Як вижити при ядерному ударі та як до нього підготуватися

Роман Павлюк
магістр у галузі телекомунікацій і радіосистем, віцепрезидента із цифрової стратегії в компанії “Інтелліас”; вивчав питання радіації і радіоактивності в НУ “Львівська політехніка”

Про ядерний удар (FB)

Почну з того, що я не буду оцінювати ймовірність або неймовірність прильоту «ядерки» по нашій території. Хоча вважаю таке малоймовірним, але можливим. Я вам розкажу, як себе захистити, що покласти у тривожний рюкзак і як діяти, якщо все ж таки то сталося.

На відміну від «що робити у випадку війни», людей із досвідом ядерної атаки серед тих, хто живе на планеті Земля, немає. А тому я спробую зібрати свій досвід із занять по ЦО, фізики, зокрема ядерної, та інших відкритих джерел, яким я довіряю.

Про радіацію

Не буду тут багато писати, але наведу лише кілька важливих пунктів:

1. Радіація не дорівнює “отрута”. Радіація не дорівнює “однозначна смерть”. Радіація і випромінювання з’явилися одразу ж при виникненні Всесвіту, і живі організми, в т.ч. ми з вами, навчилися з нею жити швидше, ніж із бактеріями й вірусами. Наше тіло абсолютно нормально витримує помірні дози радіації та може справитися і з високими.

2. Захистися від радіації можна, іноді навіть досить простими способами.

3. На жаль, у нас немає органів чуття, які відчували б всі типи випромінювання. Наші очі можуть бачити лише світлове випромінювання (так, це теж певним чином радіація), а шкіра може відчувати інфрачервоний спектр.

4. Найбільшу небезпеку становить так званий радіоактивний пил, що містить ізотопи елементів, які розпадаються і відповідно «фонять», тобто випускають альфа, бета та гамма-випромінювання.

Про ядерний вибух

По Україні може бути застосована лише тактична ядерна зброя. Це заряди малої потужності, 0,5-50 кілотонн (потужність бомби, що скинули на Хіросіму, становила 25 кт).

Куди, як і коли будуть наноситися удари — це ми зараз обговорювати не будемо. Будемо припускати, що удар буде завданий десь недалеко від вас.

Варіанти ядерного вибуху

• Наземний: бомба падає на землю і підривається на її поверхні
  Плюс: земля сильно поглинає енергію вибуху і сильно зменшує радіус руйнувань.
  Мінус: дууууже брудний вибух із величезним викидом радіоактивного пилу та ізотопів, сильне зараження місцевості.
• Повітряний: підрив на висоті 500-1500 м над землею
  Плюс: суттєво менше зараження.
  Але й мінус — більші руйнування, адже ударна хвиля набирає розмаху. Це типовий варіант нанесення удару ЯЗ.
• Підземний: ракета/бомба заходить на 50-150 м під землю і там детонує
  Плюс: незначні руйнування на поверхні.
  Мінус — дуже багато зараження у місці удару і тотальне руйнування підземних комунікацій (кабелі, трубопроводи, тунелі) у значному радіусі.
• Висотний: підрив на висотах від 10 км
  Мінус: сильний електромагнітний імпульс, який підсмажить всю електроніку у значному радіусі.
  Плюси — незначне забрудення, хоч досить рознесене по площі, та відсутність руйнування. І як бонус — полярне сяйво.

Є такі зони ядерного вибуху:

• епіцентр
  Це власне сама точка підриву боєзаряду і також радіус 1-1,5 км від нього. Виживання у епіцентрі без перебування у захисних спорудах практично неможливе, а все живе очікує миттєва смерть за умови наземного та повітряного вибухів.
• зона руйнувань (до 5 км від точки підриву)
  Залежно від близькості, це зона від напівзруйнованих будинків до вибитих вікон. Виживання дуже високе, якщо не знаходитися на відкритій місцевості.
• зона радіоактивного забруднення (залежно від вітру, погоди та інших факторів атмосфери і рельєфу ця зона можна становити від 8-10 км до 20 км).
  Слід зазначити, що рівень забруднення може бути досить малий залежно від типу заряду і висоти підриву.

У ядерного вибуху є наступні так звані уражуючі фактори:

• світлове та радіо випромінювання, зокрема рентгенівське та гамма
  Виникає у момент самого вибуху і триває до кількох секунд.
  Вплив на людину: у зоні епіцентру — миттєва смерть, у зоні руйнувань — опіки відкритих ділянок тіла і сліпота (як правило, тимчасова), у зоні забруднення — відчуття тепла на шкірі.
• ударна хвиля
  Вибухова хвиля, що спричиняє основні руйнування.
  Вплив на людину такий же, як і ударна хвиля від конвенційних бомб. Рухається зі швидкістю звуку.
• електро-магнітний імпульс
  Неймовірно інтенсивний потік заощаджених частинок (електрони, або ж бета-випромінювання) створює величезне змінне електромагнітне поле тривалістю кілька мілісекунд. Для людини небезпеки не становить, але для електроніки має руйнівний ефект через явище зворотньої індукції, коли в усіх провідниках починає йти струм, який просто спалює їх. Для металевих стовпів і мостів це не відчутно, а от для тонких кабелів та майже всієї електроніки це фатально.
  Не діє, до речі, на оптоволокно і більшість радіоламп. Тому є шанс, що стара дідівська радіола переживе ядерний апокаліпсис.
• радіоактивний пил та опади, відомі також як radioactive fallout або просто fallout
  Це напрореагований плутоній, радіоактивні ізотопи, що утворилися при розпаді, та матеріали, які не були радіоактивними, але при дії на них гамма та рентгенівського випромінювання такими стали (у процес іонізації ми тут вникати не будемо).
  Ймовірно, це навіть більш деструктивний фактор, ніж ударна хвиля, через довготривалий вплив.
  Вплив на людину: поступове ураження організму у випадку проникнення в тіло. Ефект помітний лише у середній та довгій перспективі, якщо, звичайно ж, ви не пішли збирати залишки бомби відразу в сам епіцентр за 5 хвилин після вибуху. Ефект цього фактуру може тривати від кількох годин до кількох десятків років.
• радіоактивний дощ
  Через збурення атмосфери перепадами тиску через годину-дві починається конденсація вологи і починає падати брудний дощ. Каплі цього дощу дико радіоактивні, і контакт з ними може призвести навіть до гострої променевої хвороби.

Саме радіоактивний дощ відповідальний за більшу частину жертв атаки на Хіросіму.

Від кожного фактору є свої методи захисту. І ви будете здивовані, але ці методи захисту випробували практично на атомних полігонах у 1950-60-х, поки ті експерименти не визнали негуманними і лавочку не прикрили.

Отже, теорію ми трохи освоїли.

Від теорії до практики: як підготуватися і що робити нам?

Почнемо з того, що зберемо тривожний ядерний рюкзачок. Зважте, що це все на додаток до стандартного “рюкзака“, про збір якого я тут розказувати не буду.

Усе подане нижче з розрахунку на людину, якщо не вказане інше. Також усі речі треба запакувати або в поліетиленові пакети, або тримати в оригінальній запечатаній упаковці. Це важливо!

