“Рік Великої війни і перспективи нашої перемоги”: звернення групи “1 грудня”

Ініціативна група “Першого грудня” у зверненні до роковин початку повномасштабного вторгнення РФ наголосила на перемогах, які здобула Україна у протистоянні з агресором, і попередила про внутрішні небезпеки, які можуть загрожувати українському суспільству надалі.

Про це йдеться в тексті, який підписали члени Ініціативної групи “Першого грудня” Оля Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

“Кілька важливих перемог Україна вже отримала. Почати хоча б із того, що міфи про “недодержаву” (українську) і про “другу армію світу” (російську) розвіялись, як пропагандистський дим. Російські війська в Україні знищують сьогодні не українську незалежність, а залишки свого колишнього статусу наддержави.

Війна – це кров і великі страждання. Але водночас

цією сукупною жертвою мільйонів українців здобуто те, про що мріяли численні покоління до нас: визнану у світі суб’єктність українців як нації.

У тривалих національних змаганнях ми довший час були самотні – сьогодні ми є частиною світової коаліції, і цього разу вже щораз менше як об’єкт чужої уваги і щораз більше як суб’єкт своєї долі.

Ми досягли успіхів у проясненні для себе місця України в геополітичній конструкції світу: “Якщо колись ми ламали списи навколо того, “з ким нам бути”, то тепер нарешті підступимося до питання про те, “якими нам бути” (Павло Казарін).

Спершу Майдани, а тепер і війна увиразнили нам, що бути єдиними не означає бути однаковими.

Ще кілька зусиль – і ми переконаємось, що наші відмінності є не нашим фатумом, а нашим багатством.

Ті, що соромились згадувати про своє українське походження, сьогодні ним гордяться.

Цей перелік можна продовжити, але важливо визнати: всі ці перемоги стали можливими тому, що ми були стороною Правди, Світла і Добра. Ми перемагатимемо й далі, якщо залишимось нею. Тоді над нами буде Боже благословення.

Це означає радіти духовній силі народу й повсякчас її примножувати. Від цього Світло стане лише сильнішим.

Водночас це означає вписати в наш новий суспільний договір: вершити суд на користь сильнішого – злочинно; наживатися на недолі іншого – осудно; красти  – кари гідно, привласнювати чуже добро – ганебно; наступати на іншого, щоб піднятись самому, – принизливо щодо себе самого.

Війна навчила цього не всіх, але можна не сумніватися, що є кому заступитися за обділених чи окрадених.

Це означає шанувати владу за вчинене нею добро й водночас вказувати їй на помилки й не допустити, щоб, борючись зі світом автократії й деспотизму, наша влада заразилася від нього зневагою до людини й спокусою насильницького панування. Інакше різниця між нашим і ворожим світом зітреться.

Це означає бачити чорне й долати його, але не вдивлятися в нього, інакше  чорнота тебе й поглине.

Це означає обстоювати свою правду, в яку віриш, але не допускати, щоб тисячі наших персональних правд схрестили свої мечі, пошматувавши при цьому правду нашої землі та її безпеку.

Так ми виконаємо свою місію як громадяни і свій обов’язок перед полеглими.

І переможемо”.

Читайте також:
“Ми не маємо права у цій війні перетворитися на ще одну Росію”. Звернення Ініціативної групи “1 грудня”