Максим Омельченко
журналіст
Послідовники ісламу боронять Україну від російських загарбників – у лавах ЗСУ та добровольчих підрозділів їх близько 2-3 тисяч.
Так само у 1918 році мусульманський батальйон допомагав армії УНР звільняти українську землю від більшовиків.
Про дві-три тисячі мусульман, які сьогодні зі зброєю в руках захищають Україну від російської навали, заявив Саїд Ісмагілов – муфтій Духовного управління мусульман України “Умма”.
Ці цифри орієнтовні, адже держава не збирає дані щодо релігійної приналежності військовослужбовців.
За словами шейха Саїда, у ЗСУ немає і окремих мусульманських підрозділів. Відомо лише про деякі добровольчі формування: кримськотатарську роту “Крим”, чеченський батальйон імені Шейха Мансура тощо.
“На жаль, в ЗС України не формують підрозділів за національною чи релігійною ознакою. Такі загони були б дуже ефективні. Наші хлопці не вживають алкоголю, дотримуються субординації. Мусульманські підрозділи були б дуже бойовими”, – каже голова управління військового капеланства мусульман України Хаджи-Мурад Путілін.
За словами імама, в деяких бригадах ЗСУ мусульмани об’єдналися у відділення. Часто вони виконують диверсійні та розвідувальні завдання.
Мусульманські військові капелани. Зліва направо – Євген Глущенко, муфтій шейх Саїд Ісмагілов, Хаджи-Мурад Путілін. Фото: Релігія в Україні
Між українськими військовослужбовцями різних релігійних конфесій немає побутових конфліктів, стверджує військовий капелан. Всіх об’єднує бажання захищати Батьківщину.
Військовики-мусульмани – це, переважно, етнічні кримські татари. Також багато чеченців, українців. Є і азербайджанці та дагестанці. Щонайменше троє-четверо бійців-мусульман віддали свої життя за Україну від початку повномасштабного вторгнення. Зокрема один оборонець “Азовсталі”.
Бійці батальйону імені Шейха Мансура у бою з російськими окупантами на Київщині. Березень 2022 року:
“Капеланська служба зараз повноцінно не працює. Лише троє імамів-капеланів сьогодні виконують свої функції. Я постійно на зв’язку з хлопцями через соцмережі. Хтось загинув, хтось поранений. Хлопці пишуть, просять приїхати. Я куди зможу, туди проїду. Складаю план, щоб побачити якомога більше хлопців. Душпастирська підтримка зараз дуже потрібна”, – додає Хаджи-Мурад.
Читайте також:
“Підняли на небеса ворогів Аллаха!” Чеченські добровольці в бою на Київщині наваляли росіянам. ВІДЕО
Це вже не вперше в історії воїни-мусульмани, так само як і представники інших конфесій, беруть участь у боротьбі за незалежність України. Так, кримські татари були союзниками українців під час війн за незалежність у середині XVII століття – проти Речі Посполитої та Московії.
Менш досліджена участь мусульман у національно-визвольних змаганнях 1917-1921 років. Один із найяскравіших епізодів стався у лютому 1918 року, коли мусульманський батальйон перейшов на бік армії УНР та взяв активну участь у визволенні від більшовиків Кам’янця-Подільського.
3-й мусульманський батальйон входив до 205-го Шемахінського полку 3-го Кавказького корпусу російської імператорської армії. У підрозділі служили етнічні казанські татари та башкири. Офіцери, переважно, були росіянами. Під час Першої світової війни батальйон воював на Південно-Західному фронті проти австро-угорських військ. Наприкінці 1917 року, на тлі розвалу російського фронту, 3-й корпус був розагітований більшовиками та перейшов у підпорядкування більшовицького ВРК (Військово-революційного комітету).
Солдати-мусульмани російської армії складають присягу. 1914-1917 роки
Збільшовичений корпус зайняв Кам’янець-Подільський – центр тодішньої Подільської губернії. У місті також стояли інші підрозділи, підконтрольні ВРК – із 12-го армійського корпусу. На початку 1918 року збільшовичені війська стрімко розкладались. Пацифістська пропаганда більшовиків діяла в обидва боки: бійці думали про те, як якомога скоріше дістатися додому.
В цих умовах мусульманський батальйон лишився одним із небагатьох підрозділів 3-го корпусу, що зберіг боєздатність. На “революційній” хвилі солдати заарештували офіцерів-росіян.
Батальйоном керувала більшовицька “рада солдатських депутатів”. Водночас більшість бійців були налаштовані проти більшовиків – із національних і релігійних мотивів.
Великий вплив на солдатів мав батальйонний мулла Садиков – “простий, малоосвічений вояк, але глибоко порядний”, за характеристикою полковника армії УНР Ігоря Комнена-Палеолога. Ще одна важлива риса мулли – ненависть до більшовизму.
У лютому 1918 року до Кам’янця-Подільського був закинутий український диверсант Ігор Комнен-Палеолог. Нащадок правителів князівства Феодоро, уродженець Криму, він у січні 1918-го воював проти більшовиків на боці Кримської Демократичної Республіки – державного утворення кримських татар. Добре знав мусульманські звичаї. Після окупації Криму зміг дістатися до Києва, де поступив на службу до армії УНР та брав участь у вуличних боях за місто проти червоної орди Муравйова.
