Глухий кут Вовчанська. Як повернути Україну в деокуповане місто

автор: Дмитро Лиховій
з Харківської області
відео: “Новинарня“, монтаж: Олександр Ткаченко

Окрема категорія українських міст і сіл на цій війні – ті, які були визволені Збройними силами під час осінньої офензиви 2022 року, але які фактично ще не повернулися в Україну.

Там (або поруч) стоять наші військові, є військова адміністрація, поліція, інші силовики і спецслужби. Але в них немає багатьох із тих сервісів, які Україна забезпечує звичайним підконтрольним територіям: електрика, газ, пошта, торгівля, інші постачання й комунікації. Ці населені пункти якщо і з’являються в новинах, то лише в контексті постійних обстрілів цивільної інфраструктури та затримання колаборантів.

Мабуть, найяскравіший приклад такого міста – Вовчанськ, що на півночі Харківської області, за лісами, майже на самому кордоні з РФ. Ця громада деокупована, але практично залишається ізольованою.

Про становище Вовчанська “Новинарні” розповіла старший лейтенант Збройних сил України Анна Анопченко – начальник групи цивільно-військового співробітництва 206-го окремого батальйону тероборони ЗСУ, який донедавна ніс службу на цьому відрізку Слобожанського напрямку.

Відео:

50 км за чотири години

Місто, що за 5 км від кордону з РФ, перебувало під окупацією майже сім місяців. Російські війська зайшли сюди вже в перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року. Звільнений Вовчанськ був 10 вересня.

Якщо дивитися по карті, то від Харкова до Вовчанська по прямій – трохи більш як 50 км. Але, щоб дістатися до міста, потрібно подолати удвічі довший маршрут та витратити майже 4 години, настільки дорога “вбита” після бойових дій.

Вовчанськ – колишній райцентр із кількома значними промисловими підприємствами, серед яких олійно-концентратний і агрегатний заводи, із професійним футбольним клубом другої ліги тощо. Але це було “до війни”, коли тут жили і працювали 17 тисяч людей. Зараз у місті – близько 4 тисяч мешканців.

Житловий будинок у Вовчанську після російських обстрілів

– Вовчанськ дійсно має дуже багато проблем, насамперед через його розташування, складну логістику. Туди не те що медіа – туди взагалі нічого не може доїхати, – розповідає “Новинарні” Анна Анопченко.

Перешкодою на шляху до “великої землі”, крім вибоїн і вирв на дорогах, є річка Сіверський Донець. Ясна річ, мости були підірвані.

– Громадський транспорт – лише автобус із Вовчанська до переправи через Сіверський Донець, і все. Це маршрут до Старого Салтова, один-єдиний.

Нинішня логістика для Вовчанська

Своїми авто люди добираються далі, через Печеніги. Але цей маршрут ускладнений, там не всі машини зможуть проїхати. Все залежить від погодних умов. Якщо дощ, сльота – дуже важко проїхати, – пояснює офіцер цивільно-військового співробітництва.

– Але там (у Вовчанську) залишилося достатньо багато людей як для таких умов життя і рівня безпеки. Порядку 4 тисяч – це в самому Вовчанську, а є ще навколишні села в територіальній громаді.

Цивільна інфраструктура зруйнована і дуже складно відновлюється. Немає де купити продукти, ліки. У Вовчанську працює одна-єдина аптека. Немає пошти, банків. Лише банкомат один працює.

Мобільний зв’язок уже є. Електрика переважно є, якщо мережа не пошкоджена обстрілами.

Зруйнований магазин у Вовчанську після обстрілу з російського боку державного кордону

Теплопостачання немає, лише пічне опалення або електричні обігрівачі. Централізованого газопостачання немає (раніше Вовчанськ був пов’язаний із газогоном у сусідньому російському Шебекиному, але тепер росіяни перекрили трубу через кордон).

Супермаркетів немає. Люди від голоду не помирають, але постачання продуктів дуже проблемне у зв’язку з ускладненою логістикою. Приватні підприємці возять потроху в свої магазини, але це дійсно дуже потроху.

З того, що я досі бачила – це, напевно, один із найпроблемніших напрямків, де мені доводилося працювати, – каже офіцер СІМІС.

Боєць 206-го батальйону тероборони ЗСУ з Києва з місцевою мешканкою в районі Вовчанська. Фото: Анна Анопченко

“На жаль, їхнє близьке сусідство з ворогом дається взнаки”

Крім Збройних сил, у Вовчанську і цій частині Чугуївського району працюють представники Національної поліції та інших силових структур.

При цьому Анна зазначає, що в місті залишається багато колаборантів:

– Хочемо ми про це говорити, чи ні, але, на жаль, їхнє дуже близьке сусідство з ворогом дається взнаки. Люди по-різному сприймають [деокупацію].

Одне з повідомлень СБУ зі звільненого Вовчанська

Проте я не хотіла б казати, що там взагалі все так погано з цим. Адже я там зустріла багато людей, які дуже проукраїнськи налаштовані. Наприклад, перед новорічними святами ми вітали дітей, і хлопчик років 5-7 розповідав віршик українською мовою. Для мене це було “вау!” – почути від дитини українську там, у тому регіоні. І дуже багато людей у селах навколо Вовчанська, у районі зовсім поруч із Росією – вони говорять українською мовою.

