У боях під селищем Зайцевим на Донеччині загинув Андрій Бахтов, позивний “Тихий”, командир 6-ї роти батальйону “Свобода” 4-ї бригади оперативного призначення НГУ імені Сергія Михальчука. Цю інформацію підтвердили його побратими та друзі.
“Друзі… Гірка звістка застала мене на межі фронту. Мого друга Тихого не стало… Біль, невимовний біль…” – написав на своїй сторінці його друг, волонтер із Хмельниччини Максим Басун.
“Пам’яті Воїна, одного з найкращих бійців та командирів батальйону “Свобода” друга Тихого. Ти був справжнім лідером, людиною слова і дії. Тебе поважали усі, хто був поруч з тобою. Ти загинув на Священній війні, найбільш почесною смертю для воїна і чоловіка. Ти вже легенда. Гірка втрата. Але ми помстимося за тебе, друже. І будемо пам’ятати завжди», – відгукнувся на смерть побратима заступник голови ВО “Свобода”, військовослужбовець Нацгвардії Андрій Іллєнко 12 серпня.
Як розповіли побратими, Тихий кинувся на допомогу бійцям, що перебували на одному з СП (спостережних постів), який атакували росіяни. На жаль, на той момент СП уже був захоплений ворогом, тож командир потрапив у засідку. Пізніше бійці батальйону “Свобода” вибили окупантів і повністю звільнили СП від ворога.
На СП відбулася пожежа, тож підтвердження особи загиблого потребувало ідентифікації.
“Він жив, як свічка горів, і іншим шлях освітлював. Скільки наших людей йому реально зобов’язані життям.
Він усе робив тихо, спокійно, але скільки людей йому реально зобов’язані життям. Ми зали: коли з нами Тихий, то все буде добре. На ньому було все: і розвідка, і логістика, і забезпечення, і ще багато чого, про що ми лише зараз починаємо дізнаватися. Наприклад, хлопці розповіли, що в той день, як була атака на нашу позицію, там щось пішло не так і потрібно було провести повітряну розвідку. Наші дронщики підняли дрон, але їм потрібні були люди, які прикривали б. А людей немає взагалі, всі в бою. І тоді Тихий сам побіг із Яном (нашим зв’язківцем), щоб забезпечити це прикриття. Хоча він був командиром роти і не мав би це робити”, – розповів про командира боєць батальйону з позивним “Історик”.
“Так він і загинув, кинувшись рятувати інших. Він став нашим небесним покровителем. У нас навіть сліз немає, просто світлий сум. І відчуття того, що він з нами, він не може нас просто полишити. І не полишає”, – розповів про командира боєць батальйону Свободи з позивним Історик.
“Він був справжнім українцем, попри те, що мав російське коріння і половину рідні в Москві та Красноярському краї. “24 лютого вони всі подзвонили чи написали, питали, як ми, заспокоювали, що все це триватиме недовго. Я їх послав слідом за російським кораблем. А потім на кожне їхнє “як ти?” мовчки відсилав їм фото з їхніми “ваньками”, яких уже не видно в тепловізор. Перестали питати. Мабуть, образилися”, – сумно жартував тоді Тихий”, – написала в фейсбуці журналістка Наталка Позняк-Хоменко, яка місяць тому побувала в ППД батальйону “Свобода” і записала з Тихим інтерв’ю.
Андрій Бахтов народився 9 травня 1975 року.
Мав дві вищі освіти: за першим дипломом – викладач фізичної культури і спорту, з другим – практичний психолог. А ще – тренер із багатьох видів спорту: бокс, біг, плавання, лижні гонки, стрільба, рукопашний бій, офіцерське триборство.
Служив у спецпідрозділі МВС “Беркут”, брав участь у миротворчих місіях в Югославії. У 2010 році, після перемоги на виборах Віктора Януковича, покинув “Беркут”, вийшов на пенсію за вислугою років, повернувся до тренерства, зайнявся бізнесом.
Брав участь у “податковому майдані”. Під час Революції Гідності, у 2014-му, входив до керівництва Самооборони Майдану у Хмельницькому.
Після анексії росіянами Криму Тихий разом із побратимами із миротворчих місій долучився до створення добровольчого батальйону “Миротворець”, став заступником командира – Андрія Тетерука, а після обрання командира до Верховної Ради фактично очолив батальйон МВС “Миротворець”.
Звільняв Слов’янськ, Попасну, Торецьк, Майорське, Нью-Йорк (кол. Новгородське). У серпні 2014 року з батальйоном опинився в Іловайську, кілька днів пішки добирався до своїх після розстрілу росіянами колони в “зеленому коридорі”. Повернувся на передову, воював у багатьох гарячих точках, доки не було прийнято рішення про відведення добровольчих формувань у тил.
У 2016 році був запрошений в Академію внутрішніх справ для викладання, пізніше очолив там кафедру військової підготовки. Опікувався родинами загиблих побратимів із батальйону “Миротворець”.
24 лютого 2022 року разом із кількома своїми студентами записався в Києві в ТрО. У травні в складі батальйону “Свобода” 4-ї бригади оперативного призначення НГУ вирушив на схід. Захищав Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Пізніше підрозділ перекинули під Зайцеве.
Незадовго до загибелі на прохання бійців став командиром 6-ї роти.
Лишилися дружина і троє дітей.
Картка допомоги родині: 4149 4991 3923 7422 Хаверко Оксана
Читайте також:
На Херсонщині загинув боєць 206-го батальйону ТрО, активіст ГО “Справа громад” Юрій Каракай
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!