автор: Олена Максименко
фото авторки та з відкритих джерел
Із центру Києва, від Національного антарктичного наукового центру, в понеділок, 11 березня, стартувала 29-та наукова експедиція до далекої Антарктиди — на станцію “Академік Вернадський”. Частина команди повернеться вже за півтора місяця, а 14 людей залишаться на “зимівлю”, яка у вимірі Антарктиди триває рік.
Цьогоріч у команді аж четверо жінок — це рекордна кількість в історії українських антарктичних експедицій. Що цікаво: торік, у 28-й УАЕ, все було навпаки — вперше за останнє п’ятиріччя експедиція складалася виключно з чоловіків, без жодної жінки.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ добиратися на вкритий кригою континент стало ще складніше, ніж доти: спершу учасників автобусом доправлять до Польщі, звідки їх чекає довгий переліт до Чилі. А вже там на українців чекатиме “рідний” криголам “Ноосфера”. Загалом дорога туди й назад може забрати від місяця до двох.
Наша “Ноосфера” повезе не тільки українців: уже другий рік український криголам обслуговує також польську станцію. Про це розповів Євген Дикий, директор НАНЦ, який був радий нагоді поговорити не лише про війну, а й про науку.
Директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Втім, війна проникла й сюди:
“До 2022 року поляки економили і фрахтували москалів, які були на старому якомусь іржавому кориті, але, відповідно, виставляли демпінгові ціни. Але буквально на другий чи третій день “великої” війни мені подзвонив один з керівників польської антарктичної програми, — пригадує Дикий. — Він людина вже немолода, з тих поляків, хто ще добре пам’ятає російську. Тому, я не можу не зацитувати це дослівно: “Поскольку русскій корабль тєпєрь ходіт только нах*й…”
Словом, поляки послали російський корабель за відомою адресою і запитали, чи можемо ми перебрати на себе місію, яку для них раніше виконували москалі. Звичайно, не безкоштовно. І саме тоді, у 2022 році, коли ще не були розраховані бюджети воєнного часу і було взагалі не зрозуміло, де взяти бодай якісь гроші, цей польський контракт нас фактично врятував від банкрутства. Бо крім нього, був би єдиний варіант — просити в уряду кошти з резервного фонду. А під час війни, як розумієте, це була б геть уже крайність.
Тобто поляки цим контрактом нам перекрили ту бюджетну дірку, а далі це вже стало постійною співпрацею. Станом на зараз у нас підписана з ними угода на 4 роки. Окрім перевезення, цього року вперше на борту нашого судна польські науковці разом з українськими проводитимуть певні океанографічні дослідження. Це геть новий напрям, і якщо він далі почне розвиватися, то це може стати цікавим доповненням і до нашої наукової програми.
До речі, антарктична станція Польщі названа на честь польського науковця Генрика Артцовського, який був професором Львівської політехніки. Так що навіть польська станція ближча до України, ніж може здатися”.
На цілий рік зимівлі без доступу до крамниць речей потрібно багато. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Дикий зауважує, що якби після вторгнення РФ роботу станції довелося припинити бодай на рік, то вкладені в неї державою за 27 років інвестиції “накрилися” б. І після війни довелося б або починати все “з нуля”, або закрити цей напрям назавжди, позбавивши Україну місця у світовому антарктичному клубі. Тож поляки справді дуже допомогли.
Начальником 29-ї експедиції є Юрій Отруба, науковий співробітник відділу геофізики і геології.
“Одне з наших завдань — вимірювання геомагнітної обсерваторії, яка працює на станції з 1956 року (як відомо, “Академік Вернадський” до 1996 року належав Великій Британії й тоді називався “Фарадей”. Британці фактично подарували її незалежній Україні, продавши за символічний 1 фунт стерлінгів — “Н”). Безперервно вимірюємо магнітне поле землі, а сейсмоприймачі фіксують землетруси й певні високоенергетичні явища. Наприклад, сходження лавин, айсберги тощо.
Проводимо й георадарні спостереження — це безпосередньо спостереження самих льодовиків, їхньої структури і будови”, — розповідає про завдання на своєму напрямі Юрій.
