Суд над російськими танкістами в Чернігові: слідство щодо майора триває, для сержанта прокуратура попросила “десятку”

 

автор: Катерина Петренко
з Чернігова
фото автора 

Триває слідство щодо майора ЗС РФ Леоніда Щоткіна – командира російського танкіста сержанта Михайла Куликова. Саме за наказом Щоткіна, якого вже віддали на обмін в РФ, підлеглий розстріляв із танка цивільну багатоповерхівку на околиці Чернігова.

Про це в ексклюзивному коментарі “Новинарні” розповів представник сторони обвинувачення у справі Куликова, начальник відділу Чернігівської обласної прокуратури Артем Дикий.

“Докази збираються, слідство триває. До суду справу [Щоткіна] ще не передавали”, – розповів обвинувач судовому кореспонденту в Деснянському районному суді Чернігова в четвер, 4 серпня.

Цього дня прокуратура попросила засудити наразі Куликова – до 10 років і 6 місяців тюремного ув’язнення за порушення законів та звичаїв війни.

Прокурор Артем Дикий. Фото: “Новинарня

Підозру Леоніду Щоткіну 24 травня оприлюднили на сайті Офісу генерального прокурора України. Майора підозрюють у порушенні законів та звичаїв війни.

Слідство встановило, що 26 лютого 2022 року командир був у танку разом із Михайлом Куликовим, вони рухалися чернігівською Кільцевою у напрямку Олександрівки. Щоткін наказав розвернути башту в напрямку новобудови, Куликов наказ виконав і здійснив прицільний постріл. Він влучив у квартиру на десятому поверсі. Людей всередині не було. Українські військові того ж дня взяли обох танкістів-окупантів у полон.

Майора Леоніда Щоткіна вже обміняли. 24 червня цю інформацію прокурор Дикий підтвердив “Суспільному”.

Обвинувачений Михайло Куликов та його адвокат Павло Костюченко. Фото: “Новинарня

Суд у Чернігові

О 8-й ранку при в’їзді в Чернігів ми бачимо, як комунальники ремонтують підірваний міст. Транспорт поки що рухається тимчасовою переправою.

У передмісті багато дерев поруйновано ворожими снарядами на місці активних боїв з російськими окупантами. Подекуди видно вигорілі чи вщент зруйновані житлові будинки. Над цим “працювали” зокрема Щоткін із Куликовим.

“Журналісти, хто буде ставити мікрофони, то залиште місце для судових документів хоча б”, – каже люб’язно помічниця судді. У залі до десятка журналістів. Більшість – місцеві, кілька зі столиці, іноземної преси немає.

Заводять Куликова. Він одягнений у той самий синій светр з коміром, що під час всього судового розгляду. Обвинувачений помітно нервує, стискає руки в замок, смикається. Потім сидить нерухомо, опустивши очі донизу.

Його адвокат коротко спілкується з ним через решітку і далі говорить з представниками потерпілих. Ті розслаблено посміхаються.

“Ажіотаж!” – прицмокує літня жінка в спідниці з леопардовим принтом, перекладачка Куликова.

Сьогодні суддя має вийти в нарадчу кімнату для винесення вироку. Засідання починають з півгодинним запізненням.

Позиції сторін

Відбувається завершальна стадія розгляду – судові дебати.

Прокурор Артем Дикий наголосив, що, згідно з Женевськими конвенціями, цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу, а обвинувачений сержант Куликов, перебуваючи на посаді командира танка, усвідомлював тяжкі наслідки своїх дій – загибель та поранення цивільних жителів та знищення цивільних об’єктів, проте погодився виконувати накази своїх командирів. Обвинувачі згадали, що в ході путінської “спецоперації” було вчинено окупацію українських міст, при цьому були завдані удари по цивільних об’єктах, які є порушенням міжнародного права.

Вибухово-технічна експертиза у справі свідчить, що в результаті прицільного пострілу Куликова за наказом його командира Щоткіна танковим снарядом в цивільну багатоповерхівку завдано збитки на 980 тисяч гривень.

За версією прокуратури, вина Куликова повністю підтверджується належними та допустимими доказами:

  • протоколом огляду місця подій, який підтверджує руйнування квартири, оскільки в ній знайшли залишки танкового снаряда;
  • протоколом огляду, яким зафіксували знайдений підбитий танк, у якому Куликов був оператором-навідником і звідки здійснив прицільний постріл в цивільну багатоповерхівку;
  • протоколом слідчого експерименту, де Куликов показав, як відбувались події;
  • протоколом, за яким свідок впізнав обвинуваченого, якого було взято в полон;
  • висновком вибухово-технічної експертизи та комісійної будівельної експертизи;
  • допитом потерпілої та інформацією про те, що квартира не використовувалась як військовий об’єкт, та відповідною технічною документацію на групу житлових приміщень;
  • допитами п’ятьох свідків, які брали участь у процесуальних діях, та допитами спеціалістів, які надали роз’яснення.

