На війні за Україну загинув доброволець, поет Максим Кривцов

На фронті російсько-української війни загинув військовослужбовець ЗСУ, громадський активіст, поет Максим Кривцов із позивним “Далі”. Йому було 33 роки.

Про смерть сина 7 січня повідомила мама воїна Надія Кривцова.

“Темрява… нема світла…. немає дня…” – написала вона на своїй сторінці у фейсбуці, змінивши портрет на зображення жалобної свічки.

“Фіалками мій найдорожчий син проросте… о Боже”, – такий коментар мама залишила в останньому дописі на сторінці Максима.

У цьому дописі поет і воїн запропонував своїм читачам у соцмережі пограти в гру: вони називають номер сторінки і рядок зі збірки його віршів “Вірші з бійниці”, а автор надає їм відповідний фрагмент поезії.

“Тільки хай це буде не ворожіння – а так, по настрою. Бо 90% віршів тут про смерть”, – зазначив Далі.

Тепер, після сотень цитат, друзі й шанувальники приносять щирі співчуття з приводу його загибелі.

За словами побратимів, Далі загинув унаслідок обстрілу в бліндажі, разом зі своїм котом.

За два дні до загибелі Максим написав вірш:

моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої змінні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою

Максим Кривцов

Також напередодні смерті він читав на відео вірш Василя Стуса з нагоди його дня народження.

Максим Кривцов – родом із Рівного, ходив там до школи №23 та №28, закінчив Рівненський технікум технологій і дизайну.

Брав участь у Революції Гідності в Києві.

У 2014 році закінчив Київський національний університет технологій та дизайну. За освітою – дизайнер взуття. Але надалі працював за різними спеціальностями – на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, продавцем-консультантом, помічником майстра в ательє, SMM-ником та ментором для дітей у проєкті “Строкаті єноти”.

Брав участь в  АТО/ООС.

Після демобілізації був контент-менеджером у Центрі реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС “ЯРМІЗ”, копірайтером у Veteran Hub та ін.

Максим Кривцов

Максим пішов на війну добровольцем у 2014-му. Воював у складі 5-го батальйону ДУК “Правий сектор” (листопад 2014 – жовтень 2015), надалі – старший кулеметник у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України (2016-2019; зараз – “Рубіж”).

Після повномасштабного вторгнення росіян повернувся на фронт.

Максим Кривцов

Поезії Максима друкувалися у збірках із творами інших авторів – “Книга Love 2.0. Любов і війна”, “Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну”, “Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?”.

2023 року у видавництві “Наш формат” вийшла збірка поезій Максима Кривцова “Далі” “Вірші з бійниці”.

Письменник Любко Дереш також розповів, що Кривцов писав на фронті роман, який залишився незакінченим.

Пісні на вірші Максима виконує український музичний гурт Yurcash (“Юркеш”) – “Панівна висота”, “Він в ЗСУ, вона в ТрО”, “Жовтий скотч”.

Пісня “Жовтий скотч” на вірш Максима Кривцова у виконанні гурту “Юркеш” (із фільму “Наші котики”):

Навесні 2023 року Максим в інтерв’ю сайту “Читомо” на запитання, що таке війна, відповідав так: “На війні немає часу на любов. Вона лягає поруч з териконом, зникає, як дідусь у тумані, десь за нескошеним цього літа соняховим полем серця… Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Однак, вона – одна зі стихій, які щоразу починаються знову.

Вражає, коли ти сидиш в місці, в якому не можна висовуватися, бо ворог близько, а твоє укріплення дуже умовне, і твій побратим раптом каже: «Дивись, одуд їсть капустянку». Це такі птаха й жук. Вражали люди, які зустрічали нас оплесками в Балаклії. Це був один із найкращих днів в житті.

Найважче дається засинати. А також усвідомлювати, які жахи можуть чекати попереду…”

Вірш Максима Кривцова “Він переїхав в Бучу”
був екранізований у першому фільмі “Вавилон 13” серіалу “Війна-ненажера”:

Вірш Максима Кривцова “Я стану мандрівником” для проєкту “День, якого не повинно бути”, створеного “Суспільним” до першої річниці початку повномасштабної війни Росії проти України:

Я стану
мандрівником
не гіршим
ніж Жак ів Кусто
чи
Індіана Джонс
чи той крутий чоловік
у бежевих коротких шортах
та смішній бежевій рубашці
з широким коміром
я виточу мачете
зі своїх пальців
щоб
обережно прокрадатись
тропічним лісом
твого волосся
в якому
до речі
я не проти заплутатись.
Я вступлю в ПТУ
на столяра
знайду найміцніше дерево
виточу з нього
величезний дракар
як в Флокі
син Вільгарда
щоб вирушити у сплав
зморшками
навколо твоїх очей.
Я вивчусь
у військовій академії
я буду десантником
зроблю сто стрибків
щоб кожного наступного разу
стрибати в ямочки
твоїх
щік.
Тоді
я вступлю додатково на іншу кафедру
вивчусь
на артилериста
щоб влучно
з американської гаубиці
засіювати твоє тіло
пострілами поцілунків
бабах.
Коли мені виповниться шість
я запишусь на плавання
щоранку прокидатимусь чим раніше
щоб поки мої однокласники
дивитимуться “Боба Губко”
чи “Мишенятка Лапича”
я вчитимусь плавати
щуритиму свої очі від хлору
пізніше здобуду
перший юнацький
щоб
не втонути
в озері Мічіган твоїх очей
і перепливати його брасом
щоразу
прижмурючи очі.
А поки
ти спиш поруч
я
притискуюсь до тебе як щільніше
щоб бути
твоїм спальником
твоїм куполом
твоєю траншеєя
твоїм потягом
твоїм бронетранспортером
і шепочу на вушко:
не бійся.

Ще один вірш Максима Кривцова:

Одного разу
десь навесні 2014
я заснув
декілька років не прокидався
сни мої були засніжені та холодні
наче долоньки загиблого під Ізюмом
напевне, я і не прокинувся досі
знову заснув в цьому довгому
наче дорослий полоз
сні

Максим Кривцов

Вічна пам’ять воїну й поетові.

Читайте також:
На війні загинув фізик Руслан Шуліпа: у списку втрат серед науковців — уже 75 жертв РФ