Юрій Отруба і один із найпопулярніших жителів Антарктиди. Фото з сайту НАНЦ
Для нього самого це вже загалом 8-ма зимівля впродовж 20 років. Геофізик визнає — кліматичні зміни за цей час очевидні. Скажімо, льодовик на острові Галіндез, де розташована станція, помітно зменшився. Тож дослідження клімату є надзвичайно важливими. Тим паче, що на українській станції вони тривають найдовше в усій Антарктиді — з 1947 року, відколи вона була створена британцями.
“Таке відоме тепер кожному школяреві явище, як озонова дірка, було відкрите саме на нашій станції, — каже Дикий. — Це було ще за британців, від яких ми, відповідно, і перейняли цю “озонову вахту”. За даними з “Вернадського” фактично визначається, чи дають результат усі ті величезні зусилля людства зі скорочення викидів фреонів та інші заходи для збереження озонового шару планети”.
Ще одні дослідження, які не можна перервати, стосуються магнітосфери Землі. Йдеться і про магнітні поля вглибині планети, і про так звану іоносферу.
Пінгвіни на українській станції “Академік Вернадський” в Антарктиді. Архівне фото: НАНЦ
“Це там, де захисні магнітні поля нашої планети приймають на себе удар сонячного випромінювання й “екранують” нас від нього — до речі, саме так виникає північне сяйво, — пояснює Євген Дикий. — Ці вимірювання теж ведуться не один десяток років і є дуже важливими. Причому не лише для науки, а навіть практично. Вимірювання іоносфери зараз щодня запитує Міжнародна організація цивільної авіації. І вони враховуються при прокладанні курсів трансатлантичних та інших міжконтинентальних лайнерів. На висотах 12-13 кілометрів, де вони проходять, це дуже важливий показник”.
Той факт, що робота української експедиції в Антарктиді стабільно триває, незважаючи на війну, високо цінують міжнародні організації, з якими співпрацює “Академік Вернадський”.
Частина проєктів, які можна було б відкласти “до кращих часів”, також залишаються активними — завдяки грантам від іноземних партнерів.
“Так що українська Антарктида жива. І станція, і криголам працюють, тож після війни нам не лише не доведеться це все поновлювати, а навпаки — можна буде одразу переходити до розвитку”, — констатує Дикий.
У НАНЦ тривають останні приготування. Науковці зважують баули, затягують їх плівкою, наліплюють шеврони на червоні куртки, пишуть свої імена на бірках всередині.
Черед цього гармидеру привертає увагу чихуахуа на ім’я Космос. Песик тремтить і тулиться до господині. Ганна вперше вирушає в експедицію як представниця пресслужби, у “коротку” півторамісячну версію. Колеги жартують, що крихітному Космосу в Антарктиді буде непереливки, “чого йому не видали фліски?”.
Фото: Олена Максименко / Новинарня
Однак собачка — лише проводжаючий. Він чекатиме на хазяйку вдома, адже антарктична станція є заповідником, туди заборонено привозити тварин. Поява будь-яких нових бактерій може порушити природний баланс і деструктивно вплинути на ті організми, які й без того є крихкими і вразливими. Космос, відчуваючи розлуку, сумує, та й Ганна переживає за улюбленця — вперше в житті він лишається без неї так надовго.
Серед тих, хто залишається зимувати на “Вернадському”, загалом дев’ятеро науковців — по троє біологів, гідрометеорологів і геофізиків, а також п’ятеро осіб технічного персоналу — кухар, лікар, системний адміністратор, механік і дизеліст-електрик.
Фото: Олена Максименко / Новинарня
Наостанок учасники експедиції роблять традиційне групове фото біля пам’ятника Михайлові Грушевському. Йому ж підносять кошик із квітами. Видатний історик і громадський діяч поки що змушений “дивитися” на світ крізь ширму, якою через загрози воєнного часу оточені багато пам’яток України. І так хочеться вірити, що на час відправки наступної експедиції в Антарктиду цієї ширми вже не буде…
Ганна і її Космос. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Читайте також:
Кухар з Антарктичної експедиції Артем Ігнатенко пішов на війну: “В окопах під Бахмутом було холодніше”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
