“Ми виходимо зі стану жертви”: психолог – про травми війни, які можуть стати й поштовхом до розвитку

З березня в Україні працює “СпівДія” – волонтерська P2P-платформа, гуманітарні хаби якої надають комплекс сервісних послуг для підтримки вимушених переселенців і цивільного населення, що постраждало внаслідок війни в Україні. Серед цих послуг – і психологічна допомога та підтримка.

Одним із центрів цієї платформи, ініційованої Координаційним штабом з гуманітарних та соціальних питань офісу президента України, став гуманітарний штаб у Луцьку, розповідає соціальна кампанія “Пліч-о-пліч”.

Наразі луцька “СпівДія” надає допомогу переселенцям за кількома напрямами: “гуманітарка”, підтримка прихистків, працевлаштування, юридична та психологічна допомога, розвиток і навчання дітей. Спеціалісти психологічного напряму працюють як онлайн, так  і в режимі телефонного консультування. 

З початком повномасштабної війни найкращі психологи України об’єднувалися у волонтерські організації, щоб надавати кваліфіковану підтримку всім українцям. Сьогодні на безоплатній основі чи за благодійний внесок можна отримати справді професійну допомогу.

Але самі психологи, які волонтерять, теж потребують допомоги та підтримки.

“Добре, що зараз в Україні вже діють фонди підтримки психологів. Ми ж, як то кажуть, із росинки не харчуємось. Важливо, щоб були кошти бодай на проїзд, якесь закриття базових потреб”, – розповідає Марина Іслам, яка очолює напрям психологічної допомоги переселенцям і щодня допомагає українцям пережити втрати домівок, планів, рідних та інші жахи війни. 

Марина Іслам

“Окрім того, психологам надважливо дбати про власну терапію і супервізію. Бо в такі часи клієнти несуть нам дуже складні історії. До того ж нам теж треба звідкись черпати ресурси, незважаючи на те, де ми сьогодні є – чи то у відносно безпечному місці в Україні, чи то у прихистку за кордоном, чи в гарячій точці. Ми всі по-своєму переживаємо трагедію країни, а отже, маємо право отримати допомогу”, – наголошує Марина. 

“Я не можу сказати, що ми всі травмовані війною. Адже є різні бачення поняття “травма”. Також слід відрізняти отримання сильної травми та сильного стресу. Інша справа – посттравматичний розлад: на спостереження за ним потрібен час. І насправді зараз ми, українці, навіть будучи в якомусь умовно безпечному середовищі перебуваємо у спільному травматичному полі. Існує навіть поняття “травма свідка”. Тобто навіть лише переглядаючи новини, делікатна людина певним чином може травмуватися й отримати стрес” – пояснює психолог.

На запитання, чи означає це, що всім нам без винятку зараз потрібен психолог, Марина чесно відповідає:

“Не знаю. Це залежить від самої людини, від того, яке у неї опорне підтримуюче середовище, який досвід справлятися зі стресом… А є ще таке поняття як “дар травми”. Тобто не всі люди після війни матимуть посттравматичний розлад. Будуть люди, які навпаки, отримають посттравматичне зростання – тобто трансформуються і стануть сильнішими”.

А от заспокійливі таблетки – точно не панацея. Так, вони знімають певні синдроми на певний час. Але не навчать вас справлятися із ситуаціями та переживаннями. Тому є ризик “підсісти на гачок” заспокійливих, так само як дехто впадає в залежність від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор. Тобто людина знімає тривожність і біль у конкретний момент, але не вчиться обходитися з цими переживаннями надалі.

Психологиня також відзначає найбільш поширені проблеми ВПО:

“Люди приходять із запитами, де є дуже багато втрат: від загибелі рідних та знищеного майна до нездійсненних мрій, цілей. А, наприклад, переселенці з Криму та окупованих з 2014 року територій на сході України сьогодні мають вторинну травматизацію. Вони вже вдруге втрачають будинки і переживають смерть близьких людей через війну чи окупацію. Це дуже складно”.

У хабі “СпівДії” в Луцьку

Марина зауважує, що травматичне зростання можуть переживати не тільки окремі особистості – змінюється психологічний портрет усієї нашої нації.

“Ми виходимо із загального стану “жертви”, об’єднуємося заради гуманних цінностей. І бути українцем – це одна з наших головних ідентичностей. Радянський Союз багато років стирав усі можливі прояви особистості. Він прагнув створити новий вид homo sovieticus – людину без свідомості. СРСР не потрібна була людина свідома, розумна, гуманна – там потрібна була людина, яка працює на “вєлікій комунізм”. Тоді руйнували все, що може якось проявляти в людині індивідуальність, бо така людина – ворог тоталітарної системи”.

Отримати психологічну допомогу можна, звернувшись на гарячу лінію “СпівДія Хаб” за номерами: +380 (99) 500-71-17, +380 (97) 500-71-17 або заповнивши анкету на сайті.  

Читайте також:
Історія одного будинку: буковинка Анастасія Сметаніна прихистила понад 300 переселенців

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".