автор: Єва Фомичева
фото автора
Є речі й предмети, які дають силу. Наповнюють духовно, а подекуди й додають фізичної міці. Саме так можна сказати про роботи Лева Скопа. Скільки ґонти з його образами святих заробили на армію – важко уявити. Скільки їх як оберіг тримають біля себе у холодних окопах українські воїни – тим паче.
“Я їх усе життя малюю”, – каже про свої ікони дрогобицький художник та іконописець Лев Скоп.
За кілька тижнів митцеві виповнюється сімдесят, та кожен його день максимально насичений: малювання, майстер-класи для поранених, виставки, аукціони, і те, що здатне посунути всі інші справи – поїздки до бійців на передову.
Лев Скоп. Фото: Єва Фомичева / Новинарня
– На Майдані малював дуже багато. Брав дошки і на них малював, я дуже багато їх зробив тоді. Зараз воїни часом кажуть, що мають вдома ще ці майданівські дошки, – розповідає Скоп.
Коли почалася війна, він саме лікувався у Львові:
– Я лазив біля лікарні, збирав всілякі дошки, як-от шафи розбиті. І фарби мав. Там дуже класна лікарка була, то вона мені кімнату окрему зробила. Каже: ти ж і так малюєш з ранку до ночі.
Згодом дружина Таня організувала першу виставку в Товаристві охорони памʼяток, де відбувся перший аукціон. За його результатами вдалося придбати 20 бронежилетів, що для 2014 року було дуже потужною допомогою.
Ікони авторства Лева Скопа. Фото: Єва Фомичева / Новинарня
Роботи Лева і донині беруть участь в аукціонах для армії. За словами художника, рекордні лоти були продані за 100 та 150 тисяч гривень, а “найбільш захмарний” – 10 тисяч доларів за роботу, яка поїхала в Чикаго.
– Є війна, і ти прекрасно розумієш, що мусиш щось робити, бо
перемога безпосередньо залежить від тебе.
Левко пригадує першу волонтерську поїздку до бійців на схід:
– Що там треба було? Та все завжди потрібно, починаючи від светрів. А я думаю – намалюю ікони. Взяв ось такі квадратики, зробив 20-30 ікон і одну велику. І не знаєш, чи треба, чи не треба. Що я можу зробити – хіба ікони малювати. Ми набрали їх в машину і поїхали.
Ікони авторства Лева Скопа. Фото: Єва Фомичева / Новинарня
Прийшов капелан, подивився на ті ікони, так косо подивився, і потім узяв їх так… ніяк, беземоційно. Я собі подумав, що не потрібно, тільки місце буде займати. А потім зустрів того самого капелана за місяць-другий. Він підходить і каже: слухайте, я мав шок – я взяв ті ікони в торбу, пішов до воїнів, а вони як налетіли, як почали їх хапати!
Найбільший з образів залишився у самого капелана – з ним він, не полишаючи бійців, пройшов Іловайськ, Дебальцеве та все пекло того першого року війни. Після повернення додому ікона зайняла місце на видноті у Музеї війни в Києві.
Без ікон не минає жодна його поїздка на лінію фронту. Частину Лев малює й освячує заздалегідь, а щось створює вже будучи на Донеччині.
Лев Скоп. Фото: Єва Фомичева / Новинарня
– Коли я їду на фронт, беру з собою 50-60 ікон. Розмітають. Тож одразу ходжу і збираю ящики (з-під набоїв), а фарби, пензлі – все зі мною. І щойно є можливість – малюю.
У Краматорську волонтери мають базу. Бійці, до яких “Ковчег” (так прозвали свій бус) не може дістатися, часто приїжджають сюди самі.
– У мене стіл там є, дошки, все потрібне лежить – і зразу там малюю. Щойно хтось прийшов – я одразу даю ікону. І це класно. Для них (військових) це важливо. Це психологічно. Ти її (ікону) тримаєш, боїшся загубити, і та річ тебе рятує.
Я не перебільшую і не применшую значення, але якщо воїну потрібна ця ікона – велике щастя, що я можу то робити.
Образ Богородиці в Авдіївці. Фото: Єва Фомичева / Новинарня
У 2017-му Лев Скоп створив стінопис із зображенням Богородиці на одному з житлових будинків нині окупованої та розбитої росіянами Авдіївки.
Роками пізніше з чола образу художник дістав кулю, яку й досі зберігає вдома.
Куля, витягнута з чола Авдіївської Богородиці. Фото: Єва Фомичева / Новинарня
Коли є хвиля часу, Левко малює для Пантеону памʼяті героїв, полеглих у російсько-українській війні. Створили його в селі Новошичі, де ініціативна група взялася відновлювали костел на околиці, який десятиріччями був недіючим. Поступово замінили вікна, перекрили дах та залили стяжку.
– Ми були на сході, десь 2018 рік, точно не памʼятаю. Поговорили про щось – і в Левка Скопа народилася ідея. Одного разу під час літургії він прийшов сюди. Знаєте, кожен художник ніби живе в іншому вимірі, випереджає нас на роки. Він зайшов – і “побачив” тут пантеон, – згадує отець Василь Полянко.
Зараз у храмі вже понад 80 ікон авторства Скопа, також тут є хоругви, створені художницею Тетяною Думан-Скоп.
Фото: Єва Фомичева / Новинарня
На стінах розміщені 48 образів святих воїнів-мучеників. Під кожним з них будуть викарбувані імена місцевих героїв, які полягли у боях за незалежність.
– Ми спершу думали про більший масштаб – можливо, область. А коли почалася повномасштабна війна, то побачили, що воїнів кожен день привозять. Ще Левко має ідею зобразити воїнів-мучениць, бо і дівчата теж гинуть. Усе, щоби зберегти памʼять про тих, хто віддав життя за волю і долю України, – розповідає священнослужитель.
Роботи із відновлення і облаштування храму ще чимало, однак спільними зусиллями вона триває. Простір наповнюється новими образами, звучить молитва за воїнів.
Фотогалерея (гортайте):
Читайте також:
Більше ніж музей. Як волонтер Дід у Павлограді збирає речі й історії про війну
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
