Як працює по “блєдінах” ППО ЗСУ: розповідь командира мобільної групи

автор: Дмитро Лиховій
Київ – Запорізька область – Дніпропетровська область
фото/відео: “Новинарня

Напевно, всю значимість ППО ЗСУ українці осягнули лише восени, коли ворог почав бити по критичній інфраструктурі, і це потягнуло за собою блекаути, відключення електропостачання тощо. Все могло бути набагато гірше, якби наші протиракетники не стали “живим залізним куполом”, збиваючи переважну більшість російських “блєдін” під час кожного з масованих нальотів.

Хоча, власне, ця велика війна 24 лютого почалася якраз із масового ракетного удару русні й активної роботи української протиповітряної оборони. Задачею №1 російського агресора було вибити нашу ППО та авіацію на аеродромах і в інших місцях дислокації, а далі вже брати Україну “голими руками”, надсилати літаки, бомби й ракети без опору.

Не так сталося, як гадалося. Наша система протиповітряної оборони не просто зберегла живучість і функціональність, а й дещо посилилася великими зенітними ракетними комплексами від союзників по НАТО. Тепер російським бомбардувальникам зась літати над Україною, та й дронам і ракетам – непереливки.

Одним із секретів успіху стало створення “москітної ППО” (за аналогією з “москітним флотом”), озброєної цілим “зоопарком” переносних зенітних ракетних комплексів. Уздовж лінії фронту та на значну глибину від лінії зіткнення розосереджені різномасні мобільні групи з різних підрозділів, частин та родів військ. Крім Повітряних сил ЗСУ, до справи підключилися підрозділи армійської ППО – у складі Сухопутних військ, ДШВ, ВМС, Нацгвардії тощо. А днями ворожий літак на Донбасі збили навіть бійці Чопського прикордонного загону ДПСУ.

Якою була протиповітряна оборона України на початку війни та якою стала до кінця 2022 року, ми говоримо з лейтенантом Євгеном “Козаком” – командиром однієї з таких груп на напрямку Запорізької і Дніпропетровської областей. Він розповідає про “стінгери”, “ігли”, “буки” й С-300; складні й прості маршрути ворожих ракет та значимість застосунку “єППО”; гвардійських вигадників із непідтвердженими збитими цілями; російські дурощі та переваги в небі, наші винаходи проти них та ще багато цікавого.

І саме групі Козака “Новинарнязбирає 250 тис. грн для кращої оптики на ПЗРК “Містраль” – щоб мали змогу завалити більше російського літаючого залізяччя. Підтримуйте нашу армію і нашу ППО!

Відеозапис інтерв’ю:

Весняний “зомбі-апокаліпсис” Чернігова зі “стінгерами” і “містралями”

– Розкажи трохи про себе. Я знаю, що в тебе є вища технічна освіта, ти в Чернігові майстер на всі руки, маєш свою справу. Але після 24 лютого повернувся в зенітний ракетний підрозділ, до якого був мобілізований у 2014-2015 роках. Чи складно було прийняти це рішення?

– Я був у шоці, що це сталося, що таке відбувається. Я думав, що це сон. Я подзвонив своєму другові-прикордоннику. Він сказав: “Так, весь кордон обстрілюється щільно. Деякі пости вже знищені”. І я зібрав дружину й дочку, відвіз у безпечне місце, а сам повернувся до Чернігова.

Місто готувалося до оборони. Я одразу передзвонив командиру, питаю: “Що робити?” Він каже: “Записуйся й отримуй зброю”. Ми ще зустрілися, переговорили. Так я записався у свій колишній підрозділ. Він на той час уже був у Чернігові.

Євген “Козак” під час інтерв’ю

Ворожі війська стояли на околиці, недалеко. Росіяни лізли й лізли. Їх було так багато – вони навіть не стріляли, а просто їхали, що в нас не вистачало рук, щоб по них стріляти, щоб їх зупинити.

