Вбивство Дугіної: “NYT може писати будь-яку недоказову проросійську муть, але навіщо укрЗМІ її поширюють?!”

Тетяна Трощинська
журналістка, головна редакторка “Громадського радіо”

(FB)

За дослівний переклад в укрЗМІ таких заголовків, як в The New York Times про Дугіну, треба робити боляче.
Бо це маніпуляція, і зі статті випливає, що автори намагаються вибудувати свій виклад під вже готову думку, а не знайшли докази цьому.

Раптом що – я за Дугіною не сумую, але це про те, наскільки ми критичні до колег з дуже провідних світових видань.

Що ми дізнаємося зі статті U.S. Believes Ukrainians Were Behind an Assassination in Russia:

1) Що американські офіційні особи кажуть, що не знали заздалегідь про план нападу, в результаті якого загинула Дугіна і не надавали Україні розвідданих, щоб сприяти цьому.
І ЯКБИ з ними проконсультувалися, то вони застерегли б від убивства.
Ну це є чисті маніпуляції і звинувачення на основі гіпотез.

2) Росія не помстилася конкретно за це вбивство, але Сполучені Штати стурбовані, що це може спровокувати Москву завдати ударів по вищих українських посадовцях.
Усе може спровокувати. Що спровокувало сьогодні бомбити Запоріжжя?

3) З початку війни українські спецслужби продемонстрували здатність проникати вглиб Росії для проведення диверсій, пише газета.
Це війна, тому мені дивно, що чотирьом авторам статті, фахівцям з тем розвідки й ФБР, це дивно.

5) “Пан Дугін, – пишуть ці автори, – один із найвідоміших голосів Росії, які закликають Москву посилити війну проти України, був головним прихильником агресивної імперіалістичної Росії”.
Та ні, він є одним з ідеологів рашизму, на основі його ідей і сформована уся машина геноциду і винищення українських громадян.

6) Далі скорочено: американські офіційні особи “не розголошують, хто міг санкціонувати напад на Дугіну і чи це санкціонував президент Зеленський”, водночас співпраця між Україною і США зросла, проте США не вистачає повної картини, як діють “конкуруючі центри влади в українській владі”, включно з військовими, службою безпеки та ОП.
В цьому пасажі кожне наступне речення суперечить попередньому, але попри це, автори пишуть, що “цим можна пояснити, чому одна частина українського уряду могла не знати про змову” (щодо Дугіної).

7) Далі вони запитали в Михайла Подоляка про причетність України, він “повторив заперечення”, пояснивши, що “будь-яке вбивство під час війни в тій чи іншій країні повинно мати якесь практичне значення”, Дугіна не є тактичною чи стратегічною метою для України.
Але “подробиці диверсій на контрольованій Росією території оповиті таємницею”, – пишуть автори, і ця фраза звучить так, ніби у них і немає 20 років досвіду писанини про спецслужби і вони вперше дізналися, що таке буває.
Проте “високопоставлений український військовий, який відмовився назвати свою особу через делікатність теми, сказав, що українські сили за допомогою місцевих партизанів здійснили вбивства та напади на звинувачених українських колабораціоністів і російських чиновників на окупованих українських територіях”.
Це секрет-секретище, звісно, і це так сформульовано, ніби автори не читали жодної книжки про війну.
Справжню війну, широкомасштабну, не про rebels в горах далеких країн, а про війну на території своєї країни, яку розв’язав сусід-агресор.

9) Тим не менше, пише NYT, “американські офіційні особи останніми днями доклали зусиль, щоб наполягати на тому, що відносини між двома урядами залишаються міцними”:
“Занепокоєння США агресивними таємними операціями України всередині Росії не спричинило жодних відомих змін у наданні розвідувальної, військової та дипломатичної підтримки уряду пана Зеленського чи службам безпеки України”.
І тут взагалі неясно, чи це автори занепокоєні, чи американський уряд.

10) А далі невідомі причини підводять авторів до того, що вбивство Дугіної сталося “після серії українських ударів у Криму, частині України, яку Росія захопила в 2014 році”.
І ця логіка просто притягнута за вуха, бо після не завжди означає внаслідок.

11) Потім викладено “інші точки зору”.
“ФСБ поклала відповідальність за вбивство пані Дугіної на українські спецслужби”, – хоча, здається, це просто поганий тон давати таку “іншу” точку зору.
Це як Небензю всерйоз цитувати.
Але дехто у США, пише NYT, вважає, що час покласти край тому, “що вони називають небезпечним авантюризмом, особливо – вбивства за політичними мотивами”.

NYT може писати будь-яку недоказову проросійську муть, зрештою, це війна у чужій країні, тому це не вперше і не востаннє.

Але для мене, правда, не зрозуміло, як в українських ЗМІ можна це все просто цитувати, без сумнівів і коментарів.

Допис републікується за погодженням з авторкою (джерело)

Читайте також:
Підрив авто, в якому мав їхати ідеолог рашизму Дугін: обставини й передумови