автор: Стас Козлюк
із Київської області
фото автора
Однією з тактик росіян у війні 2024 року стали масовані комбіновані обстріли критичної інфраструктури. Щотижня сотні “шахедів” та десятки ракет злітають з території окупованого Криму або з південних областей РФ. За словами постійного представника України при ООН Сергія Кислиці, лише від початку року росіяни запустили по Україні приблизно 2800 дронів-камікадзе, 1000 ракет і майже 7000 авіабомб. Якщо скласти все це докупи, вийшов би сумарний вибух потужністю у 9 кілотонн. Попри все, українська протиповітряна оборона ефективно знищує більшість запущеного росіянами смертоносного залізяччя.
Велику частину “шахедів” збивають малі мобільні вогневі групи – із крупнокаліберних кулеметів. Це добре, адже це означає, що на дрони не потрібно витрачати коштовні ракети зенітних ракетних комплексів ППО ЗСУ.
Понад те, проти “шахедів” успішно воюють не лише кулеметники Збройних сил і Нацгвардії, а й добровольці територіальних громад.
Репортер “Новинарні” з’їздив із такою вогневою групою ДФТГ, аби подивитися на їхнє нічне тренування та дізнатися про бойову роботу.
Кілька підлітків заливаються сміхом, вмостившись біля своїх мопедів, кинутих на запилюжену дорогу. За кількадесят метрів зупиняється маршрутка, з неї виходять натомлені за робочий день люди. Дехто йде в магазин скупитися перед вечерею, дехто – одразу до хатніх справ. Звичайний, майже мирний сонячний вечір у райцентрі на Київщині. Ми з колегами чекаємо на парковці поруч. Накульгуючи, до нас наближається чоловік середніх років, вбраний у військову форму. Його усмішка широка і щира. Міцно тисне нам руки. Представляється позивним: “Дрімер”. Він – командир мобільної групи мисливців на “шахедів”. І сьогодні в його команди має бути тренування та робота з новими прожекторами.
“Я живу неподалік. 1 січня 2023-го підписав контракт із добровольчим формуванням територіальної громади (ДФТГ). І того ж дня у нас був перший виїзд – уздовж Дніпра летіла група “шахедів” у бік Києва. Але того разу ми мало що встигли: лише освоювалися, дивилися, де краще розмістити вогневі позиції. Відтоді я не пропускав жодного виїзду, а їх було вже до сотні. Особливо багато – у квітні-червні минулого року: тоді доводилося працювати по п’ять ночей підряд. Зараз робота менш активна. Іноді бувають тривоги, на які ми не їдемо, бо дрони чи ракети облітають зону нашої відповідальності”, – розповідає Дрімер.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
У Дрімера доволі різнобарвний підрозділ. Наймолодшому у групі – 23 роки, у січні він отримав диплом магістра, нині працює вчителем історії у сільській школі. Найстаршому – 54, він айтівець. Також був чоловік майже 60 років, колишній пілот, офіцер. Однак через догляд за батьками був змушений залишити службу. Є багатодітні чоловіки. Дрімер запевняє: кожен із них пройшов через ТЦК, і всі, хто був придатний та незаброньований, мобілізувалися.
“Сам я директор підприємства, яка працює на оборону. Робимо комплектуючі для бронежилетів, ремінно-плечових систем (РПС) та бронеплит. Я думав про мобілізацію ще на початку повномасштабного вторгнення. Але коли вертався до Києва, після того, як вивіз сім’ю, мені почали телефонувати і просити допомогти. Наприклад, потрібно було дуже багато карематів. То ми [на підприємстві] весь вільний матеріал пустили на них. Потім просили плитоноски й РПСки, навіть від Залужного. Бо тоді був дефіцит, їх ніде було дістати. Врешті підписав контракт добровольця”, – розповідає Дрімер.
Довідково. Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади та виконують завдання територіальної оборони. Облік громадян, які уклали контракт добровольця, здійснюють ТЦК та СП.
