Міцний горішок. Як живе місто Оріхів на лінії фронту

 

автор: Олена Максименко
із Запорізької області
фото автора / “Новинарня

“Міська рада може не працювати”, – монотонним голосом повідомляє навігатор під час прокладання маршруту до прифронтового міста. Ранок неділі – за кращих часів рада би дійсно не працювала. Але Світлана Мандрич, заступниця міського голови міста Оріхів Запорізької області, вже понад рік працює в режимі 24/7. Військові присвоїли їй позивний “Ангел”. Вона – одна з трьох працівників мерії, що лишилися на робочих місцях. Із 73 довоєнних.

Будівля міськради – пам’ятка архітектури середини ХІХ століття – свого часу належала першому меру міста Йогану Янцену. “Там повернете у двір біля згорілого “Ланоса”, – скеровують військові. Так собі орієнтир, адже автівка спалена до невпізнаваності.

Вікна забиті деревом. Нинішня “приймальня” знаходиться у підвальному приміщенні, що за сумісництвом слугує “пунктом незламності”. 

Поряд – ще одна пам’ятка архітектури, навчально-виховний комплекс №2 імені Лазаряна. Як і більшість навчальних закладів у місті, школа зруйнована. “Туди було вже більше 18 прильотів”, – пояснює Мандрич. Під постійними обстрілами Оріхів живе з весни 2022 року. 

Перше місто

У цьому місці люди в Оріхові отримували гуманітарну допомогу, і під час одного з обстрілів були жертви. 

Світлана Мандрич

“Тому ми вирішили працювати по-іншому, – розповідає очільниця міста. Її голос злегка хрипкий від втоми. – Голови квартальних комітетів, або просто люди об’єдналися, обрали собі старших волонтерів. Вони приїздять, забирають гуманітарну допомогу і вже далі роздають на вулицях. Щоб людям було безпечно”.

У місті чимало архітектурних пам’яток. Пані Світлана з годрістю розповідає, що Оріхів отримав статус міста першим по області, навіть раніше за Запоріжжя. Цьогоріч відзначили 222 роки, як Оріхів став містом.

Це поселення було засноване після того, як росіяни зруйнували Запорозьку Січ у 1775-му. А повномасштабне вторгнення росіян 2022 року призвело вже до руйнування Оріхова.

Історична будівля Оріхова після обстрілу, літо 2022

Із 56 міських багатоповерхівок – жодної вцілілої. Якісь розбиті вщент, десь ушкодження незначні. Десь – прилетіло і не розірвалося. 

“Жодної школи і дитячого садка – немає такого, щоб не прилетіло, – розповідає заступниця міського голови. – Музична школа зруйнована, Будинок культури зруйнований. До речі, Будинок культури – це теж пам’ятка архітектури, вона називається “Торгівельні ради”.

“Місто просто знищується. Ну, але ми тримаємося, віримо в перемогу. Всім пообіцяли, що витримаємо, відбудуємося і зробимо “маленьку Швейцарію”. Чомусь отак от, хочеться, щоб місто квітло, щоб сюди повернулися діти, щоб тут працювало все так як і до війни”, – каже Світлана Мандрич “Ангел”. 

Наслідки обстрілів в Оріхові

До повномасштабного вторгнення в Оріхівській громаді проживало 19 тисяч людей, в самому місті – 14100. Зараз у місті лишається півтори тисячі мешканців. У громаді – 1900. 

Із шести селищ громади під окупацією три – Копані, Нестерянка і Мирне. А Новоданилівка і Новоандріївка – фактично на межі з окупованими територіями. Гуманітарну допомогу туди відвозять старости й волонтери. 

“Новоданилівка – 50 людей, Новоандріївка – 48… Залишилися люди здебільшого похилого віку, які дуже прив’язані до своїх будинків або не мають, куди виїжджати”, – розповідає пані Світлана.

За словами Мандрич, евакуацію цивільного населення в Оріхові почали з перших днів вторгнення. Людей вивозили шкільними автобусами. Підключилися волонтери, а також “Капеланський батальйон”. Приймали Запоріжжя, Хмельницький, Житомир, Вінниця, Чернівецька область – там місцева влада пропонувала житло.

