автор: Марина Ткачук
У Запоріжжі 25 серпня попрощаються із загиблим “азовцем” Олексієм Ластовичем “Кречетом”. Він загинув у боях за Маріуполь 21 квітня 2022 року від кулі снайпера.
Про похорон дружина Олексія Тетяна Ластович повідомила з полегшенням. “Як же довго я тебе шукала”, – написала вона про чоловіка на своїй сторінці у мережі “Фейсбук”.
Особиста трагедія Тані справді триває довго. Відколи почалася війна в Україні. Ще у 2014 році добровольцем на схід вирушив її брат – Юрій Луговський, позивний “Баррет”. У складі батальйону “Донбас” пройшов Іловайськ, а трохи згодом долучився до полку “Азов”. Баррет став легендарним снайпером і розвідником. У Польщі він пройшов курс професійної військової підготовки за натовськими стандартами, був учасником багатьох курсів зі снайперської справи.
Юрій Луговський “Баррет”
Загинув Юрій 9 березня 2018 року під час виконання бойового завдання поблизу села Водяне, що на схід від Маріуполя. На той момент йому було всього 23 роки.
Указом президента України №189/2018 від 27 червня 2018 року “азовець” Юрій Луговський, сержант НГУ, був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
19 квітня 2018 року, також посмертно, йому присвоїли звання “Почесний громадянин міста Червоноград”.
Мама Тетяни та Юрія – Наталія Луговська – важко переживала втрату. І зрештою після курсів військової психології підписала контракт – пішла на службу до полку Нацгвардії “Азов”, взявши позивний “Ромашка”. Відтак Наталія переїхала із рідної Львівщини на Донеччину.
Наталія Луговська “Ромашка”
А тим часом і сама Тетяна Ластович також увійшла в родину “азовців”: вона, за фахом прикордонниця й кінолог, вийшла заміж за військового Олексія Ластовича. У пари народилося двійко дівчаток. Але пожити щасливо подружжю довго не вдалося – почалося повномасштабне вторгнення росіян. Застало воно Таню, вагітну третьою дитиною, в селищі Ялта на Донеччині, поруч із Маріуполем.
Олексій і Тетяна Ластовичі з дочками
“Азовці” Олексій та Наталія тримали оборону в Маріуполі, на “Азовсталі”. А вагітна Тетяна, хоч і не без складнощів, змогла евакуюватися разом із дітьми в Запоріжжя.
“Ще 19 квітня він подзвонив, а вже 25-го чи 26-го мені повідомили, що Олексій загинув”, – каже Таня.
У “Кречета” поцілив снайпер під час бойового виходу. Постріл прийшовся у грудну клітину та навиліт пробив дві пластини бронежилета.
Указом президента України №343/2022 від 17 травня 2022 року “азовець” Олексій Ластович, головний сержант НГУ, був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
А вже 3 травня не стало і матері, Наталі Луговської – вона загинула від влучання у бункер потужної авіабомби.
24 травня 2022 року, указом президента №367/2022, Луговська Наталія Романівна, молодший сержант НГУ, була посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня.
Тетяна народила сина через три тижні після загибелі чоловіка. Назвала його, як і хотів Олексій, Іллею.
Увесь цей час вона жила надією про те, що тіла загиблої мами та чоловіка вдасться знайти і похоронити. Восени минулого року під час одного з великих обмінів тілами така надія стала реальністю.
“У квітні ми отримали перший збіг ДНК-тесту, а кілька тижнів тому прийшов і другий результат – це таки наш Олексій”, – розповідає Тетяна.
Щодо повернення маминих останків у Тані ще немає новин: “На обмін із того боку, як стверджують, немає жодного жіночого тіла”.
Наразі Тетяна Ластович лишається разом із дочками та сином у Запоріжжі – тут, на батьківщині Олексія, вона планує жити й надалі, хоча сама родом із Львівської області. Тут буде похоронений чоловік.
Прощання з Олексієм Ластовичем “Кречетом” почнеться в Запоріжжі 25 серпня о 10:00, у залі за адресою вул. Стефанова, 22.
Тетяна Ластович “Кречет”
…У Червонограді на Львівщині залишається 78-річна Параскевія Висоцька – бабуся Баррета і Тетяни, мама Наталі Луговської. Вона мріє, що зможе похоронити свою доньку поруч з онуком.
“Уявіть собі: сидіти в чотирьох стінах, знати, що дитини немає твоєї, але не відати, де її тіло? Чи знайдуть його? Чи є воно?.. Як то жити далі? Який сенс? Якби не поле, на якому я щодня працюю, аби хоч трохи відволіктися від своїх думок, і не Церква, — я б собі ради не дала. То неможливо передати, який то біль… Це ж треба так, щоб з однієї родини аж троє пішли?!. Але хоч би то не задарма все було! Хоч би майбутнє покоління жило, як люди…”
Допомогти Тетяні Ластович можна за реквізитами:
5168745127607643 Тетяна Ластович
Читайте також:
Бабуся “Азову”: хоч би кісточки їхні привезли…
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
