“Хотів служити саме в ЗСУ”: загинув Михайло Яворський, який повернувся з Америки, щоб воювати за Україну

Михайло Яворський на псевдо “Чикаго” — родом із села Космач на Прикарпатті. Ще хлопцем він переїхав до США, там здобув освіту, створив сім’ю. Але на початку великої війни Михайло прийняв рішення повернутися на Батьківщину та взяти участь в її захисті.

“З глибоким сумом в серці біллю на душі змушена ділитися новинами, якими б ніколи не хотілося ділитися. У тяжкому бою від ворожого снаряду, встигнувши врятувати життя кількох побратимів, в ніч з 24-го на 25 травня навіки став Небесним Героєм мій братик і мій персональний герой – Яворський Михайло”, – написала в соцмережі сестра воїна Зоряна Яворська

Вона зазначає, що Михайло прослужив чотири роки в американській армії, завжди пам’ятав своє коріння і не міг стояти осторонь, байдуже споглядати на страждання свого народу.

“Покинув своє комфортне життя в Америці, а головне – зробив найважчу пожертву, яку тільки можна зробити, і з великим болем в серці відірвався від своєї найбільшої потіхи в житті, донечки Соломійки, та в перші ж дні війни зробив свідомий вибір, взявши в руки зброю, щоб захищати Україну від ворожої навали”.

Родина Михайла активно підтримувала українських військових та волонтерила. “Він не просто був людиною, яка знімала останню сорочку для свого ближнього, він у прямому значенні знімав останній тепловізор, приціл, прилад нічного бачення, шолом і віддавав молодим хлопцям, яких посилали в бій перед ним, пояснюючи це тим, що молодим це більше потрібно, бо він уже встиг трохи пожити, а молодим хлопцям треба ще жити і жити, – згадує сестра військового. –  Міша зробив все для того, щоб увійти в лави ЗСУ, а не до Інтернаціонального легіону, бо для нього було важливо воювати пліч-о-пліч саме з українськими воїнами, і він не хотів жодних поблажок. Міша завжди викликався йти на всі найнебезпечніші завдання. Як сказав його командир, він завжди почувався дуже впевнено, коли Міша був поряд, бо ніколи не ховався за чужими спинами, а навпаки прикривав інших. Як Міша і прожив своє життя, завжди на благо інших, так він і загинув, відтягнувши двох поранених на дальні позиції, і хоча він міг там з ними залишитися, він повернувся на передню позицію допомогти іншим побратимам, де його і знайшов ворожий снаряд. Михайло був взірцем патріотизму і самовідданості. Не знаю нікого, хто любив Україну і вірив в неї більше, ніж він. Міша мріяв перевезти свою сім’ю в Україну після війни і будувати світле майбутнє своєї донечки на своїй улюбленій батьківщині. І тепер перед нами всіма стоїть обов’язок робити все можливе, щоб Україна стала саме такою, якою вона була омріяна Михайлом – мирною, світлою, багатою, взірцем людяності, краси і прогресу для всього світу. Заради саме такої України і заради світлого майбутнього українських дітей, Михайло зробив найвищу пожертву – віддав своє життя”.

У загиблого Героя лишилися мама Марія, донечка Соломійка, дружина Оксана.

Прощальна панахида за полеглим бійцем відбулася 30 травня о 14:00 на Алеї Небесної Сотні у Богородчанах. Після панахиди процесія вирушила в рідне село загиблого – Космач.

Читайте також:
Британець зі “Скали”. Чому полеглий під Ізюмом Віктор Яцуник гідний звання Героя України

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна