“Неважлива кількість танків у війську, якщо немає мотивованих людей”. Головні цитати з конференції Modus Initiative про оргкультуру в армії

4 грудня в Києві відбулася перша науково-практична конференція Modus Initiative, присвячена темі організаційної культури в армії з акцентами на питаннях лідерства, доброчесності та гендеру.

Військовослужбовці ЗСУ, вітчизняні та іноземні експерти з лідерства, гендерних питань, доброчесності зібралися на восьмигодинну нішеву дискусію про те, на якому етапі свого розвитку перебуває зараз організаційна культура в українському війську, що потрібно вдосконалити та які механізми для досягнення позитивного результату можна задіяти. 

Новинарня” зібрала кілька ключових, на нашу думку, тез під час експертного обговорення теми. 

Тарас Чмут

директор Фонду “Повернись живим”

Тарас Чмут, фото Максима Лиманського

– Не важливо, скільки в нас буде танків, ракет, літаків, тепловізорів чи квадрокоптерів, якщо не буде людей, здатних цим всім керувати; якщо не буде офіцерів, здатних придумати і реалізувати план застосування сил і засобів; якщо не буде особового складу, мотивованого діяти. 

1991 рік – це перша точка відліку ЗС, друга точка – це 2014 рік. Це, фактично, оновлення армії. Весь період з 1991-го до 2014-го був різний, складний, і дуже часто негативний для Збройних сил. У 2014 році армія кардинально змінилася через війну. Добровольці й мобілізовані не були професійними військовими, але їхня кількість зуміла змінити й трансформувати організаційну культуру Збройних сил в цілому. 

Вінета Кляйне

директорка Центру інформації та документації НАТО в Україні

Вінета Кляйне, фото з відкритих джерел

– Мені імпонує порівняння військової культури з айсбергом. На поверхні води помітно лише те, що можна побачити на власні очі – форма, звання, медалі, салюти тощо. Але під водою знаходяться приховані аспекти культури – цінності, самопожертви, лояльність, бойовий дух. Саме ці, на перший погляд, невидимі речі і є якраз тим, що створюється командирами, саме вони впливають на творення організаційної культури і роблять це часто на власному прикладі. (…)
Ми всі несемо відповідальність за те, щоби освітлювати ті куточки темряви, які треба змінювати – і командири повинні створювати умови для трансформацій, а підлеглі повинні бути вухами й очима організації, й озвучувати те, що має змінитися на краще. Лише разом ми можемо створити таку організаційну культуру, яка базується на емпатії, довірі, підтримці. 

Майкл Репасс

двозірковий генерал ССО США (у відставці) 

Майкл Репасс, фото Максима Лиманського

– Війна триває на вашій, на українській землі, в Україні. Ви маєте готуватися до будь-чого, що може трапитися будь-якої миті. У вас немає жодної можливості розслабитися. США після війни у В’єтнамі були схожими на тих, хто ходить уві сні. Ми вимкнули свою увагу й пильність, і трішки проспали наступні війни. (…)
Ідеали, за які б’ється наша армія – це ідеали нашої країни. Тому наші солдати мають діяти у відповідності до цінностей, котрі їм довірила ціла країна.

Олександра Альхімович

викладачка Центру лідерства УКУ, експертка з питань стратегії та лідерського розвитку

Олександра Альхімович ,фото з відкритих джерел

– Людина – це ключовий і стратегічний фактор успіху будь-якої компанії. Роль сучасного керівника й лідера – створювати ті умови, в яких фахівець реалізовував би свої здібності, знання, таланти. І це ті умови, в яких він міг би зростати – йдеться про зменшення контролю і збільшення самодисципліни.
… Тому якщо організація хоче впровадити зміни, то без змін організаційної культури цього зробити неможливо. Це один із ключових потужних цивільних інструментів для зміцнення колективу.
… Сучасний лідер – це агент змін і той, кого не видно. Коли він думає про результати, то дивиться в дзеркало і бачить свою команду. 

Валерій Гудзь

полковник ЗСУ, екскомбирг 24-ї окремої механізованої бригади імені Князя Данила, слухач Національного університету оборони імені Черняховського

Валерій Гудзь, фото Максима Лиманського

– Лідер – це той, хто розуміє особовий склад, користується в підлеглих авторитетом, його поважають, він є професіоналом своєї справи. Найперше, це має ґрунтуватися на його особистих якостях і доповнюватися його повноваженнями згідно зі статутів, наказів тощо. Хороший командир – це той, котрий не штовхає, а веде; першим ухвалює рішення і бере на себе відповідальність. 

