“Не слід тривожити останки”: в УІНП прокоментували розкопки в Бабиному Яру

Український інститут національної пам’яті підтвердив, що Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” проводив розкопки на території колишнього Кирилівського православного кладовища.

Про це йдеться в заяві УІНП.

“25 грудня Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” провів розкопки на місцевості, на якій згідно з документами Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр” розташоване колишнє Кирилівське православне кладовище.

Територія, де проводилися розкопки, також межує з давнім єврейським цвинтарем. І православній, і юдейській релігійним традиціям властиве пієтетне ставлення до  місць поховань. Тож Український інститут національної пам’яті наголошує, що не слід без особливих на те підстав проводити у межах кладовищ земляні роботи, які можуть потривожити тлінні останки людей або пошкодити поховання”, – зазначається в заяві.

Реалізацію проєктів, які торкаються православної та єврейської громад, без діалогу з цими громадами є в УІНП вважають неприйнятною.

В установі нагадали про існування план організації території Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”, на якому позначені охоронні зони.

“Використовуючи цей документ, єврейська, православна, караїмська, мусульманська чи інші причетні громади можуть спільно домовитися про місця розташування нових культових чи меморіальних споруд у Бабиному Яру”, – зазначається в заяві.

В Українському інституті національної пам’яті запевнили, що поширене в деяких ЗМІ повідомлення, нібито людські останки, знайдені під час розкопок, було викинуто, не відповідає дійсності.

“У ході земляних робіт виявили фрагменти людського черепа і рештки тварин. Кістки тварин справді вилучили, тоді як людські останки повернули на дно шурфу та засипали ґрунтом”, – стверджують в УІНП.

Також в Інституті наголосили, що до УІНП “офіційно не зверталися із запитом порекомендувати установи, які проводять земляні роботи”.

У своїй заяві УІНП також нагадав, що “цей простір, на жаль, тривалий час був простором трагедії, забуття та воєн пам’яті”, і “кожен проєкт із меморіалізації Бабиного Яру, якщо він реалізовуватиметься без належної чутливості до цього складного простору та поваги до всіх, кого він торкається, буде лише провокувати напруження в суспільстві та конфліктність”.

Читайте також:
Ініціатори різних концепцій меморіалу “Бабин Яр” мають домовитися, – Дробович

Черговий скандал довкола Бабиного Яру спалахнув у зв’язку з наміром Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр” звести “дерев’яну синагогу” (мистецький проєкт) позаду нинішнього пам’ятника Менори. Акцію хотіли приурочити до 27 січня – Дня пам’яті жертв Голокосту.

Під час підготовчих робіт, які почалися наприкінці 2020 року, було знайдено людські останки. Як заявив директор Меморіального центру “Бабин Яр” Максим Яковер, розкопки здійснювала організація, яку нібито рекомендував Український інститут національної пам’яті, а знайдені кістки могли бути серед “поверхневого ґрунту, завезеного разом з будівельним сміттям” з іншого місця.

“Поховань на даній ділянці не виявлено. Під час пошукових робіт у верхньому шарі насипного ґрунту (до 1 м глибиною) було знайдено фрагменти будівельного сміття та дві кістки – ймовірно, фрагменти людського черепа”, – зауважив Яковер.

Натомість єврейська громада на чолі зі співголовою ВААД України Йосипом Зісельсом заявила, що ця ділянка є частиною православного кладовища. А отже, будувати синагогу там неприпустимо, оскільки єврейська релігійна традиція забороняє будь-яке будівництво на місцях кладовищ і масових поховань.

Історична довідка:

Кирилівське кладовище виникло після ліквідації у 1784 році імператрицею Катериною ІІ Кирилівського монастиря. У приміщеннях монастиря натомість розмістили богадільню (згодом – лікарню) для душевнохворих, у зв’язку з чим постала потреба у місці для поховань. Міська влада відвела ділянку під цвинтар на південних схилах Кирилівської гори.
Станом на 1929 рік, коли кладовище закрили і перестали охороняти, його площа сягала 9,7 га.
Після закриття цвинтар прийшов у занепад, надгробки руйнувалися.
У 1941 році на краю кладовища окупанти розстріляли лікарів і пацієнтів Кирилівської психіатрічної лікарні.
Під час Куренівської катастрофи 1961 року більшу частину колишнього кладовища змило селевим потоком.

Читайте також:
Нідерландський історик Карел Беркгоф заявив, що більше не може підтримувати проєкт Меморіалу “Бабин Яр” з етичних міркувань