Але їх не пустили в Чернігів. Ми тримали оборону в місті. На той час звідти вже більшість населення виїхала. А саме місто? Уявіть собі картинку з фільму про “зомбі-апокаліпсис”: немає ні людей, ні машин на вулицях, окрім кількох блокпостів, військових, замаскованої техніки.

– Ти тоді вже працював із ППО чи як загальновійськовий стрілець?

– Я був у підрозділі ППО. Але спочатку зброї не вистачало: не було ні “Стінгера”, ні “Ігли”. Треба було робити якусь роботу, і я став допомагати бригадній аеророзвідці.

Надалі ворожої авіації ставало дедалі більше, вони почали сильно обстрілювати і бомбардувати місто. Нам передали більше систем ППО. Тоді я отримав “Містраль”.

ПЗРК “Містраль” групи Козака

– Це французький переносний зенітний ракетний комплекс.

– Так, це французька система. Вона тоді була нам не відома, і до ладу ніхто не знав, як нею користуватися. Навчалися по телефону. Але коли я її одержав, у мене навіть не було форми. Мав просто бронежилет і цивільний одяг.

Я взяв цей ПЗРК, і ми вирушили на завдання в одне з сіл Чернігівської області. На жаль, тоді скористатися “Містралем” не вдалося. За розповідями, вона була простою у використанні, але насправді ця система досить складна.

Капітан Сергій Чижиков після збиття російського Су-35, який бомбардував Чернігів. 4 березня 2022

– Я тоді надав розголосу вчинку “листоноші Чижикова” – нашого доброго знайомого з 2014 року, ветерана ППО і менеджера “Укрпошти”, який у Чернігові “Іглою” збив російський літак. Після цього Сергія Чижикова навіть нагородили. А взагалі, наскільки успішною була роль протиповітряної оборони в захисті Чернігова?

– Ми звикли, що під час АТО/ООС авіація не застосовувалося. І цього року оборона міста планувалася спочатку від сухопутних сил. Але потім з’явилися літаки, і вони почали бомбити. Виявилося, що немає нічого страшнішого, ніж авіабомба: вона потужна й сильна. Тоді вже ми почали планувати протиповітряну оборону.

Читайте також:
Над Черніговом збили ще один російський штурмовик: що сталося з пілотами. ФОТО, ВІДЕО

Наш підрозділ, наша бригада збила понад десяток повітряних цілей. На той момент – березень місяць – це було якнайбільше по всій Україні, якщо говорити про збиті цілі саме з ПЗРК.

– Які ПЗРК тоді у вас працювали?

– “Стінгер” й “Ігла”. Хоч “Ігла” й стара система, і термін зберігання її давно сплив, але показала вона себе дуже гідно.

“Стінгер” дуже добре себе зарекомендував. Це чудова система. Майже всі цілі, що збиті вночі, були збиті саме “Стінгером”.

– Іноді кажуть, “найважливіша деталь зброї – голова бійця”. Це “Стінгера” напряму стосується?

– Так. Система не складна, але треба вміти нею користуватися.

З трембітами і “стінгерами”. Фото: 128-ма бригада

Дехто каже: “Дайте мені “Стінгер”, я візьму зараз його на плече і зіб’ю літак”. Ні, так не виходить. Базові навички можна взяти навіть з YouTube, але там з’являються свої нюанси: “ось тут воно чомусь так”. Потім, коли почали розбиратися, знайшли: “а треба ось так зробити”.

Але загалом це дуже класна штука. Вона дозволяє працювати іноді навіть на дальші дистанції, ніж написано у ТТХ.

Читайте також:
Зброя перемоги: топ-10 зразків західної допомоги, якими воюють ЗСУ

“Маршрути крилатих ракет прокладаються хитро
– можна запрограмувати вісім точок зміни траєкторії”

– Як різні засоби ППО зарекомендували себе в роботі? Залежно від різних повітряних цілей, із твого досвіду й обізнаності.

– Тут треба розділяти на цілі. Якщо ми говоримо про літак і вертоліт, то системи “Бук”, С-300 для цих цілей призначені, але працюють по них лише частково. Тому що ці системи – машини великого розміру і легко виявляються на передньому краю.