1. Два комплекти зручних штанів, найкраще військових, оскільки там щільна півсинтетична тканина
2. 5 шт поліетиленових дощовиків
3. 5-10 пар бахіл, можна медичні.
4. Рулон сміттєвих пакетів, бажано чим товщих
5. 6 шт респіраторів FFP2, а ще краще FFP3. Рекомендовано нашого виробництва. Кожен в окремій упаковці!
6. Скотч армований, або будь-який
7. 4 пари гумових господарських рукавиць
8. 1 шт окуляри робочі, такі як для роботи з болгаркою
9. 3 упаковки паперових серветок
10. 2 флакони змивки для лаку для нігтів
11. 3 л води у поліетиленовій тарі. Чим товщі стінки — тим краще
12. Компас механічний. Саме механічний, а не на телефоні
13. Карти місцевості – або куплені, або роздруковані з інтернету. Олівець, ручка на додачу
14. Ну, і головне: лічильник Гейгера, або він же детектор радіації. Його купуємо один на сім’ю
15. Само собою, слід потурбуватися і про павербанк та/або батарейки для нього
16. Опціонально – радіоприймач, обов’язково з КХ/СХ діапазоном. Тим не менше, ми припускаємо, що зв’язку з ЦО не буде, так як вона буде зруйнована у результаті вибуху.

На пункті про детектор зупинимося детальніше. З одного боку, не треба шукати дорогущі по 500-700 доларів детектори з окремим вимірюванням альфа, бета і гамма. Вам це ні до чого. З іншого боку, детектори випромінювання за 40-50 доларів з “Алі експресу” — це гівно. Нормальний детектор радіації з трубкою Гейгера коштує 100-170 доларів. Так, чимало, але від нього залежатиме ваше виживання.

Імовірність вижити під час ядерних ударів вища, ніж померти, як би дивно то не звучало. А ще гідний детектор не підсмажиться від EMI, точніше, може підсмажитися, але частково: контур трубка Гейгера-лампа підсилення-пищалка працюватиме, і цього вже достатньо. Чим інтенсивніше тріщить-пищить — тим гірше.

Ідеально, якщо детектор має ще й функцію дозиметра, тобто показує не лише поточний радіаційний фон, а й може рахувати накопичену вами дозу.

А тепер найголовніше — action

Після оповіщення про ядерну небезпеку (а 99% імовірності, що про неї сповістять), хапаємо ядерний і тривожний рюкзаки і ліземо у найглибший підвал чи діру, в яку можемо залізти. Якщо це вас застало на вулиці — лізете у найближчу шпарину, яму, підвал і так далі.

Вимикаємо телефон, виймаємо всі метали і електроніку з кишень. Лягаємо на підлогу, обличчям вниз, очі затуляємо долонями.

У глибокому підвалі, наприклад, на -2, -3 поверсі і далі, ядерний удар можна пережити навіть в епіцентрі, якщо підрив буде повітряний. Тому говорити, що епіцентр — це 100% смерть, все ж не варто. І ховатися треба завжди, навіть якщо ви раптом знаєте, що у ваш район точно летить «ядерка».

Удар, вибух… Чекаємо, коли все відшумить і стихне, тобто пройде ударна хвиля, і починаємо евакуацію.

Якщо вас не завалило і при вас ядерний рюкзак, тоді діємо далі по плану:

1. вдягаємо маску FFP3
2. вдягаємо рукавиці
3. надягаємо дощовик
4. надягаємо окуляри і бахіли
5. обмотуємо і ущільнюємо де можливо скотчем, ніби робимо саморобний костюм ОЗК

Вмикаємо детектор, міряємо фон. Все, що вище 100 мкР/год — це вже недобре. Але в нашій ситуації це прийнятно, можливо, буде і вище.

І пам’ятайте: спочатку – одягаємо захист, а потім – дозиметри і все інше.

Тепер два варіанти подій. Якщо у вас є запас води-їжі, ви в надійному укритті, але не маєте дозиметра та засобів захисту, що описані вище, раджу залишатися там же наступні 12-24 години, адже ви не знаєте, де більш небезпечно — у середині чи назовні. І далі вже виходимо і йдемо до евакуації.

Якщо дозиметр-детектор працює, засоби захисту є — через годину можемо починати вихід із зони ураження.

Беремо зі собою рюкзак, попередньо загорнувши його в сміттєвий пакет, і виходимо на поверхню. Далі визначаємо, де був епіцентр, і рухаємося від нього.

