Тактична психологія. Як готують інструкторів із першої допомоги при бойовому стресі

 

автор: Олена Максименко
фото автора

Статистика жорстока, і вона свідчить: на кожній війні більшість втрат є небойовими. Причиною їх часто є розбалансований психічний стан. Цим пояснюється і багато бойових втрат.
Аби тримати цей баланс, у більшості випадків не потрібні тривалі сеанси психотерапії. Достатньо простих інструментів, які допоможуть опанувати себе. Значною мірою, перша психологічна допомога дуже подібна на алгоритми першої домедичної при пораненнях і травмах. І залежить від цієї допомоги не менше.

У Києві завершився пілотний курс підготовки інструкторів із першої психологічної допомоги для військових під час війни. Випускники вже отримали сертифікати у стінах Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана.

Слухачами стали три десятки військовослужбовців територіальної оборони ЗСУ, більшість яких за фахом не психологи. Їхнім завданням буде не так допомагати психологічно, як передавати найпростіші базові навички іншим бійцям.

“Більшість втрат – через стрес”

Автором ідеї курсу для інструкторів став Родіон Григорян, військовий психолог, військовослужбовець ТрО ЗСУ. Зараз він навчається на курсах підвищення кваліфікації.

Родіон Григорян. Фото: Новинарня

“Так сталося, що на початку травня я мобілізувався до сил ТрО саме з цією метою – створити групи інструкторів із психологічної підготовки, які б їздили, навчали людей, проводили навчання, – розповідає Григорян. – Згодом виникла ідея створити курс підготовки таких інструкторів, які би працювали в своїх підрозділах. Тобто створити мережу інструкторів першої психологічної допомоги та відновлення в кожній частині. В кожній роті, в кожній бригаді”.

Родіон пояснює: світовий досвід свідчить, що небойові втрати в декілька разів перевищують бойові.

Та навіть бойові втрати часто відбуваються внаслідок бойового стресу.

Людина розгубилася, людина злякалася, людина в стані паніки біжить, не розуміючи, що там небезпечно…

“Потреба в психологічній підготовці зараз дуже велика. Дуже багато чинників, починаючи з упередженого ставлення до психології у суспільстві, закінчуючи тим, що, на жаль, не так багато фахових психологів або спеціалістів служать у військах, – коментує Родіон Григорян. – Тому нам потрібна велика кількість інструкторів, які б дуже швидко могли би навчити всіх, весь особовий склад сил територіальної оборони саме знанням і навичкам надання першої психологічної допомоги в екстремальних умовах”.

Випускники першого курсу підготовки інструкторів із першої психологічної допомоги для військових. Фото: Новинарня

Курс сертифікований Національною психологічною асоціацією. В майбутньому на випускників чекає ще низка тренінгів та курсів із підвищення кваліфікації.

“На жаль, збільшити тривалість курсу ми не можемо, але я задоволений, – зазначає психолог. – Бо саме акцент був не тільки на знаннях, а на напрацювання навичок надання цієї допомоги, і відпрацювання відчування себе. Бо людина працює собою. Якщо вона відчуває себе, якщо вона цілісна – сам інструктор, той, хто надає допомогу, на цьому ми завжди робимо акцент. Я вважаю, що в кожній роті повинен бути інструктор – така мета-мінімум. Попереду багато роботи”.

Раніше подібні курси проводилися для офіцерів-психологів, але навчання для нефахівців, за словами Родіона, – перше у своєму роді.

“Це інструктори, які переважно не офіцери-психологи. Вони не будуть завантажені адміністративною роботою, як офіцери-психологи, тому в них буде можливість проводити на постійній основі такі навчання з особовим складом у своїх підрозділах. Наш акцент був зроблений саме на першій психологічній допомозі в екстремальних умовах і техніки відновлення. Тобто не стільки консультування, не стільки психологи, а скільки просто заняття-тренінги з першої психологічної допомоги, яка потрібна завжди: на етапі підготовки, на етапі перед боєм, під час бою, після бою. На етапі ротації, відновлення, відпустки, декомпресії… Навіть після перемоги. В принципі це така наскрізна тема, яка потрібна завжди і всюди”.

Григорян пояснює: бойові дії – це суворе випробування, і психіка реагує стресом. А саме – незвичними станами, в яких людина перестає розуміти, що відбувається.

“Важливо, щоб поруч була людина, яка може допомогти в таких станах, як-то ступор, паніка або збудження, – розповідає фахівець. – Ми кажемо про три реакції, інстинкти виживання: бий, біжи, завмри. От в цих ситуаціях необхідно, щоб поруч була людина, яка знає, що робити. Це може бути побратим, посестра, той, хто поруч, хто розуміє.

Правильно надана допомога – вона не тільки допомагає врятувати, швидко повернути людину до виконання своїх обов’язків – ведення бою, захисту, виконання якихось службових завдань, але і знижує імовірність ПТСР. Це дуже-дуже важливо, оскільки ми розуміємо, що це буде нагальна потреба”.

Читайте також:
Війна за ветерана. Як суспільство й держава борються за психологічну адаптацію учасників АТО

“Така психоедукація, як ми її називаємо, – психологічна просвіта – допомагає вирішити велику кількість питань, проблематики, яка взагалі виникає, – переконаний Родіон. – В принципі, ми кажемо, що для розв’язання питань бойового стресу 95-98% потреба саме в інструкторах”.

