Це відео – про війну в особливих умовах, і в ньому є все – обстріли, робота арти і дронів, неймовірні герої, “м’ясні штурми”, “двохсота” русня у великій кількості, жарти про неї, чесні роздуми командира-добровольця про “вічну війну”, любов на шевроні, понищений ліс, сало для синиць від солдатів, котики у бліндажах і навіть біла ласка.
Серебрянське лісництво, кордон Луганської і Донецької областей. Цей ліс став для росіян воротами до міста Лиман, із якого їх вибили восени 2022 року.
У Серебрянському лісництві не вщухають запеклі бої. Окупанти намагаються вже понад пів року повернути контроль над втраченим містом, але марно.
Одну з ділянок фронту тут тримає 67-ма механізована бригада ЗСУ “ДУК” (колишній Добровольчий український корпус “Правий сектор”).
Офіцер Іван “Найк” – командир одного з підрозділів. Минулого року він втратив ногу під Горлівкою, але став на протез, повернувся у свій підрозділ і продовжує воювати.
Іван показує на моніторі з дрона десятки вбитих росіян, які лишаються лежати біля своїх позицій вже тиждень. Це переважно “Шторм-Z“. Таких жмурів їхні ж колеги можуть закатати в колію, щоб стирчали самі ноги. Або зняти броню і викинути на бруствер, щоб краще захиститися самим.
При цьому командир розповідає, що з російського боку немає нестачі особового складу, ворожа БМП і танк працюють ідеально, а міномет “Васильок” менш як за тиждень може прислати по одній нашій позиції 5 тисяч мін.
Про все це і значно більше – у великому репортажі “Новинарні” з позицій 67 омбр.
Відео:
Читайте також:
Самохідна артилерія 67 омбр ДУК в дуелях під Лиманом. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!