Членом ДФТГ може бути громадянин України віком від 18 років, який пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.
Членство в такому добровольчому формуванні не звільняє від обов’язку проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Підготовка ДФТГ здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони ЗСУ. Матеріально-технічна база для цього створюється за рахунок видатків місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Також використовуються матзасоби військових частин Сил ТрО та інших складових ЗСУ, сил безпеки й оборони.
Добровольці ДФТГ не є діючими військовослужбовцями.
Вони мають право на матеріальне та грошове забезпечення (оплату праці). Фінансування діяльності добровольчих формувань здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших джерел, не заборонених законодавством. Але наразі порядок оплати праці добровольців ДФТГ налагоджений лише в декількох регіонах України.
До нас під’їжджає вантажний “Фольксваген Транспортер” зеленого кольору. У кузові прилаштована станина приблизно півтора метра заввишки, поруч закріплений великий ящик. Сідаємо по машинах і їдемо слідом за запиленим кросовером Дрімера. Саме він не дає загубитися у потоці транспорту: на брудному задньому склі пальцем виведено “Путін – х*йло!” Часу не так і багато – хлопці мають встигнути розгорнутися до темряви.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
Звертаємо в поля. Ледь помітним у сутінках путівцем стрибаємо на вибоїнах. Порядок поворотів і лік польових доріг, одна гірша від одної, вже не вміщуються в голові. Але вогнева група знає тут чи не кожен кущ: їхній пікап лише трохи пригальмовує на поворотах.
За пів години під’їжджаємо до точки. Про це неважко здогадатися, зважаючи на прилаштовані вздовж узбіччя машини.
Дрімер вискакує з авто першим, оглядає майданчик, дерева навколо і паркує “Транспортер”. Чи, як він лагідно його називає, “Зірку смерті”. І справді, коли починається справжня робота, небо вгорі схоже на фільм Джорджа Лукаса про війну в далекій-далекій галактиці.
“Зараз ми почали працювати не лише по дронах, а й по крилатих ракетах. Маємо для того кулемети Браунінга. Із ними була така історія: ми просили в командування додатковий ствол для боротьби з “шахедами”, ПКМ (кулемет Калашникова модернізований – Авт.). А замість “покемона” нам дали браунінг. У нього більший калібр, він потужніший, тож з нього можна і ракету збити, якщо маєш навички”, – пояснює Дрімер.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
Його бійці тим часом вивантажуються з авто, відкривають борти “Зірки смерті” та ящик у кузові. З нього дістають згаданий браунінг: півтораметровий чорний кулемет. Лаштують його на станину, чіпляють тепловізійний приціл. Дістають також триногу і кулемет Дегтярьова. Вчитель історії з позивним “Студент” ставить його за десяток метрів далі в полі.
Під’їжджають інші вогневі групи. Дрімер перекидається з ними кількома фразами й вертається до нас.
“Тепер чекаємо темряви. Стріляти сьогодні, вибачте, не будемо. Ну, бо, по-перше, це не полігон. А по-друге, тренувальний дрон сьогодні тільки один. Зате будемо працювати з прожекторами. Це насправді теж доволі складний процес”, – ніби вибачаючись говорить командир.
Бійці між тим розкладають пальник, ставлять на нього джезву й варять свою вечірню каву.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
По краях майданчика люди в цивільному лаштують на стійки великі прожектори з системами охолодження. З кейсів дістають ліхтарі поменше – їх уже можна втримати руками.
Один із бійців із позивним “Джимі” дістає щось віддалено схоже на гранатомет. От тільки замість заряду в ньому оптичні елементи – лазерний приціл. Все це для полювання на ірансько-російські дрони-камікадзе.
Зброю, ясна річ, групі Дрімера дала держава. Частину обладнання допомогла зібрати місцева ОТГ. Частину хлопці купували самі, як-от “Транспортер”. Майже зібрали потрібну суму на другий автомобіль – уже повнопривідний, на відміну від простенького першого.