Комплекс “Оса” – він також чималий. Але ці ЗРК дуже добре себе зарекомендували в роботі проти безпілотників. Приблизно 90 відсотків збитих “Орланів” припадає на “Осу”. А “Орлан” – це непростий безпілотник, він грамотно зроблений.

Із західних зразків, наскільки я знаю, непогано себе зарекомендували в боротьбі з безпілотниками німецькі “Гепарди”.

Євген “Козак” із ПЗРК “Містраль”

– Зараз найбільше шкоди від ракет. Які засоби працюють проти ракет найкраще?

– Такі засоби ураження, як ракети, дуже добре виконують своє завдання. Виявити їх нам заважає рельєф. Ці ракети спеціально так вигадували і випробовували на “Буках” і С-300, щоб ракети могли їх обминати. Потрібно комплекс поставити якомога вище, зробити йому якнайбільше прямого огляду.

Крилата ракета летить низько – на висоті 50 метрів, 100 метрів, залежно від рельєфу. Загалом для “Бука” чи С-300 це проста ціль, щоб її збити – не швидка, не маневрена. Але проблема – спершу виявити її.

До речі, хотілося б згадати мобільний додаток “єППО“. Він може бути дуже помічним.

Маршрути крилатих ракет прокладаються дуже хитро. Можна запрограмувати вісім точок зі зміною траєкторії, тобто вісім місць, де вона може повернути. Щоб ці ракети влучили досить точно, їм потрібно давати сигнал GPS або ГЛОНАСС. Тому є спеціальні шпигуни, які в місця ймовірних цілей, неподалік цих місць, закладають GPS-маячки.

Іконка застосунку єППО

Взагалі, як формується удар? Відбувається розвідка або відправляється розвідувальний дрон. Він дивиться місце – тобто перевіряється інформація про наявність сил чи техніки, певного об’єкта. Потім у конкретну ракету закладається інформація про політ, відповідна траєкторія.

Дуже часто ракети використовують класичну траєкторію – летять низинами, руслами річок, балками. Цих місць на карті не дуже багато, і їх можна відстежити.

У принципі, якби організувати облік маршрутів ракет, щоб побачити, як вона пролітає, знаючи місце пуску, – приблизно можна провести пряму лінію й по карті побудувати маршрут – там обов’язково будуть і балки, і русла. Такий рельєф місцевості допомагає ракетам маскуватися.

Збивати їх можуть навіть стрільці-зенітники зі “Стінгера” та “Ігли”. Головне – виявити.

Як раніше пропонували створити візуальні пости спостереження. Десь у машині чекає розрахунок із ПЗРК – так, щоб у нього було хоча б кілька хвилин. Він по постах і карті побачив раз, побачив два, а по третій точці вже можна провести лінію і сказати, де ракета далі пролітатиме. Тобто вже можна під’їхати і збити. Так само, до речі, і з “шахідами”.

Ось ця програма – “єППО”, якщо люди користуватимуться нею масово, вдень дуже сильно допоможе збивати безпілотники і крилаті ракети.

Євген “Козак”

– Це більше стосується районів біля кордону й лінії розмежування, чи тилових областей теж?

– Ми колись дивилися траєкторію прольоту однієї ракети: її, виходить, запустили з Чорного моря, і вона облетіла територію України, Росію, через Білорусь гаком залетіла до нас. Тобто всі області мають брати участь у цьому.

Сто відсотків, що в росіян є стандартні маршрути від ракет, і їх можна визначити. Але не факт, що туди щоразу полетить ракета.

Читайте також:
ЗСУ вперше збили російську крилату ракету завдяки додатку “єППО”

ППО – справа всіх українців, або Яка ракета може надурити “Вітебськ”

– Ти вже згадав про додаток “єППО”. Я хотів якраз запитати, як взагалі змінилася система протиповітряної оборони від лютого-березня?

