Дейнега підсумував свої сім місяців на посаді в Міноборони

Віталій Дейнега,
заступник міністра оборони України (з лютого по вересень 2023 року), засновник фонду “Повернись живим” і “Ukrainian witness” 

(FB)

7 місяців в Міноборони. Що я передаю наступниці?

Єдина причина, чому я взагалі погодився прийняти посаду заступника міністра оборони – бо розумію, наскільки велика роль цифри в нашій перемозі. Ще в 2015 році ми з «Повернись живим» розгорнули першу ІТ-систему для обміну артилерійськими цілями між підрозділами і за наступні роки роздали тисячі планшетів з різним ПЗ, щоб збільшити перевагу на полі бою.

Я часто кажу, що цю війну виграють солдат, дипломат та ІТшник. Просто роль останнього часто недооцінюють, а даремно. Цифра може і мусить дати армії на полі бою:

• принципово інший рівень управління своїми підрозділами
• принципово кращу обізнаність про противника
• зниження «дружнього вогню» до нуля
• значно кращу якість ураження

Поза межами поля бою вона може:

• звільнити час і розум офіцерів для того, що важливе насправді – управління підрозділами і засобами, а не копирсання в «журналі обліку журналів»
• зробити ВЛК послугою, а не актом приниження
• зробити мобілізацію справедливою і більш гуманною
• зробити облік прозорим і знайти купу дорогого обладнання в підрозділах і на складах (повірте, ми знаходили в процесі цифровізації трохи не космічні кораблі)

Моя мета була зробити це в системі, яка звикла до протилежного.

ІТшна частина цієї історії насправді далеко не найскладніша. Якби справа була суто в ній – склади в ЗСУ давно були би схожими на відділення «Нової пошти», а управління полем бою – на компʼютерну гру-стратегію.

Щоб це все сталось, потрібно мати команду, а ще бюджет, політики, повноваження та інфраструктуру.

7 місяців тому не було практично нічого з цього списку. Директорат цифровізації на той момент не розробив жодної політики, був зайнятий пліткарством і бюрократичним футболом, а вакуум влади в МО заповнили інші гравці. А й без того недостатні для вирішення цих задач повноваження хотіли обрізати ще сильніше.

У цей час унікальний людський ресурс (менеджери і програмісти) здебільшого були розкидані по військах.

За ці сім місяців:

• був перезапущений Директорат цифровізації – співробітники перевірені на поліграфі, понад 60% звільнено, підрозділ був доукомплектований. Коли я прийшов в міністерство, Директорат не міг підготувати навіть найпростішого документа, не те що відстояти його на комітеті парламенту чи в уряді.
• запроваджена група бізнес-аналізу і система регулярного менеджменту, коли рішення або процеси супроводжуються попереднім аналізом, моніторингом та звітністю за прикладом комерційних компаній.
• було розроблено кілька рішень, які сильно полегшують роботу на полі бою та ще дуже багато чого

Паралельно йшла велика міжнародна робота. Мета – отримати максимум ресурсів, підтримки, нові можливості для інформаційного обміну. Ця робота увінчалася створенням ІТ-коаліції на вересневому Рамштайні. Естонія, Люксембург, Данія і Бельгія оголосили, що допомагатимуть Україні розбудовувати цифрову інфраструктуру Сил Оборони. Люксембург повідомив, що вже виділяє на це 10 млн доларів – це більше, ніж закладено на цифровізацію МО в проект бюджету-2024. А це тільки початок, бо ми оцінюємо потенціал цієї коаліції в сотні мільонів. ІТ-коаліція – це результат кропіткої роботи протягом понад півроку, за яку хочу окремо подякувати Ірині Донець, Юрію Тхоруку, Роману Грицькому, нашим прекрасним військовим аташе (ви і патронатна служба виручали мене як ніхто!) та ще багатьом колегам. Маємо бути чесними – без міжнародних партнерів ми не матимемо достатньо грошей, щоб здійснити цифровий прорив, який допоможе Україні вести війну наступного покоління.

Коли я заходив, то розумів, що є купа «брудної» роботи, яку завжди не хочуть робити в гонитві за швидкими результатами. Ну це як вічне латання доріг замість капітального ремонту. Всі від тебе вимагають дива на вчора, тому ти кидаєшся і робиш хоч щось. Хоч щось і виходить. Це як повісити новий телевізор в квартирі де тече дах та бігають миші.

