Тарас Марусик
фахівець з мовної політики, громадський діяч, перекладач
«Другий місяць війни. Хроніка подій. Промови та звернення Президента Володимира Зеленського». Таку назву має книжка, продаж якої одна з найбільших українських мереж анонсувала спочатку на 11 червня, тепер – на 14-те.
Цей том, очевидно, багатотомного видання, як і перший, «спік» директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький. Хроніку подій підготував «доктор історичних наук», помічник і співавтор одіозного Дмитра Табачника Віктор Воронін.
“Другий місяць війни. Хроніка подій. Промови та звернення Президента Володимира Зеленського”. Вид-во “Фоліо”, упорядник – Олександр Красовицький
Не знаю, чи давав свою згоду на видання промов президент Володимир Зеленський, але хтось мав би погодити використання авторського права. І є підстави вважати, що цим займався керівник президентського Офісу Андрій Єрмак. 6 травня він організував зустріч із представниками «креативних індустрій», куди «випадково» потрапив і директор «Фоліо». Якраз тоді «випікалося» видання промов президента за перший місяць війни.
До речі, на цій зустрічі Красовицький зазначив, що потрібно проводити рекламну кампанію для популяризації читання книжок українською мовою.
Олександр Красовицький. Фото: https://bookforum.ua
Наскільки щирий в устах видавця такий заклик, може показати екскурс в історію питання. Мені здається, що не всі в Офісі президента України, не все його найближче медійне оточення здогадуються про справжнє обличчя директора «Фоліо».
Про нього і його однодумців мені доводилося вже писати, зокрема в статті «Сепаратистський шабаш: у Харкові намагались легітимізувати ідею Авакова про «слобожанську мову»:
«Красовицький… без тіні сумніву заявив: «Я впевнений, що Сковорода спілкувався тією самою мовою, яку тут називали слобожанською. Це російська слобожанська, яка не є російською московською з точки зору культурного продукту, який виробляється цією мовою»… власник «Фоліо» запропонував розробити правопис слобожанської мови, зафіксувати цей мовний стандарт для України, що «дасть можливість тим людям, які складно спілкуються українською, не почувати себе носіями мови загарбника й агресора, а мати спокій у душі і спілкуватися власною мовою, до якої вони звикли».
Олександр Красовицький висловився також за те, щоб російські видавництва реєстрували в Україні свої філії і легально видавали тут книжки російською харківською або слобожанською мовою».
Показовою також була (зрештою, чому була, якщо згадану «Хроніку…» впорядкував В.Воронін) тісна співпраця Красовицького з одіозним міністром освіти часів Януковича Дмитром Табачником. Згадаймо скандальну антиукраїнську книжку Табачника «Утиный суп» по-украински». Ось що можна знайти там про українську мову (ту, яку, за словами Красовицького треба популяризувати) та її носіїв: «Теперь этот накопленный годами комплекс неполноценности выливается в агрессию: «Мы учили «москальську мову», теперь вы учите наш суржик».
Дмитро Табачник, міністр освіти і науки України у 2010-2014 рр.
Чи ось така теза. Певне, з подібних джерел черпає свої «історичні» знання Володимир Путін: «В России, до 1917 года, русские, украинцы и белоруссы считались единым православным народом, что было тем более верно, что этнографические отличия между Минском, Полтавой и Москвой значительно менее заметны, чем между Архангельском и Астраханью».
А ще «Фоліо» випустило книгу «Заявка на самоубийство. Зачем Украине НАТО?», де Дмитро Табачник виступив співавтором разом із такими одіозними авторами, як Сергій Гриневецький (донедавна очолював Одеську ОДА за поданням нинішнього президента), Петро Симоненко із забороненої Компартії і незаборонений Петро Толочко, прости Господи, академік НАНУ. До речі, Держкомтелерадіо заборонило це видання.
Не можу не згадати також іншого скандалу, який стався в 2011 році. Олександр Красовицький взяв участь у засіданні громадської організації «Собор громадянської згоди», очолюваної міністром Табачником, на тему: «Річниця президентства Віктора Януковича: успіхи та очікування». Виступаючи там, він звинуватив письменника Василя Шкляра в ксенофобії за його роман «Залишенець» («Чорний Ворон»), відзначений Шевченківською премією. Після цього письменник відмовився від премії, зажадавши від Януковича і його кліки, фактично, зняття Табачника з посади.
