У нардепа від ОПЗЖ Пономарьова журналісти знайшли російський паспорт. Він постачає мастила ЗСУ

Народний депутат, член фракції “Опозиційна платформа – За життя” Олександр Пономарьов має громадянство Росії. При цьому афілійовані з ним фірми постачають мастила для української армії.

Про це повідомили “Схеми” в четвер, 23 грудня, від двох незалежних одне від одного джерел, у яких є доступ до системи “Роспаспорт”.

У супровідній заяві, підписаній іменем Пономарьова, у пункті про наявність іноземного громадянства вказано: “Стаття 13 розділ 1”. Йдеться про положення Федерального закону Російської Федерації щодо громадянства. Згідно з ним, для отримання громадянства Росії Олександр Пономарьов мав безперервно проживати на її території не менше 5 років.

Коли Пономарьову виповнилось 45 років, то, згідно з законодавством Росії, вищезгаданий російський паспорт йому замінили на новий. Сталося це в Рибновському районі Рязанської області у 2007 році на підставі нової заяви.

Факт отримання Пономарьовим нового російського паспорта підтверджує не лише інформація, отримана “Схемами” від власних джерел, але й інформація із сайту Головного управління з питань міграції МВС Росії, де дані його попереднього паспорта відображаються як недійсні через “заміну на новий”, а новий документ серед недійсних не значиться.

У коментарі “Схемам” Олександр Пономарьов не одразу визнав наявність російського паспорта.

“Це було ще в радянський час, він був анульований ще тоді… По-моєму 1986 рік, якщо не помиляюсь. Це ще було до розділення країни”, – зазначив депутат. Хоча в новітній історії паспорт громадянина Російської Федерації вперше з’явився у 1997 році, а до цього на території Росії діяв паспорт громадянина СРСР.

Коли журналісти показали члену фракції ОПЗЖ витяги про його російські документи, Пономарьов змінив свою позицію.

“Ну, значить 18 років назад тому було… Особисто я, по-моєму, не забирав (паспорт – Ред..), – відповів він, але за секунду додав: – Може, і забирав… Не пам’ятаю, якщо чесно. Я навіть не знаю, є він чи немає… Якщо десь на нього документи 20-річної давнини залишились, то треба уточнювати”.

Депутат також сказав, що вважав паспорт анульованим, і не знає, чи він дійсний.

При цьому Олександр Пономарьов не зміг пояснити, з якою метою у 2003 році подав документи на отримання російського громадянства.

Окрім того, він наголосив, що російським паспортом «ні разу не користувався».

«За останні 15 років я був там всього лише раз і то: зі своїм (українським) паспортом і на будівельній виставці», – запевнив депутат.

Однак, згідно з офіційними даними про перетин ним російського кордону, які є у розпорядженні «Схем», за останні 15 років Олександр Пономарьов щонайменше чотири рази приїжджав до Росії. Востаннє – на початку лютого 2017-го.

В українському законодавстві питання множинного громадянства не має чіткого регулювання, саме тому відповідне положення Конституції України трактується двояко, пояснюють експерти. Але є винятки, коли множинне громадянство може бути підставою для втрати українського.

«Вважаєш, що тобі потрібне громадянство іншої держави, але тобі 18 років і ти добровільно набув іншого громадянства, ну тоді втрачаєш українське», – зазначає експерт з конституційного права Богдан Бондаренко.

Ситуацію з множинним громадянством народних депутатів і загалом посадовців певною мірою може врегулювати запропонований президентом Зеленським пакет законопроєктів, які він подав до парламенту на початку грудня.

«Схеми» поцікавились у Олександра Пономарьова, чи готовий він буде задекларувати своє російське громадянство, якщо така вимога буде офіційно закріплена на законодавчому рівні.

«Якщо знайду, переконаюсь, тоді буду, звісно, звітувати», – відповів він.

Олександр Пономарьов, який представляє містоБердянськ Запорізької області, уже втрєтє народний депутат: раніше був регіоналом та членом депутатської групи «Воля народу», а в цьому скликанні є членом фракції «Опозиційна платформа – За життя».

У деклараціях парламентаря немає жодних згадок про його бізнес, але з ним пов’язують близько 35 компаній у його рідному Бердянську, зокрема, ті, що постачають мастила для української військової бронетехніки.

“Це група компаній “Азмол” та “Агрінол”.
Основний зовнішній ринок збуту цих мастил – це Росія, туди відвантажуються найбільші об’єми.
А хто купує мастила Пономарьова в Україні?
Найкрупніші замовники – Укрзалізниця та… Збройні сили України. Компанії з орбіти Пономарьова мають фактично монопольне становище у сфері мастил для бронетехніки, бо саме під них віддавна прописані технічні умови Міноборони”, – зазначає редакторка “Схем” Наталія Седлецька.

“І вже був гучний прецедент. У 2017 році зламались одразу 30 танків ЗСУ – експертиза встановила, що причина цьому – мастила придбані у «Агрінолу». Говорили про диверсію, була порушена справа СБУ.
Однак за чотири роки це кримінальне провадження про державну зраду досі нічим не завершилось”, – наголосила Седлецька.

За цими даними, іірми з орбіти Пономарьова і надалі продовжують брати участь у тендерах на закупівлю мастил для української армії у критично важливий для неї момент – коли від якості їхньої продукції може залежати, чи зможе бронетехніка ЗСУ допомогти захистити Україну від агресії.

Читайте також:
Данілов прокоментував загрози щодо російського паспорта в дружини Баканова