Але й зараз, на жаль, у громаді під обстрілами залишаються діти.

“У місті – 20 дітей. Ми постійно працюємо з батьками, щоб вивозили дітей із зони бойових дій. На жаль, у нас немає звідси обов’язкового вивозу дітей. Батьки мотивують тим, що нема за що жити, нема де жити…” – каже заступниця мера.

Рік без води, газу і світла

Був час, коли фронт проходив майже під самим Оріховим. Згодом українські війська відсунули його на 7 км.

Обстріли іноді доводиться перечікувати 8-14 годин, а іноді вони не вщухають цілу добу.

Оріхівська громада на мапі DeepState, кінець березня 2023

Гуманітарної кризи, завдяки благодійним організаціям, в Оріхові немає. Скрутно було лише в перші дні “великої війни”, коли закрилися всі магазини й аптеки. Зараз залишаються проблеми з медичним обслуговуванням, із водою, газо- й електропостачанням.

“По всьому місту немає світла, – розповідає Світлана Мандрич. – У нас залишилася тільки одна “десятка” високовольтна, все інше порушене. З водою у нас дуже великі проблеми – із 19 свердловин зараз працюють тільки дві. А всі резервуари і майже всі скважини знаходяться на межі вогню. Зруйнованого багато, майже всі прямі попадання.

В центральному резервуарі у нас навіть нерозірвані “гради” лежать.

Тому ми зараз так запускаємо: одна скважина зараз працює на генераторі, вона прямо в систему подає воду, і одна скважина – на світлі [з електромережі]. Якщо є світло, теж запускаємо. Але цього недостатньо, звичайно”.

“Є проблема з лікарями. Найближчий пункт у нас за 10 км, “швидка” до нас не виїздить. Нам допомагають військові лікарі. У місті залишається працювати наша ДСНС, рятуальники. І в місті працює поліція. Працює три комунальні підприємства – “Водоканал”, “Благоустрій” і “Житлосервіс”. Ми прибираємо, якщо в нас не стріляють. Вивозиться сміття по можливості. Розбиті майже всі машини, бо в нас було пряме попадання в комунальне підприємство”, – пояснює Мандрич.

Печі-буржуйки в Оріхові

Восени мешканцям роздали близько півтори тисячі буржуйок. Люди поставили їх у підвалах, а іноді і в квартирах. На деяких таких пічках пристосувалися готувати їжу.

“Проблема з питною водою у нас є. Воду нам надавав “Карітас”, благодійний фонд “Посмішка ЮA”, “Білуга”, – перераховує Мандрич благодійників. – Ми звернулися до наших рятувальників із листом, і нам привозять воду. Ми розвозимо її по вулицях, і люди набирають її. Ми створили такі пункти, де виставили ємності по 300-400 літрів, і туди завозимо – люди також можуть туди приходити, брати”.

Людям також надають допомогу будівельними матеріалами – сприяють благодійні організації “Пролісок”, “Посмішка”, Червоний хрест.

“На жаль, дуже багато у нас гатять забороненим фосфором. Багато будинків дуже горить, – говорить “Ангел”. – Тисяча градусів температура горіння, неможливо загасити водою – треба або піском, або землею. І будинок за 20 хвилин згорає дотла. Вигорає навіть метал! Повністю все – ну, просто жах! Є в нас загиблі, поранені цивільні, більше ста чоловік”.

Читайте також:
Сівачі з міношукачами. Як фермери на деокупованих полях Херсонщини перемагають смерть заради нового врожаю

Відновлена паперова газета на допомогу “старлінку”

Також одна з найбільших проблем Оріхова – зв’язок. Відсутність електрики тягне за собою відсутність покриття та інтернету. Через це в місті також не працює сигнал повітряної тривоги. Втім, люди звикли ховатися при перших “приходах”.

“Найголовніше, щоб люди залишалися живі. Вже, мабуть, звикли до того, що треба себе берегти. Бо як трошки тихіше, люди починають втрачати пильність, виходять – і тоді в нас знову втрати. Це дуже страшно, боляче. Наразі з організацією Nova Ukraine і з клінікою святого Миколая ми отримали дві “швидкі”, і ми цими “швидкими” людей евакуюємо, відвозимо до лікарні, розвозимо гуманітарну допомогу. Поліція нам допомагає теж. Якщо якась проблема, я дзвоню поліції, вони заїжджають за адресою, вивозять людей”, – розповідає представниця міськради. 

