Бригадний генерал Собко залишає Сили ТрО: його звернення

Сергій Собко,
бригадний генерал Збройних сил України,
начальник штабу – заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ,
Герой України

(FB)

Завтра залишаю Сили ТрО.

Після завершення навчання в Національному університеті оборони України мене направили проходити службу в ТрО Сухопутних військ. Зізнаюся, враховуючи те, з яким рейтингом я закінчив навчання — це не було адекватне призначення. Тож в захваті я не був.

Сьогодні, через два роки, коли я залишаю Сили ТрО ЗСУ, хочу сказати лиш одне — я пишаюся, що був долучений до створення окремого роду сил Збройних Сил України, а також вдячний всім людям, з якими я працював заради становлення, зміцнення та розвитку Сил ТрО.

З перших днів широкомасштабного вторгнення pосіян було два найбільші виклики — навчити і забезпечити.

Буквально за кілька тижнів Сили ТрО виросли з десяти до ста тисяч людей.

Перш за все, треба було знайти бронежилети, шоломи, техніку. Доставити це в підрозділи. Знайти чим доставити. Я вдячний усім, хто підставив плече допомоги.

Більшість із тих, хто став до лав Сил ТрО, не мали раніше військового досвіду. Вони пішли за покликом серця, щоб захистити свій дім. Окрім базової загальновійськової підготовки, наші військовослужбовці потребували фахової підготовки, адже потрібні були мінометники, сапери, протитанкісти та ін.

Однак ще одним викликом стала підготовка командирів. Нам потрібно було навчити тисячі людей, багато з яких були вчорашніми цивільними і військовий досвід здобували буквально в бою. Проте пріоритет надавався підрозділам Сухопутних військ. Треба було думати, як це зробити для Сил ТрО.

Тож так з’явився Вишкіл капітанів – двомісячний курс для командирів рот і офіцерів штабів батальйонів. Спершу ми вивчили навчальні програми – українські, американські та британські, врахували досвід сучасної війни. Відправили інструкторів на навчання у Британію і звернулися до благодійних фондів та бізнесу з проханням підтримати курс фінансово, адже потрібне було і приміщення для навчання, і житло для курсантів. І от за рік Вишкіл капітанів уже пройшли понад півтисячі офіцерів, які здобули знання та навички, щоб планувати бій і бути лідерами для своїх бійців. Щоб ефективно виконувати бойові завдання і водночас берегти життя.

На базі Вишколу капітанів ми започаткували вишкіл командирів підрозділів ударних безпілотних комплексів, бо від початку розуміли, що наша перевага не у кількості, а в навченості та технологічності нашого війська.

Водночас почали проводити курси підготовки командирів взводів та командирів відділень. Завдяки допомозі бізнесу ми змогли забезпечити все необхідне для проживання та тренування військовослужбовців.

Також ми регулярно проводили збори командирів та головних сержантів батальйонів і бригад, адже для військових лідерів надзвичайно важливо зберігати рівень підготовки, навченості та розширювати світогляд.

Щоб бійці були повністю і, головне, вчасно забезпечені їжею, одягом, зброєю та боєприпасами, а транспорт був справний і заправлений, ми працювали над покращенням і пришвидшенням процесів забезпечення підрозділів. Першими в ЗСУ почали впроваджувати систему електронного обліку SAP за напрямом речового забезпечення.

Наші підрозділи завжди були адаптивними до змін у війні. Зокрема у Силах ТрО з’явилися власні «річкові піхотинці» – екіпажі легких човнів, що виконують завдання на воді.

Турбота про бійців і командирів, які безпосередньо на полі бою виконують найважчі завдання, повинна бути постійною. Завдяки підтримці бізнесу ми створили гарячу телефонну лінію, яка працює щоденно з 08:00 до 20:00. Двічі на місяць, за підтримки благодійників, ми випускаємо друкований вісник «Спротив», який поширюється в усіх батальйонах уздовж лінії фронту. У центрі кожного номеру – боєць та його потреби. Одними з перших у ЗСУ Сили територіальної оборони започаткували діяльність служби соціального супроводу для військовослужбовців та їхніх сімей.

Ми узагальнювали військовий досвід, готували навчальні матеріали, більшість з яких зараз доступні для всіх на наших інформаційних ресурсах. Наш навчальний фільм про процедури планування бою є у відкритому доступі.

Все, що ми робили, – заради військовослужбовців Сил ТрО. І найбільше я хочу подякувати їм усім. Для мене велика честь було стояти поруч з бійцями та командирами.

Завдяки тому, що від початку прийшло багато людей без військового досвіду, ми вчилися одне від одного. І цей цивільний досвід став знахідкою і суперсилою, яка дала змогу шукати нетипові рішення та будувати нові взаємини. Я вдячний за це.

Окремо хочу сказати про своїх Командувачів. Кожен із них відіграв надзвичайно важливу роль для Сил ТрО.
Бригадний генерал Галушкін зробив все, щоб Сили ТрО стали на ноги. Він заклав фундамент. Ми приймали людей одразу до наших військових частин, робили все, щоб наші підрозділи мали хоча б мінімум необхідного для виконання завдань.

Генерал-майор Танцюра звів стіни Сил ТрО як інституції. В нас зʼявилася техніка, озброєння, ми суттєво наростили свої спроможності. Зараз ми на рівні із військовими частинами інших видів та родів військ (сил) виконуємо бойові завдання. Наша піхота, артилерія, аеророзвідка та підрозділи ударних безпілотників несуть cмepть вopогам.

Досвід служби із моїми Командувачами надзвичайно важливий для мене. Від кожного я багато навчився. І я безмежно вдячний їм за науку і довіру.

Розгортаючи Сили територіальної оборони, виявилося, що те, що виглядало на перший погляд непривабливим і недооціненим, стало предметом гордості. Бо вкладаючи зусилля та час, дбаючи про щось, ти будеш це любити. Ти пишатимешся кожним здобутком, кожною перемогою. Ти бачитимеш поступ, і ви зростатимете разом.

Ми любимо і цінуємо те, про що дбаємо.

Командувачі пишалися Силами ТрО, бо кожен з них багато вкладав у їхній розвиток, у їхні спроможності. І я сподіваюся, що новий Командувач так само буде вірити у Сили ТрО. Що він буде тримати дах. Я бажаю йому тільки успіхів та перемог.

Бажаю Силам ТрО ще більше зміцнитися і гідно тримати місце серед рівних в родині ЗСУ.
Слава Україні!
Слава Силам ТрО!
Смерть ворогам!

Читайте також:
Собко: Кінцевий результат війни залежить від того, яким воїном буде вчорашній вчитель, інженер чи бухгалтер