“Знаємо, що існує демонізований образ ДФТГ: нібито вони нічого не роблять і взагалі, це “армії місцевих царків”. Але ми самодостатній підрозділ, – коментує Дрімер. – Ми військові, ми виконуємо частину функцій Сил оборони на добровільних засадах. У разі поранення нам передбачені виплати. Якби хтось із місцевих бізнесменів спробував нам нарізати задачі й використовувати нас у своїх цілях, був би посланий. Але все це треба було доводити місцевій громаді. І коли ми почали виїжджати на роботу, люди побачили, що ми працюємо. І почали нам допомагати. Тепер ми більш-менш усім забезпечені”.
Читайте також:
Щоб зберегти ракети ППО: малі мобільні групи взяли на себе 40% знищених “шахедів”
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
У деяких добровольців із телефонів виє сигнал повітряної тривоги – то злетів російський МіГ-31. Мобільні групи жартують: “кинджали” вони ще збивати не пробували, але завжди щось буває вперше.
На одному з авто розгортають антену “старлінка”. Бувалі кажуть, що поки немає приводів переживати через ракетний обстріл – військові бачать, що й куди летітиме, так що нас попередять.
До браунінга чіпляють планшет, на який виводять зображення з тепловізора.
Один із бійців пояснює: рідний приціл кулемета вони майже не використовують. Бо
немає сенсу намагатися влучити в дрон чи ракету напряму. Вогневі групи працюють інакше:
частина людей веде ціль прожекторами й лазерами, інша частина – відкриває шквальний вогонь у квадрати по траєкторії руху. Тоді з’являється доволі високий шанс збити повітряну ціль.
“Були випадки, коли одна з груп посадила російську ракету. Ракета пролетіла буквально в людей над головою, і вони не встигли зреагувати. Але хлопець, який був на браунінгу, встиг розвернутися і дав чергу їй у хвіст. При тому, що її уже не бачив. Бив на звук. Влучив у двигун, вона вибухнула. Потім відео мережею носили, це з Одеської траси”, – на прикладі пояснює Дрімер.
Читайте також:
Нацгвардійці кажуть, що збили крилату ракету зі стрілецької зброї під час масованої атаки РФ
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
За час, поки його мобільна група працює, росіяни дещо змінили підходи до обстрілів дронами-камікадзе. Наприклад, більше року тому “шахеди” літали розосереджено. Нині ж усе навпаки: якщо на радарі видно одну ціль, то майже 100% це група з 3-5 дронів-камікадзе, які летітимуть на різних висотах, один за одним. Частину з них не бачать радари, бо ж вони переміщуються на висоті приблизно 50 метрів від землі.
Навіть якщо вогнева група не встигає збити ціль, вона передає інформацію про її висоту і траєкторію руху іншим вогневим групам та системам ППО.
“Бувало так, що ти збиваєш дрон, радієш, а за ним потім пролітає ще кілька. Немов стадо гусей. Росіяни експериментують постійно. “Шахеди” можуть виписувати в небі кола, наче п’яні водії. Ідуть по дуже дивних траєкторіях. Була інформація, що вони вже примудрилися чіпляти камери й бачити зображення, хоч і з затримкою, але онлайн.
Чорні дрони ми теж бачили. Збивали. Вони такі ж гучні, як і звичайні: летять, пердять. І ми працюємо разом з іншими системами ППО, кооперуємося з ними. Виходить от такий український “Залізний купол”, – сміючись говорить Дрімер.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
Небо чорнішає. Лише вершечки дерев ледь-ледь червоніють. Раптово за нашими спинами чути звук “шахеда”. Рефлекторно присідаю. Заняття почалося: у небо злетів тренувальний дрон. Розмірами він менший за безпілотники типу Shahed-131/136, однак такий же гучний і, здається, маневреніший.
Між машинами на розкладному стільчику вмостився оператор БПЛА – на його очах окуляри віртуальної реальності, в руках пульт, поруч – екран, на який виводиться зображення з камери тренувального дрона типу “крило”. Тут же стоять командири, які дивляться на екран та на своїх бійців. Ті якраз запалюють прожектори.