Однією з тем наших курсу була актуалізація важливості проведення психологічної підготовки, яка дозволяє подолати упереджене ставлення і стереотипи щодо психології.

“Якщо людина вже перебуває в стані бойового стресу, там, в принципі, кожна людина, яка пройшла навчання, знає, що і як робити. Це як правильно збирати-розбирати зброю, стріляти з автомата, як накладати джгут і так далі. Тобто ми надаємо допомогу, коли бачимо її необхідність”, – пояснює Григорян.

“Ми можемо ділитися досвідом з іншими країнами”

Олена Вознесенська, керівник Всеукраїнської арт-терапевтичної асоціації (співпрацює зі Збройними силами з 2014 року), а також одна з викладачок курсу, розповідає: “Раніше психологічна допомога не всім була потрібна. Зараз – всім. По-друге, специфіка в тому, що ми готували саме інструкторів. Тобто вони не просто мають опанувати ці знання, техніки, а мають вміти донести це до інших, навчитися викладати”.

Олена Вознесенська (праворуч). Фото: Новинарня

Щодо психологічної допомоги для всіх фахівчиня уточнює: ідеться саме знання – як надавати першу психологічну допомогу, якщо поряд з тобою людина, яка її потребує.

“Прилетіти” може в будь-який момент у будь-яке місце нашої країни, і ти можеш опинитися поряд, і треба буде комусь надати допомогу. Тому я вважаю, що знання ці потрібні всім”, – каже Вознесенська.

Під час курсу вивчали різні стани та практики, які допомагають ці стани регулювати. Це і дихальні вправи, і багато фізичних практик взагалі.

“Заземлення, контерування. усвідомлення свого тіла – де я зараз, що зі мною зараз? – перераховує Вознесенська. – Зв’язок із реальністю – було дуже багато тілесних вправ. Але крім того, багато було для розуміння, яка вправа до чого застосовується, багато теорії. Щоб вони могли донести іншим. Що це отакі реакції, і такі емоції, і з цим працювати треба так, а з цим так”.

Підготовка і втілення курсу відбулися в рекордно короткі терміни, за два тижні.

За подальшою роботою новоспечених інструкторів викладачі будуть спостерігати.

“У нас є спільна група, де ми обмінюємося досвідом, надаємо матеріали, багато матеріалів додаткових для самостійного опрацювання, і ми, звісно, будемо підтримувати контакт”, – говорить викладачка.

Попри те, що всі викладачі працюють із військовими давно, для них стало викликом, що цей курс слухали здебільшого не-психологи. Треба було дати таку базу, щоб її зрозуміли, і змогли донести іншим.

“Ця програма – українська розробка, – пояснює фахівчиня. – Звісно, ми не могли не запозичувати досвід інших країн. Просто якщо чесно, я дуже багато спілкуюся з іноземними фахівцями, і всі кажуть: “Це ви маєте нас навчати! Бо ваш досвід – він настільки великий і унікальний, що ми цього не знаємо”. Тобто є люди – фахівці в роботі з травмою, але воєнна травма, бойова травма – цей досвід нині є лише в нас”.

Добре, але мало

Випускники першого курсу підготовки інструкторів із першої психологічної допомоги для військових. Фото: Новинарня

Студенти не квапляться розходитися після завершення заходу. Вони спілкуються, діляться враженнями, фоткаються – поодинці і компаніями, тримаючи сертифікати.

Наталя служить у 136-му батальйоні ТрО. Вона одна з небагатьох присутніх, хто за фахом офіцер-психолог.

“Як на мене, один мінус – що це дуже короткий був курс, тільки п’ять днів, – ділиться вона враженнями. – Я б ще хотіла якогось досвіду перейняти нового. Але якраз все основне, що треба знати, і що треба буде нам застосовувати. Дізналася багато нових методик, які можна застосовувати. І подача матеріалу мене зацікавила. Ми як звикли: приходить хтось, почитав лекцію, ми вивчили, розказали – все. А тут зовсім інша подача. Тобто ми вчимося, ми самі вчимося виступати, і це дуже крутий досвід”.

Офіцер-психолог Наталя. Фото: Новинарня

Ярослав, в.о. офіцера з морально-психологічного забезпечення зі складу 112-ї бригади ТрО ЗСУ, на відміну від Наталі, служить нещодавно – з початку повномасштабного вторгнення. До того працював маркетологом. “Тут було про розуміння себе і про розуміння інших, – ділиться враженнями військовий. – Як впоратися з різними станами, зі стресами, як з них виходити, як в них правильно заходити – це також треба вміти! І головне, щоб ми всі повернулись з війни – вона ж закінчиться! – цілі повністю як тілесно, так і ментально”.

Солдат Ярослав переконаний – ці навички необхідні не лише в зоні бойових дій. “Тому що стрес – він всюди стрес. Піти до керівництва – це стрес. Для когось весілля – це стрес, народження дитини – це стрес. Все воно одного поля ягоди”, – каже чоловік.

За його спостереженнями, приблизно 70% курсу – напрацювання українських фахівців, 30% – запозичений досвід іноземних колег.

Нові методики студенти випробовували поки що тільки одне на одному: “Кожен день починався з того, що ми один одному у якості лектора розповідали інформацію за попередній день”.

По завершенні, новоспечені інструктори повернуться до своїх підрозділів, а також будуть прикомандировані до інших – аби поширювати там алгоритми першої допомоги для психіки.

Читайте також:
Українські вчені навчились діагностувати ПТСР з точністю до 98% за допомогою офтальмології


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".