А ще раніше Красовицький засвітився в одній афері з негарним присмаком. Кошти, виділені французьким урядом за програмою «Сковорода» для перекладів французьких творів українською мовою, він використовував своєрідно – частину одержаних грошей витрачав на переклади того самого твору російською мовою, розширюючи ринок збуту на Росію. Все чесно, жодного шахрайства… Про це свого часу писав перекладач, колишній очільник ТО перекладачів НСПУ Всеволод Ткаченко.
Варто зазначити, що в боротьбі за «слобожанську мову» Олександр Красовицький має не менш впливового, ніж Дмитро Табачник, покровителя. Це – Арсен Аваков, колишній міністр внутрішніх справ, який вже кілька років робить відважні чи, як зазначила поетеса і перекладачка Олена О’Лір, «боягузливі спроби назвати російську мову слобожанською». Зокрема, на звороті титулу його тоненької книжечки «Зелений зошит» («Фоліо», 2018 р.) чорним по білому значиться: «ПЕРЕКЛАД ЗІ СЛОБОЖАНСЬКОЇ». Відомий також виступ Авакова «слобожанською мовою» в суді.
Арсен Аваков і його книжка “слобожанською” (російською) мовою
Чи вплинуть викладені факти на рішення президента України і керівника його Офісу? Не певен. Сьогодні в нас велика війна, тому я дотримуюся свого принципу – конституційно обраного президента в цей час не критикую. Але цей принцип не стосується посад, які в Конституції не передбачені (хоча від них залежить значною мірою контроль за дотриманням Конституції), зокрема й посади, яку обіймає Андрій Єрмак.
Візьмімо ситуацію з «Альфа-банком», на який українські санкції не накладено, на відміну від інших російських банків. У відео не лише детально пояснюється, чому банк Михайла Фрідмана не потрапив під санкції, але й є підозра в корупції з боку очільника ОПУ.
Це той самий Фрідман, який вкупі ще з кількома прокремлівськими багатіями нахабно просував антиукраїнський проєкт меморіалізації Бабиного Яру, і в цьому йому допомагав Єрмак. Проєкт зупинила війна, але чи остаточно, поки що незрозуміло. Як і незрозуміло, чи ОПУ відмовився остаточно від створення державного російськомовного телеканалу. Насторожує також і те, що днями керівник Нацагентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков щупав ґрунт на предмет громадянства України для Фрідмана і перереєстрації його бізнесу.
А радник Єрмака Олексій Арестович обіцяє докласти зусиль, щоб перешкодити побудувати етнічну українську державу з «маленькою культурою». Його ж іронія на тему мови вражає цинічністю: «Я навіть не хочу зараз промовляти реверанси і чергові фрази, які в нас завжди в таких обговореннях звучать, що «звичайно ж, я за українську мову, звичайно ж, вона єдина державна». Я навіть говорити це не буду, ми зразу залишимо ці мантри, які в нас теж вважаються обов’язковими». Після такого мала б бути відставка, але досі про це не чути.
А ще Арестович вважає росіян «максимально близькими нам за менталітетом, духом, мовою і так далі, які точно ближчі до нас, ніж люди будь-якої іншої національності». Облудність й антинауковість останньої тези можна спростувати хоча б дослідженнями визначного мовознавця, професора Київського національного університету Костянтина Тищенка. Найближча до української мови – білоруська, відтак польська, словацька, сербська, хорватська і нарешті чеська й російська, які перебувають на однаковій відстані від нашої мови.
Після Перемоги до президента Зеленського і його команди буде адресовано низку найрізноманітніших питань,
зокрема й ті, яких я торкнувся – і щодо мови, і щодо Бабиного Яру, і щодо «маленької культури». Лише тоді стане зрозуміло, чи змінився президент і його оточення, чи лишився він таким, як до війни.
Читайте також:
Аваков написав книжку “слобожанською” мовою
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