Князь Ігор Комнен-Палеолог, командир мусульманського батальйону в армії УНР
Після відступу українських військ з Києва Комнен-Палеолог отримав спецзавдання від штабу армії УНР. У Кам’янці-Подільському йому вдалося знайти спільника – Борхана Какушкіна – коменданта шпиталю мусульманського батальйону. Какушкін сховав українського офіцера від більшовиків. Та звів його з муллою Садиковим. Утрьох вони почали планувати антибільшовицький виступ у місті.
Час діяти настав 28 лютого, коли до Кам’янця-Подільського почали наближатися війська УНР. Вранці змовники заарештували командира батальйону та захопили склад зброї й обмундирування. Мулла зібрав бійців та заявив їм про розпуск “солдатської ради”. Він закликав солдатів перейти на бік України, запевнивши, що лише так вони зможуть дістатися додому.
Дві татарські роти пішли на штурм двох мостів через річку Смотрич, що вели до центру міста. Більшовики чинили запеклий опір. Зрештою, під прикриттям кулеметного вогню, мусульмани захопили переправи.
Мусульманський батальйон майже самотужки очистив від більшовицьких загонів центр Кам’янця-Подільського.
У цей самий час до міста ввірвалися війська 12-ї української дивізії та добровольчого куреня імені Кармелюка. Два взводи мусульман також взяли участь у боях за залізничний вокзал, де тримало оборону до двох тисяч більшовиків.
Під час визволення Кам’янця-Подільського мусульманський батальйон втратив 31-го бійця загиблим, 36-тьох – пораненими.
7 березня батальйон був долучений до гарнізону міста під назвою “Окремого Кам’янець-Подільського мусульманського табору”. Вояків перейменували в “аскерів”, а Ігор Комнен-Палеолог як командир батальйону дістав титул “мін-баші”.
Бійці батальйону забезпечували порядок у місті та охороняли державні установи.
“Аскери, як виявилося, були непідкупні, вірні та чесно виконували свої обов’язки. Батальйон був сильною та надійною військовою частиною”, – згадував згодом український князь.
У квітні мусульманський батальйон взяв участь у визволенні сходу України від більшовиків. Згодом підрозділ був розформований, і його бійці повернулися на батьківщину.
Активно долучилися до українських визвольних змагань і кримські татари. Перші кримськотатарські добровольці з’явилися в армії УНР в середині квітня 1918 року – коли Кримська група під проводом полковника Петра Болбочана визволила Мелітополь.
Читайте також:
На Херсонщині відзначили 100-річчя Кримської операції Армії УНР. ФОТО
Представники корінного народу півострова також взяли активну участь у Кримській операції армії УНР. 23 квітня, після зайняття українськими військами Джанкоя, до групи Болбочана доєдналися кримськотатарський кінний чамбул і турецька піхотна сотня. Кримські татари добре знали місцевість і були провідниками для військ УНР. 24 квітня українці та мусульмани спільно вибили більшовиків з Бахчисарая.
Мусульманські підрозділи воювали і у лавах Української повстанської армії. Наприкінці 1943 року на бік УПА перейшли дві роти Азербайджанського легіону, що воював на боці Вермахту проти Червоної армії на Північному Кавказі. Згодом легіон перекинули на Волинь, де частину бійців розагітували українські повстанці. Як повідомляла американська розвідка, до УПА приєдналося 170 азербайджанців, включно з вісьмома офіцерами.
Бійці Азербайджанського легіону Вермахту. Серпень 1944 року
Кавказці взяли участь у боях із німецькими окупантами. Зокрема, у березні 1944 року разом з українськими повстанцями знищили загін німецького “ляндвірту” у селі Точевики на Рівненщині.
Ось як про ці події писала повстанська газета “Вісті Української Інформаційної Служби”:
“Уранці в село Точевики приїхала сотня німців, щоб своїм диким звичаєм погуляти. Заки повідомлено наші відділи, німці встигли вже гаразд погуляти, й пограбивши населення, від’їхали. Однак незабаром забаглося їм знов погуляти в тому ж селі. На цей час приїхав сам ляндвірт з сотнею добре одягнених та узброєних молодих летунів. Але тут їм не пощастило. Не вспіли ще як слід “розгосподарюватись” біля селянського добра, як наша чота і дві азербайджанців вдарили на них і змусили їх до втечі. Хоробрі азербайджанці, бачучи перед собою зненавидженого ворога, з великим завзяттям ішли до бою і своїм геройством додавали охоти деяким нашим молодим бійцям, які вперше були в бою.
Дорого коштувала та прогулянка: 50 лягло трупом, кільканадцять було поранених, а двадцять німецьких «героїв» врятувалось втечею”.
У бою загинув і українець та четверо азербайджанців. Кавказців поховали за мусульманським обрядом, без трун.
Узбецький відділ при УПА-Північ. 1943 рік
Ще один національний відділ у лавах УПА діяв у серпні 1943 року в Суразькому лісі на Тернопільщині. У ньому воювали узбеки та кавказці.
Представники різних релігій і національностей приєднувалися до армії, що проголосила своїм гаслом “Волю народам! Волю людині!” Так само впродовж століть мусульмани, що воювали на боці України, бачили у ній ту державу, що зможе принести їм волю.
Читайте також:
“Відіб’ємо Донбас – візьмемося за Крим”.
Як воює, тримає рамазан та служить Україні кримський татарин Алім Керімов
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
