Ребрендинг Московського патріархату

У дні моєї молодості в університетах викладали екзотичний як на сьогодні предмет: науковий атеїзм. Потім з вірою в КПСС і світле майбутнє сталися проблеми, люди почали навертатися до релігії. А що ж колишні викладачі наукового атеїзму? Вимерли, як мамонти? Ні, вони швидко адаптувалися і перекваліфікувалися на викладачів нового, введеного спеціально з цієї нагоди предмета – “історії релігії”.

Те саме сталося і з викладачами наукового комунізму. Щойно його будівництво в одній окремо взятій за барки країні припинилося, і предмет зник з програм, вони перекваліфікувалися на фахівців з політології та соціології.

Коли років із десять тому мене запросили до одного з київських університетів викладати іспанською мовою для групи латиноамериканських студентів курси політології та історії України, серед рекомендованих з першої дисципліни підручників я виявив і один авторства Ф. М. Рудича – колишнього випускника академії суспільних наук при ЦК КПСС, колишнього багаторічного члена ЦК КПУ, а водночас доктора філософських наук і професора в Незалежній Україні. Чи можуть люди з минулого будувати майбутнє, окреме питання.

А тепер інша історія, зовсім недавня. Днями на мій телефон надійшло таке повідомлення: “Раді вітати та чекаємо на тебе в магазинах спортивних товарів “Athletics”! Шукай нас на місці колишнього “Sportmaster”.

Тобто замість того, щоб російська мережа припинила в Україні існування, її рахунки були заарештовані, а кошти реквізовані та передані на потреби Збройних Сил, якісь спритники вирішили зберегти бізнес, а якісь інші їм у цьому допомагають.

Я не полінувався зайти на сторінку Опендатабот і з’ясував, що в засновниках тов “Атлетікс” значиться, зокрема, такий собі Ігор Степанович Слоєв, який водночас згаданий і як директор, власник і бенефіціар ДП “Спортмастер-Україна”.

Думаю, зараз таких історій чимало. Як і історій, пов’язаних із російськими фірмами, що намагаються обійти міжнародні санкції. Думаю також, що на розслідування саме таких історій, а не на переслідування опозиції мають бути спрямовані зусилля правоохоронних органів в умовах війни.

У тваринному та рослинному світі це явище називається мімікрією. Серед людей побутує новочасний термін ребрендинг, хоча в обох випадках можна вживати і звичне українське слово пристосуванство. Нещодавно типовий зразок такого пристосуванства явила заборонена ОПЗЖ. Щойно 14 квітня фракція ОПЗЖ у Верховній Раді призупинила діяльність, як уже 21 квітня більшість членів фракції утворила нову депутатську групу “Платформа за життя та мир” на чолі з Юрієм Бойком. Отакий, вибачте на слові, ребрендинг.

А тепер про собор “УПЦ Московського патріархату”. Я не релігієзнавець, але для аналізу його підсумків у цьому немає потреби. Собор не лише не заявив про автокефалію, а й устами митрополита Климента розтлумачив, що “УПЦ МП” не розриває відносин і духовної єдності з Російською православною церквою. А крім того, статус незалежної та самоуправної, мовляв, відповідає документу, виданому московським патріархом ще в 1990 році.

Тобто Климент чітко сказав, що фактично ніщо не змінилося. А що це насправді так, підтверджують і відсутність агресивної реакції з боку вищого керівництва РПЦ (можна уявити, що було б, якби йшлося про реальне відокремлення), і незмінна тональність собору УПЦ стосовно Православної церкви України.

Звичайний ребрендинг через втрату вірян і парафій в умовах війни з московією. І не здивуюся, якщо колись стане відомо, що тези собору за традицією затверджувалися в москві.

Читайте також:
“УПЦ” залишається в юрисдикції Московського патріархату, – Зоря