Я напишу ще про кадрові проблеми в МО, але можу сказати, що звільнити чи найняти тут людину незрівнянно важче і довше, ніж будь-де, навіть якщо вона себе повністю дискредитувала. Незважаючи на це, було повністю перезапущено головний орган у військовому ІТ – директорат цифрових політик. В Міноборони зʼявилась професійна менеджерка з трансформації (Олена Бойченко, яка до цього приймала участь у трансформації Нафтогазу та працювала в Ernst&Young), з якою ми змінили структуру підрозділу з урахуванням досвіду країн НАТО та інших ЦОВВ. Був побудований повноцінний HR-процес, який дозволив оцінити кожного окремого працівника, перевірити його на поліграфі і знайти (або ні) йому місце в оновленому підрозділі. Як результат, ми запустили розробку дерева політик, які уможливлюють цифровізацію армії. Наприклад, політику життєвого циклу інформаційної системи ми запустили за півроку до того, як аналогічну створить МінЦифри.

Крім того, Директорат став субʼєктним. Ми почали активно просувати потрібні нам зміни в закони та постанови і розстрілювали з крупних калібрів шкідливі і потенційно корупційні (наприклад, закон 8087, який за ці 7 місяців так і не зміг пробитись на друге читання).

Але політики в розетку не вставиш і дані через них не передаси. Тому нам треба було якось вирішувати питання побудови інфраструктури. Це сотні мільйонів доларів для настільки великої армії як наша на обладнання, компʼютери та ліцензії. Було очевидним, що це можна зробити тільки за міжнародні кошти. Ще в березні в моїх презентаціях зʼявився термін Cyber Rammstein. З часом він перетворився на ІТ-коаліцію в Рамштайні – юридичний, фінансовий та політичний спосіб отримати принципово новий рівень фінансування військового ІТ. За ним стоять сотні годин роботи команди з людей, які самі роками працювали в НАТО, задіювались в спільних з союзниками заходах та розуміють, як влаштована військова дипломатія.

Тепер щодо рішень. В МО і ГШ історично не знали про існування бізнес-аналізу. Підходу, коли проблема спочатку аналізується, а потім планується і вирішується. Стратегічні рішення часто приймались «за відчуттями». А «відчуття» підводили. В Директораті ми створили окремий підрозділ, який аналізує проблему і розробляє комплексні рішення, які включають в себе нормативно-правовий, проектний та цифровий компоненти. Підрозділ розглянув багато проблем, зокрема проблему поступової заміни людей, які воюють зараз новими, але не за рахунок виключно примусової мобілізації, а й банально надавши людині можливість обирати місце служби та бажану посаду, якщо вона прийшла добровільно. Бо величезна кількість людей готова служити, просто вона не хоче, щоб всі рішення приймали за них працівники ТЦК.

І пару слів про унікальний людський ресурс – ІТшників, які до мобілізації заробляли 5, 10, 15 і більше тисяч $ на місяць. Ви помітили, що більшість з них перемістилися кудись з окопів? Ми ж не відправляємо кращих нейрохірургів копати окопи, бо їхні пальці мають рятувати життя. Так їхня ефективність на війні буде більша. Те ж можу сказати і про програмістів. Але програміст, який повоював, має іще й непересічну мотивацію – він знає, що він хоче змінити. Він відчув це на власній шкірі.

І це лише дуже коротко і дуже стисло стосовно треків, про які можна говорити. Є ще величезна кількість речей, про які говорити можна буде геть нескоро або й взагалі ніколи. Але просто подивіться на ефективність ППО, на те, що у росіян комплекси контрбатарейної боротьби і РЕБ горять, як тільки у нас знаходиться зайва ракета, на відео, де горять їхні комплекси ціною в десятки і сотні мільонів доларів… За всім цим стоїть військова цифра. І ще 7 місяців тому все було геть інакше.

З моєю наступницею ми провели сьогодні 7 робочих годин без перерв. Я залишив їй перехідну книгу з описом зробленого та дорожною картою, якими мають бути наступні кроки для побудови цифрової екосистеми Сил Оборони. Я готовий допомагати всім необхідним, щоб ці рішення ухвалювались, а наші напрацювання втілювались. І буду слідкувати за подальшою розбудовою інституції, якої ще 7 місяців назад просто не було. Обовʼязково писатиму інформуватиму вас про те добре чи ні йдуть справи після мене.

А що далі буду робити я? Побачимо. Спочатку у мене будуть перші пару вихідних за дуже тривалий час. Я просто висплюсь, а далі буде видно.

Думаю що перший час повернусь в Ukrainian Witness і свій культурний проект Stroom. За цей час вони встигнули виграти Канського Лева і привезти Фенікса на Burning Man. Думаю що разом ми зробимо значно більше.

Дякую всім хто був поруч на цьому непростому шляху. Особливо моїм неперевершеним помічникам Ірині Турчак і Вікторові Грабовському.

Цю історію було варто пройти тільки заради того, щоб пізнати наскільки ви вірні та круті. Справжні Люди пізнаються через випробування. Ви пройшли всі, які я тільки міг уявити. Працювати разом з Вами для мене було найбільшою честю! А ще ми зібрали з вами кращий колектив, в якому я працював будь-коли!

Читайте також:
“Міноборони стане ближчим до солдата”: Дейнега та Шевченко прийняли посади заступників глави МОУ