– Давай! Давай, нижче! Рівно на шість годин! – чути крик праворуч.
– Веди! Веди його! Зараз вправо піде! Швидше! Не випускай його! – гукають десь із темряви.
На бетонному майданчику бігають тіні. Темрява така, що поза невеличким колом прожекторів важко зрозуміти, це знайомі з твоєї вогневої групи чи інші.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
Джимі впізнаю по окулярах і худорлявій статурі. Відточеним рухом він закидає лазерний приціл собі на плече і тисне на кнопку. Чорне нічне небо розриває тонкий фіолетовий промінь. Хлопець дивиться в оптичний приціл та впевнено веде дрон лазером. Десь за нашою спиною крутять браунінг на станині. Якби зараз у небі був справжній рідсвічений “шахед”, кулемет мав би бити по траєкторії його руху.
“І прожектори, і лазери – це все українське. З прожекторами нам допомагає однин бізнес. Власне, це вони сьогодні приїхали з лампами. Лазери ми купуємо. Вони не надто дорогі, здається, щось із 15 тисяч. Гривень”, – після театральної паузи додає Дрімер.
Між автомобілями сновигають чорні тіні з автоматами Калашникова. Ціляться кудись у небо і знову біжать у поле. Вогневі групи працюють не тільки з крупнокаліберними кулеметами, а й зі звичайною зброєю. Бо, наприклад, якщо дрон пролітатиме над головою – простіше схопити автомат, ніж намагатися розвернути габаритний кулемет. Частину дронів у бойових умовах збивали саме так, з особистої стрілецької зброї.
Звук тренувального дрона міняється. Він до болю схожий на знайомий уже багатьом із нас звук “шахеда”, що заходить на ціль. Коліна мимоволі підгинаються. Краєм ока помічаю, як над головою проноситься невеликий дрон. Попереду і ззаду – промені прожекторів. За кілька секунд вони сходять в одній точці, і невеликий пластиковий дрон стає видно, мов удень.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
“Якби у нас було стільки мобільних груп на одній вогневій, жоден “шахед” не пролетів би”, – гучно говорить хтось із темряви. Йому відповідає дружній регіт.
Дрон починає намотувати кола над нашими головами по широкому радіусу. Оператор БПЛА саме зняв окуляри і відійшов перекурити. Групи міняються між собою: хто працював із ручними прожекторами – стають на стаціонарні, хто крутив стаціонарними – стає за кулемети.
І лише Джимі ніяк не віддасть свій лазерний приціл. Тепер він полює на дрон через тепловізор, підсвічуючи маршрут його руху.
Читайте також:
Речник ПС Юрій Ігнат: Цієї зими Росія буде застосовувати дрони в рази більше, ніж ракети. ВЕЛИКЕ ІНТЕРВ’Ю
“Ми бачимо у спеціальних програмах траєкторії польоту російських ракет і дронів. Якщо довго цим займатися, то ти вже можеш прогнозувати їхній напрям руху. Наприклад, якщо дрони пустили з півночі – то це точно загроза для Києва. Але то буває нечасто. Зазвичай вони летять із півдня, облітають місто і в нашу зону відповідальності не потрапляють. З ракетами складніше: наприклад, вони можуть симулювати удар по Старокостянтинову, а потім різко розвернутися й полетіти в бік Києва. Можуть довго літати колами й петлями, полетіти десь на Хмельниччину, а потім повернутися на схід, у бік Києва”, – розповідає Дрімер.
Дрімерова група за рік має три підтверджених збити цілі – це “шахеди”, які летіли вздовж Дніпра.