Як вичислити? Тут однозначного механізму нема. Скоріш за все, там, де буде виднітися основна маса пожеж — там і був епіцентр. Також за характером руйнувань можна подивитися, звідки прийшла ударна хвиля.

Далі все, як на практичних заняттях із географії в школі: карта, компас і вперед.

Ідея така: відійти якнайдалі від епіцентру, кілометрів 10-15 щонайменше, і вже там чекати на евакуацію. Або рухатися далі, по можливості.

Рухаємося так:

• Кожні 3 години міняємо маску, а кожні 8-10 годин — дощовик. Якщо дощовик порвався — міняємо негайно.
• Маску знімаємо лише для того, щоб попити-поїсти і ніяк інакше.
• Якщо так сталося, що довелося забруднити руки або обличчя — протираємо паперовими серветками, змоченими змивкою для нігтів (якщо знайдете півлітри ацетону — це бінго). Це буде наш аналог старого доброго ИПП-8.
• Переодягання слід робити у приміщеннях, а ще краще — підвалах, де немає протягів.
• Якщо ви потрапили під дощ — одразу ж у укриття і провести переодягання (дощовик, маска, рукавиці)

Якщо зайшли в зону, де детектор показав зашкалюючий рівень — вертаємося тим же шляхом назад у точку, де рівень спаде, і починаємо шукати новий прохід.

Пам’ятайте про пріоритети: ваша особиста безпека, безпека сім’ї, безпека інших.

Майже вся вода, особливо ближче до епіцентру, буде заражена, а тому вода у пластикових пляшках буде найбільш цінним ресурсом. Спрага буде найбільшим болем, особливо через велику кількість пожеж і поранених опіками. Ділитися водою з кимось чи ні — ваша справа.

Пити воду з відкритих джерел — категорично на можна.

Шукати воду в батареях чи зливних бачках — це залишимо для сценаріїв постапокаліптичних фільмів.

Дозиметр-детектор періодично протираємо змивкою, адже на ньому збирається пилюка і він може почати “підбріхувати”.

Серветки після протирання, так само як використані дощовики, рукавиці і маски – викидаємо.

Дотримуємося принципу:
а) чисте і брудне — окремо,
б) чисте може стати брудним, але ніколи не навпаки.

І врешті ключові цілі:

1. Вижити. Ваша задача залишитися живим(-ою) з мінімальною шкодою для здоров’я.
2. Протриматися 2 дні. Після того всі рівні радіації прийдуть у контрольовану норму.
3. Покинути зону небезпеки і дістатися до пунктів евакуації, які обов’язково будуть організовані нашим МНС та нашими союзниками.

Окей, а що якщо я десь у дорозі/на роботі/в парку, і тут все почалося, а я не маю того рюкзака при собі?
Отже, тут є дві абсолютно дві базові задачі:
1. Пережити сам удар: ховаємося у будь-яку шпарину, як я писав вище.
2. Захистити органи дихання: носіть зі собою запечатану маску FFP2/3, а краще навіть дві. Вона важить 10 грамів, їх можна розкласти по кишенях усіх курток. Бо вдихання радіоактивного пилу — це найбільше шкода для організму, бо після осідання в легенях вона труїтиме вас все життя. А далі шукайте воду і прямуйте від епіцентру в бік евакуації.

І наостанок. Наша задача — вижити. Будь-якою ціною. Щоб не сталося. Якщо вам ця інструкція смішна і недоречна — напевно, що коли проводять в літаку передпольотний інструктаж, вам теж дуже смішно.

Ми ж вірили, що росія нас не здолає. І вона не може! Так само давайте вірити в те, що ніякі «ядерки» нас не знищать!

Практичних експертів із виживання при ядерному вибуху нема. І дуже сподіваюся, що й не буде.

Лайк, репост, донат на ЗСУ!

Читайте також:
США знищать Чорноморський флот чи російські бази в окупованому Криму в разі ядерного удару РФ, – генерал Годжес