Серж Марко (Олександр Карпюк)
військовослужбовець ЗСУ, аеророзвідник, блогер
Фортифікації (FB)
Це вже настільки забембана тематика, що вже вкурвлює. І так, відразу скажу: люди, які іноді заявляють, що в якоїсь області немає фортифікацій, вони як би не завжди праві. Це я вам як аеророзвідник кажу. Бо було вже в нашому районі, коли казали про один район, де не облаштували фортифікації, а я над ними потім кожен день літав. Але не всі – аеророзвідники, і можливість окинути оком сектор у 10 квадратних кілометрів є не у всіх, щоб прикинути, що тут робилося, що тут не робилося, а що будують зараз.
Так ось. Нюанси.
У деяких місцях, де тривають активні [бойові] дії, зробити добротні фортифікації майже неможливо. Бо на руках бійців бетонні плити та інші будівельні матеріали не затягнеш. Сучасний фронт – це місце, де на 12-15 км [у глибину] літають fpv, в повітрі одразу пару десятків крил, а БМ-21 [“Град”] працюють 2-3 машинами.
Біля нашого бліндажа почали копати лінію оборони, і в нас тепер на полі є все – і УМПК, і 152-мм, і касети під ногами. Ходимо, обходимо нерозриви, на сусідньому полі засипано взагалі мінами все. Розумію, що кричати про необхідність фортифікацій та зголоситися робити фортифікації в таких умовах – це дещо різні речі, але ми ж у фейсбуці, “ми за прості рішення”.
Коли лінія оборони проходить через населений пункт, то, як правило, там фортифікації вже не копають, бо їхню роль виконують будівлі. Які роз*обують так само, як і підготовлені укріплення. Але там є можливість перейти в сусідню будівлю, вибити собі пару амбразур, мішків із піском – та “поїхали” знову.
Крім фортифікацій, потрібні обладнання та люди. Тому що фортифікаційні споруди мають бути обладнані амбразурами, розставлені вогневі засоби, протягнутий зв’язок, зроблена карта мінних полів і т.д.
Фортифікації працюють тільки тоді, коли там є люди, які їх захищають. Це не працює так, як вважають цивільні: ну, викопали там окопи, кинули, якщо треба – заскочив і відразу воюєш. Ні, там потрібні зброя, люди і ще багато чого.
Тобто фортифікації теж вимагають ресурсу, який у нас обмежений. І ми не можемо ними обкопатися по всій країні. Бо для того, щоб це працювало, нам просто не вистачить зброї й людей. Яких і зараз не вистачає, щоб підготувати лінії оборони на вже очевидних ділянках.
Якщо фортифікації не обороняти, вони швидко стануть ворожими фортифікаціями. І вже працюватимуть проти нас. Як приклад – Очеретине. Це на нашому напрямку була найбільш захищена ділянка – висота обкладена бетоном, амбразури, які тримають великі сектори звичайними кулеметами. Але не вийшло втримати її, і ось тепер уже ці всі фортифікації працюють проти нас на цьому напрямку. Тобто
якщо у вас немає людей, щоб ці фортифікації утримати – то завтра це вже будуть ворожі фортифікації.
Ну й підсумок.
Хай там що, Харків [розташований] неподалік від кордону з Росією, і для таких міст фортифікації повинні копатися базово.
Фортифікації – це лише один із засобів, які полегшують твою оборону. Крім них, мають бути встановлені камери нагляду за основними ділянками, підтягнута електрика та звʼязок на позиції, організовані логістика та місця зберігання техніки, а на складах має лежати обладнання, яке будуть потребувати лінії оборони.
Так, фортифікації – це не вундервафля і не гарантія того, що ці позиції не перейдуть до рук ворогу. Але якщо в нас досі це не набуло системи, то пора це зробити. Десять років воюємо все ж таки.
Швидко копати те, що треба, з потрібним обладнанням на потрібних ділянках – це скіл, який нам необхідний. І для цього доведеться долучати цивільне суспільство, без цього ніяк.
Читайте також:
“Найкраще, що в нас було”: 92-га ОШБр показала фортифікації на Харківському напрямку, яких “немає”. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!