Збивати ці дрони зі стрілецької зброї складно, бо ж треба влучити у бойову частину. Або дуже сильно зрешетити корпус. Бувало, що уражені дрони добивали наступні групи.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
“Якщо “шахеди” летять у наш бік із Криму чи Краснодарського краю, то ми маємо десь півтори години до того, як вони увійдуть у зону нашої відповідальності. Якщо вони не повертають на Одесу, а рухаються далі по Дніпру на північ, у нас є ще десь дві години, щоб зібратися і виїхати на точку. Я обдзвонюю хлопців, ми збираємося, отримуємо зброю і їдемо працювати. Якщо злітають Ту-95, у нас часу поспати десь до третьої годинни ночі. Потім виїжджаємо, і в момент їхніх пусків ми вже на місці”, – пояснює Дрімер уже звичні графіки групи.
“Як зрозуміти, коли ракетний обстріл? Якщо бачиш масових запуск дронів із різних сторін – це розвідка. Чекай обстрілу за день-два. Якщо дохріна дронів в одному районі – обстріл буде сьогодні”, – переконано стверджує Дрімер.
“Найсмішніше в цій історії – браконьєри. Щойно починається тривога – вони виходять на своїх човниках на Дніпро. І вони ж працюють зі схожим звуком човнів. Ми вже й поліцію на них викликали. Не працює. Бо для цього треба річкова поліція. Ти дивишся – він із сіткою колупається. Щойно помічає тебе – робить вигляд, що сидить із вудкою. Нам уже навіть пропонували по човнах стріляти, аби вони не заважали роботі”, – сміється Дрімер.
Найскладніша робота для вогневої групи взимку, під час туманів і снігопадів. Буває так, що прожектори добивають світлом лише на 50 метрів, а далі – біла завіса. Але в негоді є й плюс: у сильній сніг чи зливу росіяни масово “шахеди” не запускають. Бо, як пояснюють військові, “Шахед-131/136”, він же “Герань-2” – це планер. І за поганих погодних умов він може обмерзнути й стати некерованим. Інша справа – ясна зоряна ніч. За таких погодних умов для вогневої групи майже гарантована нічна робота.
“Коли ми тільки починали, було холодно, зима. Деякі хлопці скаржилися, особливо під ранок. Мовляв, дарма сидять, холодно, грошей не платять, дронів немає. Але я пояснював: ми не в окопі, і в нас є така розкіш, як ночувати вдома із сім’єю. А вдень ми можемо заробляти на своїй основній роботі. Плюс ми можемо зробити щось корисне для громади. Наприклад – збити “шахед”, який пролітатиме через наш клаптик неба. Якщо ми його зіб’ємо – він не влучить у ТЕЦ. Ми можемо цьому запобігти. І зараз питань з мотивацією у моїх бійців нема взагалі”, – пояснює командир.
Тренування мобільної вогневої групи ППО ДФТГ на Київщині, квітень 2024. Фото: Стас Козлюк / Новинарня
За словами Дрімера, їхній підрозділ намагається тренуватися щонайменше раз на тиждень. Займаються не лише для того, щоб збивати дрони, а й для відпрацювання імовірних дій на землі. Бо на випадок повторного наступу московитів на Київ підрозділ ДФТГ має свою ділянку фронту, яку треба закривати. Та й частина чоловіків із цього підрозділу мобілізується, тож їм непогано б мати базову підготовку.
За розмовами минають дві години. Тренувальний дрон розряджається, його саджають десь посеред поля: оператор БПЛА під світило прожекторів іде його шукати. Мобільні ро’їжджаються, майданчик за п’ять хвилин порожніє.
Фотогалерея (гортайте):
– Так а ви можете нам таких дронів на полігон дати? – цікавиться один із командирів у чоловіка, що привіз тренувальний безпілотник.
– Теоретично можемо, але його збивати не бажано б, дороге задоволення, – сміється дронар.
– Так нам на тренування, бо ж цілі треба ще й збивати, – відповідає командир.
– Ну, якщо ви його зіб’єте – я поставлю ящик коньяку! – впевнено говорить оператор.
Чоловіки міцно тиснуть руки один одному й розходяться. Військові – збирати кулемети, цивільні – забирати прожектори й дрони.
Читайте також:
Як працює по “блєдінах” ППО ЗСУ: розповідь командира мобільної групи
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
