Помер ексголова Верховної Ради Олександр Ткаченко

На 85-му році життя помер Олександр Ткаченко – голова Верховної Ради 3-го скликання (з липня 1998 по лютий 2000 року), комуніст, народний депутат 2-го, 3-го, 4-го, 5-го і 6-го скликань.

Про це 4 січня повідомили “Українські новини“.

Останні 10 років Ткаченко важко хворів і пересувався в інвалідному візку. У колишнього спікера Верховної Ради залишилася донька Алла.

“Колишній спікер ВР, який любив повторювати, що він не перша, але й не друга особа в державі.

Епатажний і дуже пострадянський, він поводився як директор колгоспу. Але при всій нелюбові до демократичного крила ВР, [Народного] Руху й інших яскравих особистостей, все ж шанував колег.

Він розглядав ВР як Раду часів СРСР, де президія – монументальні памʼятники. Але Банковій керувати парламентом не давав, воював із [президентом Леонідом] Кучмою, відстоюючи свою субʼєктність і незалежність ВР.

Колоритний був спікер. Журналістів не любив і якось запропонував не пускати їх в парламентський “бухвет”. Правда, до того, аби не пускати їх в парламент взагалі, він не додумався”, – написала з цього приводу народна депутатка від “Європейської солідарності” Ірина Геращенко.

Поховають Ткаченка 6 січня на Байковому цвинтарі поряд із дружиною

Довідково:

Олесандр Ткаченко народився 1939 року у Шполі Черкаської області.

У другій половині 1980-х років та на початку 1990-х працював на міністерських посадах в уряді УРСР, був заступником голови уряду.

У 1994-2002 рр. був депутатом Верховної Ради від Селянської партії (1994-1998 – перший заступник голови ВР, у 1998-2000 – голова ВР), а у 2002-2012 рр. – від Комуністичної партії.

Головою Верховної Ради Олександра Ткаченка обрали з 18-го разу. Тоді парламент понад 3 місяці не міг визначитися з очільником і нарешті проголосував за Ткаченка. Так у медіа з’явився термін “спікеріада”. Попри нетривалий час керівництва парламентом, його місце в історії українського парламентаризму є знаковим: це був останній спікер, який опирався на “червону” більшість.

Заступниками Ткаченка як голови ВР стали комуніст Адам Мартинюк і соціал-демократ Віктор Медведчук. Саме останній виступив головним організатором усунення Ткаченка з посади спікера.

Медведчук заявив, що сутички в парламенті, які виникли 20 січня внаслідок порушення головуючим регламенту ВР, могли призвести до застосування фізичної сили, але “мудрість і розум більшості нардепів перемогли”: замість захоплювати президію Ради, 21 січня було вирішено провести “виїзне” засідання.

На вечірньому засіданні в Українському домі 239 депутатів одностайно проголосували за відкликання голови ВР Олександра Ткаченка та його першого заступника Адама Мартинюка. Ухвалення такого важливого рішення поза стінами парламенту спричинило гучний політичний скандал.

Водночас праві сили сприйняли відсторонення лівого керівництва Ради схвально. Зрештою це привело до зменшення політичного впливу лівих у Верховній Раді. Новим головою ВР був обраний Іван Плющ, який свого часу вже головував у парламенті, а Віктор Медведчук став його першим заступником (посаду “звичайного” заступника обійняв Степан Гавриш).

Олександр Ткаченко також двічі балотувався в президенти України: у 1991-му (зняв свою кандидатуру на користь Леоніда Кравчука) та у 1999 роках. Під час цих виборів разом із Євгеном Марчуком, Олександром Морозом та Володимиром Олійником увійшов до так званої “Канівської четвірки” – політичної коаліції чотирьох опозиційних до президента Кучми кандидатів. У підсумку Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь комуніста Петра Симоненка, який склав конкуренцію Кучмі в другому турі виборів.

Читайте також:
Помер визначний поет і політик Дмитро Павличко