Помер відомий кобзар Тарас Силенко

доповнено

У Києві у вівторок, 22 червня, на 49-му році життя помер відомий кобзар, заслужений артист України Тарас Силенко.

Про це вранці у фейсбуці повідомив його син Святослав Силенко.

“Тато відійшов до кращих світів”, – написав він.

Директор Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло зазначив, що Тарас Силенко був “до нестями залюблений у рідну історію, культуру, віру”.

“Пам’ятаю його виступи ще зовсім юним, а вже особливим, цілеспрямованим, харизматичним, непохитним, полум’яним… До нестями залюбленим у рідну історію, культуру, віру. Не пропускав жодні народні танці в Музеї Івана Гончара. Любив мандрувати, завжди радо відгукувався на запрошення виступати – чи то на фестивалях за кордоном, чи на вечорі пам’яті Сашка Капіноса.
Завжди на передку – у захисті традицій, мови, пісні, свободи. Таким Козаком-Мамаєм запам’ятався він мені на майданівській барикаді у лютому 2014-го…”, – написав Пошивайло у фейсбуці.

” (…) не просто виступав з кобзою, а намагався відповідати званню “кобзар” по життю: виглядом, поведінкою, пересуванням, світосприйняттям”, – згадує голова Мистецького об’єднання “Остання барикада” Олесь Доній.

Тарас Силенко народився 29 грудня 1972 року в Києві.

У 1989-1992 роках навчався в студії на підготовці акторських кадрів при Державній (тепер – Національній) капелі бандуристів.

У 1996 році закінчив Київський інститут культури. Паралельно з навчанням працював у Стрітівській кобзарській школі, Київському театрі “Берегиня”, кобзарював.

Лауреат першої вокальної та спеціальної премії на Міжнародному конкурсі культур Придунайського регіону у м. Джурджу (Румунія, 1993 рік). Був членом Всеукраїнської спілки кобзарів, де працював референтом.

Концертував майже у всіх областях України, а також у Росії, Польщі, Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччині, Франції, Румунії, Литві, Латвії. Добре освоїв техніку гри не тільки на академічній (хроматичній), але й на старосвітській (діатонічній) бандурах. Виступав на сценах і вулицях.

У його репертуарі – сотні народних пісень (періоду Київської Русі, чумацьких, козацьких, повстанських, ліричних) і авторських. Зокрема – “Та ходить Швачка по Хвастові” (про Коліївщину), “Гей знизу, із лиману” (про зруйнування Січі), “Богатирі на заставі” (билина), “Слово о погибелі Землі Руської” (переспів аноніму XIV ст.), дума “Вітчим”, “Нема у світі правди”, псалма “Бідна моя голівонька” (слова і музика Івана Мазепи), “Дума про голод 33-го року” (слова Єгора Мовчана, музика Ігоря Рачка), “На Крути” (слова Олекси Кобця, музика Миколи Литвина) та багато інших.

Читайте також:
Помер голова Київського крайового братства ОУН-УПА Орест Васкул