“Сталінський” Київ ХХІ століття

Микола Томенко
професор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка,
доктор політичних наук, кандидат історичних наук,
лідер Громадського руху “Рідна країна”

Учора з друзями, професорами Університету – представниками некритичної інфраструктури Києва, які не мають права користуватися громадським транспортом – повторив свій нещодавній рекорд пішої ходи за маршрутом:
Київський університет імені Тараса Шевченка – Оболонський сквер поблизу РДА. Увага торкнулася забудови та вулиць моєї рідної Оболоні, де я живу вже більше 25 років.

Сказати про хаос забудови останніх років – означає нічого не сказати. Але нині не про це. А про одну з головних вулиць Оболонського району. Бо написи, що це проспект Героїв Сталінграду, досі у всій красі!

Салон краси на проспекті Героїв Сталінграда. Фото: Микола Томенко

Нагадаю, що в Росії Сталінград перейменовано на Волгоград у 1961 році. Але це не головне. Найважливіше те, що серед вбивць киян Йосип Сталін випереджає навіть Гітлера.

Масові сталінсько-берїївські репресії щодо української еліти в Києві призвели до заселення “коренных киевлян” із НКВС та інших сотень структур у системі Комуністичної партії (більшовиків) України.

Принагідно поінформую, що в КП(б) України до Голодомору та репресій 30-х років українці становили меншість!

Тепер про сталінський Хрещатик, який влада Києва вирішила за наші майже 2 млн бюджетних гривень… подавати на отримання статусу об’єкту культурної спадщини ЮНЕСКО.

Дійсно, у ХІХ столітті Хрещатик був однією з найцікавіших в архітектурному плані адміністративно-фінансових вулиць Східної Європи. Чого вартий лише перший хмарочос України – дім Гінзбурга, перша 11-поверхова будівля всієї Російської імперії.

Так от у вересні 1941 року група НКВС за вказівкою Сталіна підірвала та знищила 324 великих житлових та адміністративних будинків на Хрещатику та прилеглих вулицях.

Першим правду про по руйнування підлеглими Сталіна з болем написав Олександр Довженко: “Не німці знищили центр нашої знівеченої столиці, а ми самі… І Лавру висадили в повітря”.

Отож від “сталінської вибухівки” згоріли п’ять найкращих готелів Києва (“Континенталь”, “Гранд-готель”, “Савой”…), центральний поштамт, консерваторія, театр юного глядача, будинок міськради, п’ять найкращих кінотеатрів, Будинок архітектора і вчених… Знищено багато бібліотек із цінними документами та книгами, а в Київській консерваторії згорів великий орган і майже 200 роялів та піаніно.

Нині ж Хрещатик – це низка будівель в архітектурному стилі сталінського ампіру, реконструйований ЦУМ Ахметова і десятки турецьких, італійських, грузинських кафе. І це Київ подає в ЮНЕСКО?!

Видно, все ж таки ментальність “коренных киевлян”, які заселилися у квартири репресованих українців та пропагували сталінську ідеологію, досі не просто жива – вона ще й перемагає в Києві ХХІ століття, столиці незалежної України.

Читайте також:
“Та й осоружна ж ся мені Москва!”
Як за Сталіна Лесю Українку зробили пропагандистом російської культури