Прокуратура каже, що доведена вина окупанта в особливо тяжкому злочині, за яким міра покарання – від 8 до 15 років тюрми.

При призначенні покарання прокурор попросив врахувати пом’якшуючі обставини: щире каяття та співпрацю зі слідством.  Обтяжуючих обставин слідство не встановило.

“Просимо врахувати характер та ступінь тяжкості злочину, наявність характеризуючих даних, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався судимості немає, одружений та має двох дітей. Тож просимо позбавити волі на 10 років та 6 місяців,” – обґрунтовував бажану міру покарання прокурор.

Також Дикий просив суд вирішити питання щодо наявності речових доказів: знищити дев’ять залишків танкового боєприпаса, вилучених у квартирі зруйнованого будинку за результатами експертизи.

Обвинувачі просять стягнути з підсудного 25 тисяч гривень судових витрат.

Цивільного позову в справі немає.

Адвокат підсудного Павло Костюченко та представники потерпілих (зліва направо). Фото: “Новинарня

Натомість адвокат Куликова Павло Костюченко наполягав на ще одній пом’якшуючій обставині та найбільш м’якій мірі покарання, яка лише можлива за цією статтею.

“Вважаю, що мій підзахисний заслуговує на м’якше покарання, бо визнав себе винним, розкаявся, співпрацював зі слідством, надав правдиві пояснення, брав участь у слідчому експерименті. Я вважаю головним, що жертв серед мирного населення не було. Також пом’якшуюча обставина – “вчинення злочину під впливом службової приналежності”. Він підтвердив, що не зміг не виконати наказ командира. Тому прошу позбавлення волі із застосуванням 69-ї статті Кримінального кодексу України, тобто нижче від встановленої межі інкримінованої статті. Прошу мінімальне покарання, яке тільки можливе”, – сказав адвокат.

Михайло Куликов скористався і правом участі в дебатах, і правом останнього слова.

“Хочу ще раз попросити пробачення у тих, кого це стосується. Я каюсь від самого початку і по сьогоднішній день. Щиро прошу пробачення. Простіть.

Я хочу повернутись додому і все… Я пробачення попросив, все сказав.

Вибачте мене, я здійснив злочин і мені з цим жити до кінця. Прискорбно це все”, – сказав російський танкіст.

Суддя пішов в нарадчу кімнату. Вирок російському військовослужбовцю оголосять 8 серпня об 11-й годині.

Передісторія

Російські танкісти вчинили злочин, про який ідеться, в Чернігові на третій день повномасштабного вторгнення.

У тексті підозри майору Леонідові Щоткіну, який є командиром танкового батальйону РФ, зазначається, що 26 лютого він віддав наказ вистрілити з танка по багатоповерхівці у Чернігові. А виконав наказ Михайло Куліков –  оператор-навідник із військової частини 41659, 35-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади у складі 41-ї загальновійськової армії збройних сил Російської Федерації.

Снаряд влучив у квартиру на десятому поверсі, знищивши вікно, віконний блок на кухні, балкон і пошкодивши перекриття підлоги, стелі, балкони та кухні, газовий котел, радіатори тощо. Тоді в будинку ще ніхто не мешкав, тож ніхто не загинув.

Того ж дня танк, у якому були Куликов та Щоткін, підбили українські воїни. Окупантів взяли у полон, коли ті ховались у погребі приватного будинку.

Перед судом станом  на зараз постав лише Михайло Куликов. Полоненого Щоткіна віддали в РФ за обміном.

Раніше у суді допитали представницю потерпілого, яка пояснила, що пошкоджений будинок має статус житлового, і жодної квартири в ньому для військовослужбовців не було передбачено.

19 липня суд допитав обвинуваченого окупанта. Куликов повідомив, що виконував наказ командира, який нібито помітив у новобудові українську розвідувально-диверсійну групу й віддав наказ стріляти з танка. Також обвинувачений визнав провину і сказав, що жалкує про свій вчинок.

“Я давав присягу. Нас до цього привчили. У присязі вказано, що безпосередньо треба виконувати накази командира. Я служу в збройних силах 10 років, просто маю до цього звичку”, – заявляв сержант під присягою. Водночас він визнав: у присязі не написано, що він може розстрілювати цивільне населення.

Читайте також:
Справа Шишимаріна: як прокуратура проігнорувала спільний умисел російських убивць


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".