У Канаді померла дружина останнього президента УНР Ярослава Плав’юк

У Канаді померла вдова останнього президента Української Народної Республіки (в екзилі), ексголови ОУН Миколи Плав’юка Ярослава Плав’юк.

Про це від імені Проводу ОУН 4 березня повідомив голова Організації, наступник Плав’юка на цій посаді Богдан Червак, який також є першим заступником голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України.

“Із сумом повідомляємо, що на 97-му році в Бурлінгтоні, Онтаріо, відійшла у вічність Ярослава Плав’юк, дружина голови ОУН і останнього президента УНР на вигнанні Миколи Плав’юка”, – написав Богдан Червак у фейсбуці.

Ярослава Плав’юк була громадською діячкою в українській громаді на еміграції.

Ярослава Плав’юк. Біографічна довідка

Ярослава Бойко (Плав’юк) народилася 24 березня 1926 року в селі Біла Тернопільської області.

Її батько – професор гімназії Володимир Бойко, мати – Марія, донька пароха Греко-католицької церкви отця Колянкiвського.

Під час Другої світової війни родина Бойків перебралася до Австрії, згодом – у Німеччину, до Баварії, де пані Ярослава закінчила українську гімназію.

У 1945 році в таборі для переміщених осіб в американській зоні окупації (Карлсфельд, що неподалік Мюнхена) Ярослава Бойко познайомилася з Миколою Плав’юком – майбутнім чоловіком і майбутнім головою ОУН. 18-річний Плав’юк того року став до лав 2-ї дивізії Української національної армії.

Наприкінці 1949 року подружжя Плав’юків переїхали до Канади, отримавши там громадянство.

Пані Ярослава Плав’юк прожила зі своїм чоловіком довге і щасливе подружнє життя, виховавши двох синів, Ореста і Нестора, та двох доньок, Уляну та Оксану.

Завжди була поруч із чоловіком, супроводжувала його в усіх переїздах, подорожах за кордон, а також перебувала з ним в Україні після відновлення її державної незалежності, зазначає Провід ОУН.

Варто зазначити, що Микола Плав’юк був 5-м президентом Світового конгресу українців (1978-1981), 4-м президентом УНР в екзилі (1989-1992), 5-м головою Організації українських націоналістів (мельниківців) (із 1979 року до смерті 10 березня 2012).
24 серпня 1992 року Плав’юк передав клейноди УНР на вигнанні першому всенародно обраному президентові України Леоніду Кравчуку.

Ярослава Плав’юк – одна з організаторів іменних стипендій для українських студентів та дітей-сиріт Монреальського відділу Громадської служби українців Канади “Поміч Україні”, де вона опікувалася постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС.

Також Ярослава Плав’юк брала активну участь в організації спонсорської допомоги щорічному всеукраїнському літературно-мистецькому конкурсу на краще виконання творів Олени Теліги “Щоб далі йти дорогою одною”.
Передала в дарунок рідкісні старовинні рушники із жіночим автентичним строєм до шкільного музею Олени Теліги київської спеціалізованої школи № 97 імені Олени Теліги та музею Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

Її зусиллями була повернута в Україну й передана до Центрального державного архіву кіно-, фото-, фонодокументів музична спадщина композитора Богдана Весоловського та співака Антіна Дербіша.

“21 січня 2018 року на заходах, присвячених 100-річчю Української Народної Республіки в Торонто, вона закликала до збереження незалежності України, утвердження сильної демократичної європейської країни.
Складаємо співчуття родині і друзям покійної. Царство небесне, вічна пам’ять!” – ідеться в повідомленні Проводу ОУН.

Читайте також:
Голова ОУН Богдан Червак: Протистояння мельниківців і бандерівців зараз – анахронізм