Телевізор із національним телемарафоном у “пункті незламності” в Оріхові

На “пунктах незламності” є термінал супутникового зв’язку “старлінк” і телевізор, де транслюють новини. Однак для поінформованості населення цього замало.

Відповіддю на проблему стала паперова газета.

“Ми його називаємо “бойовий листок” нашої міської ради, це “Оріхів”, – розповідає Світлана Мандрич. – Була в нас районна газета – “Трудова слава”. Тепер ми спільно з редактором Світланою Карпенко відновлюємо друк такої газети. І разом з гуманітарною допомогою люди будуть отримувати, читати паперове видання. Тому що зв’язку немає, люди не бачать інформації. Ми трішки випустили це з виду”. 

Читайте також:
Перезавантажитись через війну. Як зруйнований Святогірськ зберігає пам’ять і планує заново відродитися

Незламність класу “люкс”

Раніше в місті працювала центральна районна лікарня. Після утворення ОТГ її передали на баланс міської ради.

“У нас багато було відділень, дуже гарна хірургія, терапія. Пологовий свій був. Додалося відділення паліативної допомоги, – згадує пані Світлана. – У травні лікарню дуже бомбили, і її евакуювали до Запоріжжя”.

Світлана Мандрич у “пункті незламності”

Тепер головна гордість Оріхова – не пам’ятки архітектури і не потужна лікарня, а дев’ять “пунктів незламності”. Прямуємо до одного з них. 

Завтра в ньому має запрацювати медпункт, де дві години на день людей прийматимуть медики.

Поки що тут склад медикаментів та засобів гігієни.

До пані Світлани звертається колега:

– Бабуні треба “панкреатин” дати. Якось можна?..
– Що там? Шлунок? Хай прийде, я їй підберу.
– Розкажіть Ніколаєвні, які симптоми, вона вам вибере! – до медпункту заходить літня жінка.

Із відвідувачкою медпункту

Миколаївна проводить екскурсію “пунктом незламності”: “Це телевізор. Тут є вай-фай. Це – їдальня, маємо гаряче харчування для наших мешканців. Наші героїчні працівники кухні. Печі індукційні, є посуд… Тут не живуть люди, але можливо переночувати. Це наша депутат міської ради – героїчна Любов Ярова, яка з перших днів…”

Дитячий куточок

Розповідь обриває близький “приліт”.

“В підвал!” – командує Світлана Мандрич. 

Слідом за вибухом чути дикий рев літаків. Жінки сперечаються, чиї вони. 

– Це не наші! – переконана Мандрич.

Та хто їх (росіян) сюди пустить?! – по-хазяйськи обурюється депутатка Ярова. 

Депутатка Любов Ярова із “дружиною пса Патрона”

Пізніше військові підтвердили, що літаки над містом проходили свої.

Спускаємося в підвал, де обладнані пральня та душова. Пані Світлана пояснює: “Тут ми зробили скважину, щоб була вода. Тут стоїть очисник “Осмос” на 1000 кубів води. Буде питна вода. Зараз завершується цей процес, ми чекаємо”.

“У нас тут харашо!..” – хваляться працівниці пральні. 

“Дівчата працюють, допомагають людям, – розповідає Світлана Мандрич. – Фени, машинка для стрижки. Топиться бойлер, гріється вода, що подається зі скважини. Буржуйка, щоб було тепло. Теж є телевізор, люди можуть покупатися, а поки чекають…”

Фотогалерея з “пункту незламності”:

Оріхів - пункт незламності_3 Оріхів - пункт незламності_пральні машини Оріхів - пункт незламності_медпункт Оріхів - пункт незламності_душова кабіна Любов Ярова - Оріхів - пункт незламності Оріхів - пункт незламності Оріхів - пункт незламності_кухня
<
>

“Бабулічки вчора, як одуванчики, сиділи, розпарені…” – тішаться дівчата.

