти від населеного пункту.

Водночас інший батальйон 125-ї бригади успішно стримував наступ в районі Зеленого, але військове керівництво не мало достовірної інформації і вважало, що село втрачено.

“Підсумовуючи. Дійсно були факти відходу певних частин – ОСБ та резервних рот, які на папері були бойовими групами, а по суті наповнені обмежено придатними та пенсіонерами. Водночас основні сили 125-ї ОБрТрО продовжують спротив. Бійці протрималися та дочекалися підходу резервних підрозділів, не давши обвалити фронт”, – зазначили аналітики.

За їхніми висновками, з урахуванням переважальних сил противника, піхота 125-ї бригади й інші підрозділи, “які з коліс увійшли в битву”, зробили все можливе, щоб стримати наступ окупантів.

Що було перед цим

Командир підрозділу ЗСУ Денис Ярославський, який воює на Харківщині, заявив, що 125 окрема бригада ТРО нібито покинула позиції. Також він звинуватив керівникцтво у відсутності потужних фортифікаційних укріплень, які мали стримати наступ ворога.

Боєць скаржився на погано укріплену першу лінію оборони поблизу кордону.

“Знаю, що ті, що залишили позиції 125 ТРО, вже дає розклад про те, що їм “впарювали” на підпис акти прийому передачі фортифікацій, які навіть на 30% були не готові як завершене будівництво. Сподіваюся, що винних покарають”, – стверджує Ярославський.

У 125 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ такі заяви спростували. Командир 125 обр ТрО, генерал-лейтенант Артур Горбенко запевнив, що Сили оборони були готові до наступу і з позицій ніхто не відступав.

“Чи то від незнання ситуації, чи від бажання нашкодити, окремі резиденти соціальних мереж розповсюджують абсолютно неправдиву інформацію про неготовність Сил оборони до наступу ворога, або ще гірше, про відступ окремих підрозділів із ввірених їм оборонних рубежів”, – сказав генерал.

Комбриг запевнив, що ситуація в смузі оборони його бригади складна, але контрольована.

“Підрозділи 125 обр ТрО ЗСУ дають відсіч переважаючим силам противника, зберігаючи сталість в бойових порядках. Населені пункти, в які зайшов ворог, розташовані у постійній “сірій зоні”, а тому успіх противника є достатньо умовним і коштує йому величезних втрат в техніці і живій силі. Територія, зайнята противником, локалізована і по ньому здійснюється постійне вогневе ураження”, – підсумував генерал-лейтенант Артур Горбенко.

Читайте також:
ЗСУ зірвали плани росіян закріпитись у Вовчанську і відтіснили їх в районі північніше Кислівки, – Генштаб