Олександр Косинський

головний сержант ЗСУ

Олександр Косинський, фото Максима Лиманського

– Той, хто не бачить змін Збройних сил – він сліпий або дурний. Бо вони є. Армія зараз – це не та армія, котра була навіть 4 роки тому. І цим ми відрізняємося від тих ординців московських, які нас атакують. У них там досі цінність життя – це нічого. Вони на убій кидають своїх солдатів, щоби загарбати нашу країну. Ми від них відрізняємося – і в цьому наша сила. Армія змінюється, і ці зміни будуть і надалі ще більш помітними.

Андрій Рождественський

виконавчий директор Центру лідерства, викладач Львівської бізнес-школи УКУ

Андрій Рождественський, фото Максима Лиманського

– Віддати наказ – це коли я кажу “ти робиш це”. Так, в бою людина має виконати наказ, але після бою, можливо, вона захоче обговорити з командиром, чому був саме такий наказ, а не інший. Це розвиває її “думалку”. Але ситуацій, коли треба віддавати жорсткі накази, – це максимум 10-20% з усією служби. І якщо лише наказами управляти людьми – в них атрофується можливість думати. І наступний раз, коли людині треба буде в бою без зв’язку з командиром ухвалити рішення – вона не зможе це зробити. Якщо це рядовий – не так страшно, але якщо це сержант чи лейтенант, то це може бути серйозною катастрофою.
Відтак, загальна організаційна культура має бути такою, яка вчитиме людей думати, ухвалювати рішення, і навіть вміти відрізнити правомірний наказ від неправомірного.  

Ольга Решетилова

координаторка Медійної ініціативи за права людини

Ольга Решетилова, фото Максима Лиманського

– Коли армія чи конкретний військовослужбовець не є доброчесними – воно стають вразливими для ворога. Ми це бачили в 2014-2015 році, коли в зоні бойових дій розгорілися так звані контрабандні війни. За потоки контрабанди почали воювати різні підрозділи. За фуру курятини платили мільйони гривень. У мене досі є враження, що все це було штучним процесом. І чимало експертів говорили про те, що схоже відбувалося під час Першої чеченської війни, коли спеціально вливалися гроші, щоби створити попит на контрабанду. Таким чином, війська “розкладалися” морально. Вони починали воювати між собою, вони ставали бізнесменами, а не військовими. І тут йдеться про великий ризик. Бо навіть якщо ти доброчесний, а поряд з тобою – недоброчесний товариш по службі, то ти ризикуєш в цій ситуації. Бо це вже не військовий підрозділ, а люди які підозрюють одне одного в різних махінаціях.

Сергій Дмитрієв

капелан, керівник Управління соціального служіння ПЦУ

Сергій Дмитрієв, фото Максима Лиманського

– Якщо говорити про сексуальні домагання чи насильство, то у військовому колективі всі все бачать. Це неможливо не помітити. Так, у суспільстві цивільному це може відбутися за зачиненими дверима. Цитуючи військовий сленг: “Все, що відбувається в Лас Вегасі – залишається в Лас Вегасі”, Тобто, військовий колектив це не розголошує. І цю традицію треба ламати! І щоби військовий, який бачив насилля над іншим військовослужбовцем, має розуміти що це принижує і його. І він має знати механізм запобігання. Бо якщо з побратима знущаються (в будь-якому контексті) – побратим має знати, що він може звернутися кудись, і йому за це нічого не буде.
Грубо кажучи, з цих людей треба робити не “стукачів”, а героїв і красунчиків, що вони про це проговорили. Це важливо і це треба змінювати. 

Вікторія Арнаутова

радниця з гендерних питань Головнокомандувача ЗСУ

Вікторія Арнаутова, фото Максима Лиманського

– Що таке різноманітність для ефективності на полі бою? Найперше, ми аналізуємо інфраструктуру, розташування військ, і чомусь дуже мало приділяємо уваги різноманіттю робочої сили. Так, коли ми маємо різноманіття зброї – ми можемо мати більший успіх. Але чому ми не завжди звертаємо увагу на різноманіття фізичного капіталу, тобто на персонал, людей, які використовують цю зброю?
Так, різноманітність унікального спорядження може бути високо оцінена та затребувана, тоді як різноманітність за статтю, віком, етнічною приналежністю не розглядаються чи принаймні не повністю прийняті у військових організаціях.
Треба розуміти, що в роботі команд, коли з’єднуються всі зусилля кожного і кожної, ми маємо додаткові бонуси.
І це якраз та ситуація, коли 1+1 – не 2, а набагато більше. 

Читайте також:
У Києві проведуть конференцію, присвячену організаційній культурі в армії. Запрошені Залужний і Резніков


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.