У цьому ж “пункті незламності” облаштована дитяча кімната, де є іграшки, робочі столи, проєктор та вай-фай – школярі іноді приходять сюди навчатися. Однак зараз тут порожньо.

Є також кімната “Банк одягу”.

Кімнату з телевізором і новинами тут називають “інформаційним штабом”. Крім іншого, тут міні-бібліотека, можна зарядити гаджети та попити чаю з канапками й печивом.

Їдальня в “пункті незламності”

Здається, тут є все. Однак господарі ще шукають волонтера-перукаря, який приходив би сюди робити людям стрижки, та думають про відкриття стоматологічного кабінету.

У такому мега-“пункті незламності” задіяні як волонтери, так і соціальні працівники.

Ці самі соціальні пацівники розносять їжу та все необхдіне маломобільним громадянам, які є в Оріхові.

“Олексіївна! А чого прапор не повішений?! Вчора просила!..” – кидає на ходу очільниця міста.

Прапор для гостей-волонтерів

На одній зі стін висить розписаний синьо-жовтий прапор. Тут лишають “автографи” всі волонетри, які приїжджають до Оріхова. 

“У нас навіть є волонтер-японець Такао, залишив напис, – коментує Світлана Мандрич. – Ну, ви бачите: Харків, Бровари, Волинь, Миколаїв, Чернівці, Маріуполь…”

Імпровізовану екскурсію супроводжує собака, котру тут називають “дружиною Патрона”, і цуценя. Вони охоче позують на камеру. Про покинутих тварин в Оріхові також дбають, адже вторгнення збільшило їхню кількість. Спільно з благодійними фондами “Хатіко” та United People по місту розставляють годівниці з кормом. Один із волонтерів показує фото на телефоні: собака, що чекає на господаря на руїнах дому. 

У їдальні нас частують гарячим обідом: смачний грибний борщ та печені яблука.

“Нілович – це шеф-кухар наш, знаменитий на весь Оріхівський район і область!” – представляє кулінара Любов Ярова.

“Ми Оріхів, а значить – нескорені!”

Свого часу тут працював містоутворюючий завод “Оріхівсільмаш”. Коли його закрили, працівники об’єдналися й утворили кілька менших підприємств – випускали кормороздавачі, зернометальники, іншу сільгосптехніку. Крім того, у громаді є 34 тис. га землі, і бюджет ОТГ раніше наповнювали також фермери. Але все це було до війни, яку принесла на Запоріжжя Росія.

Світлана Мандрич у “пункті незламності”

На питання, чи не думала заступниця голови сама евакуюватися, Світлана Мандрич відповідає: “Моя сім’я прийняла рішення, що ми будемо тут до останнього, поки тут лишатимуться люди. Я як посадовиця буду тут. Тут працює в поліції мій син. Якщо тут уже не буде людей, не потрібна буде допомога, тоді, можливо, евакуюємося.

Ну, нічого, ми теж живемо в підвалі, спимо в підвалі – як усі. Без світла, газу, без води. Перші “прильоти” в нас були вже 26 лютого минулого року. Перше село було окуповане 2 березня – тобто ми вже більше року так живемо!”

Місто Оріхів зруйноване і понівечене війною, що триває тут уже 13 місяців. Однак порожні вулиці чисті, усе пофарбоване в жовто-блакитні кольори, майорять прапори. 

Прапор у центрі Оріхова

“Так піднімаємо наш бойовий дух! – пояснює Мандрич. – Населення наше хлопців [із ЗСУ] підтримує. Торік навесні висаджували на алех герб із чорнобривців, і зараз плануємо. Ну, ми ж Оріхів! Нескорені, незламні, тримаємося! Звичайно, що важко, боляче іноді буває, і сумно, і страшно. Дуже страшно! Кожного дня, роблячи для людей все, що можливо, я закликаю виїхати тимчасово в безпечну зону, дати попрацювати нашим хлопцям, щоб звільнили наш край. І тоді вже повертатися, відбудовувати Оріхів”.

У деякі будинки в Оріхові снаряди прилітали вже по два-три рази. Попри це, на околицях міста помічаємо чоловіка, який лагодить дах. Від цього віє оптимізмом і надією.

Читайте також:
Глухий кут Вовчанська. Як повернути Україну в деокуповане місто


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.