Зеркаль про негативне рішення апеляції в Парижі щодо активів Ощадбанку в Криму: звикаймо до повільності міжнародного судочинства

Олена “Лана” Зеркаль
дипломатка, юристка, заступниця міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції (2014-2019), радниця голови правління “Нафтогазу”
(FB)

Збудження «хвилі зради» викликали новини щодо рішення Апеляційного суду Парижа, який вирішив, що Арбітражний трибунал у Парижі не мав юрисдикції у справі щодо незаконно експропрійованих РФ активів «Ощадбанку» в Криму.

Пропоную не реагувати на цю новину емоційно, а згадати справу компанії ЮКОС і зрозуміти, що тактика РФ дуже передбачувана та зрозуміла. Вони завжди намагаються затягнути процеси та відтермінувати виконання рішення всіма можливими способами. І підручник з описом методів для цього в них не змінюється.

У 2014 році РФ програла справу ЮКОСа. Це була 10-річна тяжба в Міжнародному арбітражі в Гаазі, що завершилася розгромним рішенням, за яким РФ була визнана винною у експропріації та мала сплатити компенсацію у безпрецедентному розмірі – 50 (!) млрд доларів.

Звичайно, РФ оскаржила це рішення, і через півтора року Окружний суд Гааги скасував рішення арбітражу, що, зрозуміло, було представлено РФ як ключова перемога. Проте вже в лютому 2020 року Апеляційний суд Гааги скасував цю «перемогу» і підтвердив вердикт: Росія повинна заплатити.

Причому за час цієї тяжби капають відсотки, і сума вже зросла до 57 (!!) млрд доларів та продовжує збільшуватися.

Це той випадок, коли РФ доведеться сплачувати за любов до затягування процесів.

І сума може зрости дуже суттєво, оскільки у червні 2020 року справа дійшла до останньої інстанції: Росія звернулася зі скаргою до Верховного суду Нідерландів. На її розгляд піде ще кілька років, а тим часом виконання рішення арбітражу не зупинено і колишні акціонери продовжують полювання на активи РФ.

А поки акціонери ЮКОСу полюють за активами РФ, нам варто набратися терпіння та готуватися, що судові справи українських компаній теж триватимуть багато років, і це не парад перемог, а послідовні битви.

Це тривалі й непрості процеси – давайте звикати до повільності міжнародного судочинства та продовжувати захищати як порушені права інвесторів, так і суверенні права України.

Так, я знаю, як важко чекати і постійно пояснювати, але цього не уникнути.

Читайте також:
Перемога України: “Північний потік-2” перетворився на найдорожчий недобуд РФ, – Зеркаль