Анна Анопченко з дітьми у Вовчанську

Тому ті проблеми, з якими ми стикаємося, – ми намагаємося їх вирішувати, допомагаючи людям.

Я сама зі Східної України, з окупованого нині Лисичанська, і для мене це не тільки війна з ворогом за території – це ще й війна за наших людей, за їхні серця. Ми маємо за них боротися, маємо їм допомагати. В будь-якому випадку.

Щоденний терор

У вересні Збройні сили України повернути контроль Вовчанськ без обстрілів. Під час Харківської офензиви росіяни хутко втекли з півночі Харківщини на свій бік кордону, у Бєлгородську область, і звідти завдають по Вовчанську та навколишніх селах регулярних артилерійських ударів. Це відбувається фактично щодня. Рідко яке зведення Генштабу ЗСУ обходиться без згадки про те, що “ворожих обстрілів зазнав район населеного пункту Вовчанськ”. Люди гинуть та зазнають поранень, втрачають дах над головою.

“Прильоти”, руйнування і вирви. Типова картина у Вовчанську після обстрілу

– Причому це настільки хаотично. Кожного дня є влучання по цивільній інфраструктурі, – говорить Анна Анопченко. – Щоранку ти можеш проїжджати по вулиці, а коли ввечері повертатимешся, там буде вже два-три розбиті цивільні будинки.

Увечері 6 лютого російські війська завдали удару, внаслідок якого спалахнула пожежа на даху поліклініки Вовчанська

Знов-таки, коли обстріли стали частіші, закрилася єдина пошта, яка поверталася у Вовчанськ – “Укрпошта”. Люди отримували через “Укрпошту” пенсії, виплати, якісь посилки з “великої землі”, як її називають у Вовчанську. Але тепер із цим значно складніше. Через обстріли трапляються постійно перебої з електрикою, її важко відновлювати. Місто піддається постійному терору з боку РФ, – говорить військова.

Наслідки обстрілів Вовчанська. Фотогалерея обласної прокуратури та FB-групи Вовчанська ОТГ:

Вовчанськ - обстріли - прокуратура photo_2022-11-22_10-27-28 Вовчанськ - обстріли - прокуратура photo_2022-11-22_10-27-29 Вовчанськ - обстріли - прокуратура photo_2022-11-22_10-27-30 Вовчанськ - обстріли - прокуратура photo_2022-11-22_10-27-31 Вовчанськ - обстріли - прокуратура photo_2023-01-31_15-13-26 Вовчанськ - обстріли - прокуратура photo_2022-11-22_10-27-26 Вовчанськ - обстріли - прокуратура photo_2022-11-22_10-27-13 Вовчанськ - обстріли - наслідки Вовчанськ - обстірли - прокуратура photo_2023-01-31_15-13-24 Вовчанськ - наслідки обстрілів - лютий 2023_8 Вовчанськ - наслідки обстрілів - лютий 2023_7 Вовчанськ - наслідки обстрілів - лютий 2023_6 Вовчанськ - наслідки обстрілів - лютий 2023_2 Вовчанськ - наслідки обстрілів - лютий 2023_1 Вовчанськ - наслідки обстрілів - лютий 2023 Вовчанськ - Ввечері 6 лютого російські загарбники завдали удари по місту Вовчанськ на Харківщині. Внаслідок обстрілу спалахнула пожежа на даху поліклініки, (2) Вовчанськ - обстріли- прокуратура - photo_2023-02-07_16-16-11 Вовчанськ - обстріли- прокуратура - photo_2023-02-07_16-16-12 Вовчанськ - обстріли- прокуратура - photo_2023-02-07_16-16-17 Вовчанськ - обтсріли- лікарня photo_2022-12-22_14-45-02 Вовчанськ - наслідки обстрілів - лютий 2023_12
<
>

Українська армія не має іншого виходу, як завдавати ударів по Бєлгородській області у відповідь.

Ще одна проблема, яку принесла вовчанцям недавня окупація та продовжує приносити війна – міни.

– До нас найчастіший запит від людей – це саме мінно-вибухова небезпека, – говорить представниця цивільно-військового співробітництва. – Зусиль ДСНС, яка цим займається, не вистачає на все розмінування території. Деякі території ще взагалі не можна чіпати, не можна розміновувати.

Так виглядають городи у Вовчанську

Виглядає це настільки критично, враховуючи всі обстріли, що в людей постійно на городах може щось [із вибухівки] лежати. Щось лишилося ще після окупації. Або людина виходить після обстрілу зі свого подвір’я, а там уже щось є.

І тому люди постійно звертаються до нас (військових ЗСУ – “Н”), щоб ми допомогли в цьому плані. Адже ми маємо саперів та інших фахівців.

* * *

Коли цей матеріал готувався до друку, Анна Анопченко та її батальйон ТрО були передислоковані з півночі Слобожанщини на найгарячіший напрямок у Донецьку область.

Старший лейтенант ЗСУ Анна Анопченко

Вовчанськ зі своїми проблемами лишився на місці. Його мешканці продовжують потерпати від ізольованості, обстрілів та мінної небезпеки.

Дати людям захист і звичайні блага, повернути нормальне життя в місто, яке вже пів року як повернулось під український контроль, – питання, яке державі неодмінно слід вирішувати, і не лише у Вовчанську.

Проєкт “Зберегти Україну” реалізується за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.