– Із березня система ППО дуже змінилася. Доти в нас не було бойових дій у небі, відповідно, ми не мали реального бойового досвіду. Та й взагалі не дуже багато було воєн, де так масово застосовувалася авіація й ракетна техніка, як зараз.

Кацапи – вони теж не дурні, навчаються. Спочатку вони як військові були ніякі, робили казна-що. Зараз трохи порозумнішали. Отримали від іранців “шахіди”. Плюс, як видно, перейняли від іранських інструкторів досвід і запускають ці дрони грамотніше.

Євген “Козак” із ПЗРК “Містраль”

Але все одно у Shahed-136 є свої характеристики: це здоровенний безпілотник, на ньому стоїть здоровенний мотор, залізний, станції радіолокації його добре бачать. Якщо брати саме “шахіда”, то збити його навіть із кулемета, з автомата не дуже складно. Якщо ж ми беремо крилату ракету, тут уже потрібна зенітна ракетна система.

Загалом, було б дуже непогано, якби всі люди в Україні, незалежно від того, є в них додаток “єППО” чи ні, допомагали б протиповітряній обороні. Той самий “шахід” гучно дзижчить, як мопед – у нього вихлопні труби спрямовані донизу.

Тож якщо ви бачите чи чуєте предмет, який пролітає, завжди треба про нього сказати комусь із силовиків.

Поліції, військовим на блокпосту – комусь треба повідомити. Ця інформація має збиратися. Тоді нам буде набагато легше захистити наші міста й будинки.

– А чим відрізняється “Орлан” від “Шахеда” за звуком?

– В “Орлана” двигун теж двотактний, але він маленький. Це літачок хрестоподібної форми. Почути звук “Орлана” можна, якщо він знаходиться на висоті менше 2 кілометрів. Це буде звук, теж схожий на мопед, але дуже віддалений. “Орлан” літає досить високо.

Від “Шахіда” звук набагато сильніший. Цей дрон можна помітити й почути на більшій відстані. Зазвичай, вони літають низько. “Шахід”, на відміну, від “Орлана” летить низько. У нього інше призначення. “Орлан” – розвідувальний комплекс, а “Шахід” – ударний.

Монітор тепловізора ПЗРК “Містраль”

– Ваша група “шахідів” не збивала?

– Ні.

Читайте також:
Байрактар ініціював застосування своїх БПЛА для протидії іранським “шахідам”

– Що ще в кацапів з’явилося такого, що є відмінним від попереднього етапу війни?

– Якщо ми говоримо про ППО, то вони почали масово встановлювати на літаки й вертольоти бортовий комплекс оборони Л-370 “Вітебськ”. Це грамотна система: вона виявляє пуск ракети і вживає заходів – відстрілює пастки, протидіє ракетам із радіолокаційними та інфрачервоними головками самонаведення.

Це чудова система. Але вона діє не на всі ракети, якими ми користуємося. Деякі наші види ракет її не бояться.

– Але ми не скажемо нікому.

– Так (посміхається). На цьому етапі ми не скажемо. Потім колись розповімо, як ми це дізналися.

“Москітна протиповітряна” та її ефективність

– Я тут хочу уточнити для читачів, що мобільна група Козака – це армійська протиповітряна оборона, підрозділи Сухопутних військ. А є ще ППО Повітряних сил, які пов’язані з авіацією та іншими можливостями. Із того, що ти бачиш на своєму напрямку, яка приблизно частка повітряних цілей збита такими армійськими підрозділами, як ваш?

– Мені важко сказати. Але приблизно 75 відсотків літаків та гелікоптерів збито з ПЗРК.

Коли росіяни планували використовувати проти України авіацію, вони не очікували, що буде тактика засідок ПЗРКшників. А це цілі маленького розміру, їх важко виявити. Як з’ясувалося, переносні зенітно-ракетні комплекси дуже ефективні.

