“Не німці знищили центр Києва, а наші дурники”: як Сталін 80 років тому підірвав Хрещатик

Микола Томенко
доктор політичних наук, кандидат історичних наук, лідер Громадського руху “Рідна країна”, професор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, колишній віцепрем’єр-міністр

Серед радянських міфів щодо Другої світової війни один із найпоширеніших – про масштабне руйнування центральної частини Києва… німецькими нацистами. Та насправді – хіба німці зруйнували Київ?

Коротко нагадаю по реальний перебіг подій 80-річної давнини, кінця вересня 1941 року.

Після поразок початку війни Сталін і Ко вдалися до тактики “випаленої землі”. У Києві були заміновані всі важливі інфраструктурні об’єкти та Хрещатик із прилеглими вулицями до нього.

Спочатку були зруйновані водогін, електростанція, залізничні колії, мости через Дніпро. Під час вибуху на ланцюговому мосту імені Євгенії Бош ще перебували радянські військові, які відступали з міста.

Проте від вибухів та пожежі найбільше постраждав саме Хрещатик.

Ось як описує цю подію газета “Українське слово”: “Горіла найкраща частина стародавньої столиці України. Цілком зруйновані та спалені Хрещатик, Миколаївська, Мерінгівська (нині Заньковецької – “Н”), Ольгинська вулиці й частина Інститутської, Лютеранської, Прорізної, Пушкінської, Фундуклеївської вулиць та Думської площі.”

За різними оцінками, було зруйновано повністю або частково 324 адміністративних та житлових будинків!

Згоріло:

• 5 найбільших готелів, зокрема “Савой”, “Континенталь”, “Гранд-готель”;
• 5 найкращих кінотеатрів;
• театр юного глядача, консерваторія, театр Київського військового округу, радіотеатр;
• будинок архітектора і вчених, музична школа, середня школа;
• будинок міськради, центральний поштамт, центральна міська залізнична станція, два пасажі, друкарня;
• більше 100 відомих крамниць, 2 найбільші універмаги, 5 найкращих ресторанів та кафе…

Лише в консерваторії згорів великий орган і близько 200 роялів та піаніно…

Було зруйновано найбільший хмарочос Російської імперії – 12-поверховий Дім Гінзбурга (на фото), збудований у 1912 році.

Згодом, 3 листопада, знищено Успенський собор Києво-Печерської лаври.

Олександр Довженко так написав у своєму “Щоденнику”: “Потім я розпитав ще багатьох людей і довідався, що не німці знищили центр нашої знівеченої столиці, а ми самі. Наші дурники перевиконали програму завдань і на сей раз, зоставшись вірними своєму стилю безбатченків дурноголових і геростратів.
Се ми налякали німців, висадивши в повітря кілька десятків фашистських офіцерів разом з нашими обивателями, що не бралися, звичайно, в розрахунок. Але я про се нікому в житті не скажу, бо належить говорити, що поруйнували наш прекрасний милий Київ фашистські недолюдки. І що Лавру, святиню всієї Русі (йдеться про Успенський собор Києво-Печерської лаври – М.Т.) висадили в повітря теж вони.”
Запис від 2 січня 1944 року.

Лише випадок допоміг уберегти Софію Київську. Тодішній директор Олексій Повстенко переконав сталінських мінерів, що храмі немає підвалів для закладки вибухівки.

За кілька днів нацисти використали цю сталінську диверсію як привід для страти євреїв, українців, ромів у Бабиному Яру.

А вже в жовтні-листопаді 1943 року нацисти палили Київ…

Але це вже зовсім інша історія!

Тож нині мусимо розповісти всій Україні та світу, а особливо фанатам Сталіна (таких у нашій державі – 14,4%?!) всю страшну правду про злочини Гітлера і Сталіна щодо України й Києва.

Бо без правдивої історії неможливо збудувати Українську державу, якою ми будимо пишатися, а світ – поважати.

Читайте також:
“Сталінський” Київ ХХІ століття