Головний редактор “Новинарні” Дмитро Лиховій, Євген “Козак” та ПЗРК “Містраль”

– У Росії взагалі була мета – знищити всю ППО ЗСУ ще на початку вторгнення, а вже потім бити сухопутні частини. Але ППО України зберегла функціональність, а в частині переносних систем навіть помітно зросла. У мене у зв’язку з цим з’явилося таке порівняння: як говорили у ВМСУ про “москітний флот”, так ПЗРК “Стінгер”, “Ігла”, “Містраль” та інші – це “москітна ППО”. Чи можна так сказати?

– Можна. Це виходить наступна ситуація. Серйозні комплекси ЗРК ЗСУ російська артилерія не підпускає близько. А солдат із переносною системою запросто може влаштувати непомітну засідку, яка часто виявляється фатальною для російських льотчиків.

ППО проти ППО

– Якщо говорити про нове наповнення ППО, то в червні росіяни почали використовувати допрацьовані зенітні ракети С-300 для ураження наземних цілей в Україні. Тоді багато хто не міг повірити, що це можливо. Але вони стріляють у цілі й завдають багато шкоди. Яка твоя думка щодо цього? Наскільки складно боротися із такими ракетами?

– Це дуже важка ціль. Це зенітна ракета, яка летить зі швидкістю 3500-3600 км/год, що набагато вище за швидкість звуку. Вона призначалася для боротьби з авіацією, тому має летіти з такою швидкістю.

Те, що росіяни переробили С-300 для наземних цілей, це ніби пішов тренд на гіперзвукові ракети. Вона трохи до них не дотягує, але й за такої швидкості дуже важко з нею боротися.

Єдине, що бойова частина в С-300 не надто велика. І ці ракети летять на дальність до 100 км. Тут постає інше завдання: ці комплекси просто потрібно вчасно відганяти.

Робота ЗРК С-300ПМУ. Ілюстративне фото: AFP

– Умовно кажучи, щоб із С-300 не били по Чернігову, їх потрібно відігнати вглиб території Росії чи Білорусі.

– Так. Непогано з ними борються HIMARS. Плюс, якби в нас була достатня кількість дронів-камікадзе, то із С-300 питання теж можна було б вирішити. Адже ця система здоровенна і не броньована Як показала практика, не треба мати значну бойову частину у дрона, щоб пошкодити ЗРК С-300.

– Що скажеш з приводу розвідки?

– Розвідка – це взагалі базова частина будь-якої війни. Чим більше розвідданих, тим краще. Також зараз і люди, які знаходяться на окупованих територіях, багато повідомляють про пересування засобів ворога – вони вже добре знають, що це за система і як вона виглядає.

Читайте також:
Аеророзвідники Дагаз і Яра: Уже потім ми зрозуміли, що стали першими військовими ЗСУ, які зайшли в Херсон

Непідтверджені “снайпери”, наука для французів і дурість росіян

– Я від тебе знаю, що поруч із лінією фронту не так просто збивати повітряні цілі. Але водночас ми із соцмереж та навіть офіційних повідомлень дізнаємося про випадки, коли навіть деякі молоді бійці, зокрема Національної гвардії, збивають по п’ять-шість вертольотів чи літаків. За твоїми даними, чи відповідає дійсності інформація про таких унікумів? І взагалі, як зараз відбувається підтвердження знищених цілей?

– Раніше, на початку війни, вірили на слово. Потім було потрібне підтвердження третьої сторони, що, припустимо, відбулося влучання в Іл, щось упало й горіло, було видно дим на горизонті. Зараз, щоб підтвердити збиту ціль, потрібне безпосереднє відеопідтвердження. Це треба, щоб полетів дрон, знайшов і показав, що в цьому місці впала збита ціль.

Боєць ЗСУ із ПЗРК. Фото: ФБ Генштаб ЗСУ

Щодо унікумів, чиє відео я бачив на YouTube. Іноді там є пуск, крик “Ми попали!” – а насправді ракета самознищилася. Для кожної зенітної ракети є час: вона летить, і за певний проміжок часу відбувається її самознищення. На деяких відео можна це навіть порахувати – ви подивіться у таблицю і зрозумієте, що час плюс-мінус збігається.

Я чув, що влучність деяких “снайперів” із Нацгвардії – це не зовсім правда. Серед них менше підтверджених.

Читайте також:
Нацгвардієць збив “Іглою” вже третій ворожий штурмовик Су-25, – ЗМІ

– Ти спілкуєшся з нашими західними союзниками, зокрема з тими, що надають вам ПЗРК натовських зразків. А чи можемо ми навчити в галузі ППО наших партнерів по НАТО чомусь такому, чого вони не знають, із чим до цієї війни не стикалися?

– Варто почати з того, що ми ведемо війну з другою армією у світі за кількістю авіації. Багато комплексів західного зразка розроблялися в теорії або застосовувалися в якихось не надто масштабних конфліктах – не таких, як у нас, де використовуються передові повітряні засоби. Тому для наших західних партнерів наш досвід застосування дуже важливий. Ті самі французи реально можуть оцінити свою систему, наскільки вона ефективна для ураження цілей, чи відповідає передбачуваним способам застосування. Партнери роблять висновки, які будуть використані в модернізації та створенні інших систем.

– Станом на зараз, за офіційними повідомленнями, ворожа авіація значно рідше проникає в глибину української території. А взагалі, яку ти бачиш тенденцію застосування авіації – скорочується чи збільшується?

– Застосування авіації – на тому самому рівні. Так було і влітку. Траплявся проміжок, коли їхньої авіації стало менше, далі знову побільшало.

Хоча, якщо порівнювати з самим початком війни, то, звичайно, це інші кількісні показники.

Я пам’ятаю, коли ми стояли на бойовій позиції, нам сказали, що в наш бік над річкою Десна летить 26 літаків.

Зараз уже таких кількостей немає.

Та й авіація… Я не можу зрозуміти російське командування – воно використовує авіацію по-дурному на даному етапі.

– Як саме?

– Вони стріляють НАРами, по навісній траєкторії. Точність й ефективність такої роботи дуже мала, і літак стає під удар практично щоразу.

– Ти зараз говориш про некеровані ракети (НАРи) і так зване кабрирування – дистанційний обстріл по навішеній території.

– Так. І гелікоптери теж стають під удар.

Читайте також:
Везуть пікапом “Бджоли”: ЗСУ в полі застосовують проти росіян некеровані авіаракети

“Такої війни буде ще рік”

– Багато військових експертів прогнозують зміну характеру бойових дій зі зміною кліматичних сезонів. Коли розкисає земля, важче наступати по суші, а коли ґрунт заморозиться – можна йти вперед. Дії авіації від зими якось залежать?

– Для авіації, напевно, буде ще краще (мається на увазі краща видимість цілей – “Н”).

Щодо сухопутних частин, то тут так, важко: техніка погано заводиться, гірше працює. А щодо авіації, то вона всепогодна, і взимку обмежень застосування напевно не буде.

Євген “Козак” і Дмитро Лиховій

– Ти морально готуєшся до якої тривалості війни? Скільки бойові дії можуть тривати в такому вигляді, як зараз?

– Як зараз… Ми, говорячи між хлопцями, прогнозуємо ще рік такої війни.

– Закінчиться російська техніка, особовий склад чи закінчитися бажання воювати?

– Я думаю, що російський народ у якийсь момент зрозуміє, що це якісь бажання не зовсім психічно нормальної людини. Якщо вони хочуть по-тупому гинути на чужій території, а не розвивати свою країну, щось створювати…

Росіяни вже зараз розуміють, що вони цю війну виграти не зможуть. Я думаю, що до них дійде, і вони щось зроблять.

На цьому відео Козак розповідає про їхній ПЗРК “Містраль” і про те, як його треба покращити: 

Читайте також:
ДОПОМАГАЄМО ППО – ЗБИРАЄМО НА ОПТИКУ для мобільної групи зенітного ракетного дивізіону

 


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.
[sendpulse-form id="91944"]