“Дірка в череві була 23 см”: офіцер ССО пригадав бої за ДАП і показав “сувенір” з Донецька

 

Військовослужбовець 3-го окремого полку спеціального призначення з позивним “Бугор” розповів про важке поранення під час оборони Донецького аеропорту.

Про це йдеться в п’ятницю, 22 січня, в рубриці “Один бій – в одному фото. Невідомі сторінки історії ССО” від Командування Сил спеціальних операцій.

“Бугор” потрапив у ДАП у квітні 2014-го. Напередодні ротації він отримав наказ супроводити колону авто, що вирушала з Кропивницького до Дніпра.

Відрядження планувалося недовгим, відтак військовий взяв із собою рюкзак з речами, необхідними для бойового виходу. Але з Дніпра його разом з автоколоною відправили у Донецький аеропорт. Там він провів наступні півроку.

Армієць пригадує: основні сили 3-го полку вийшли з аеропорту 1 жовтня. З ними вийшов і медик, “стріляний”, з бойовим досвідом.

“Залишилися я і “Редут” (командир 3 опсп). На другому поверсі терміналу ми встановили приманку для ворога – опудало з гранатометом. І там грали в “каруселі”. У нас було двоє правосеків, які заряджали нам РПГ-7 і ми з “Редутом” виходили по черзі на балкон та херячили на танках. Як казав “Редут”, “грали у танчики”, – ділиться військовий.

Військовий не приховує, що, напевно, найстрашнішим у його житті були не реактивна чи ствольна артилерія, а вийти проти танку і бачити, як його башта повертається у твою сторону.

“Тоді хотілося взяти чайну ложку і вкопуватися у бетон. Себе я заспокоював думкою про те, що я теж технарь, я теж керую бронетанковою технікою і знаю, що мені головне його налякати. Потрапить граната десь поруч із танком, мехвод смикнеться, автоматика не спрацює і поцілить мимо. Так воно і працювало. Тому що навпроти теж сидить людина, яка дивиться у тріплекс. Бам! Постріл! А в нього теж є срака, яка теж “грає”. І тут вже у кого срака міцніше. Так ми і працювали”.

Одного дня на зв’язок вийшов “Редут”:

“Танки на злітці! Граймо у танчики!”. Я лечу на другий поверх, в цей момент танчик ведеться на нашу приманку, і я опиняюся на лінії вогню. Снаряд розірвався метрах в семи від мене. Відчуття – неначе в уповільненій зйомці. Прекрасно пам’ятаю, як вигиналася стіна поруч. І всередині відчуття досади. Як? Я? Я ж сильний, швидкий, здоровий, як же я так попав?”.

“Бугор” на тому самому місці, куди влучив ворожий танк. Світлина зроблене за кілька місців до поранення. Фото: пресслужба КССО

Військового вибуховою хвилею відкинуло до стіни.

“Шолом на місці, очі бачать – добре, перевірив язиком зуби, шия на місці. Опускаю очі і бачу дві ноги навиворіт, бачу свої кістки і дивлюся – кишки трохи лежать. Дірка у череві була 23 сантиметри”.

“Бугор” розумів, що має значну крововтрату й треба викликати підмогу й медиків у той час, коли тривав бій.

“Радійка у мене була прилаштована під ліву руку. Аж тут – опа! – а в мене палець на руці відрубаний. У мене була класна кевларова перчатка і в ній окремо бовтався палець. Тоді у мене ледь не сталося паніки. Як же я натисну тангенту і викличу допомогу? Розмовляв сам із собою: дибіл, б…дь, кинь автомат, в тебе ж є друга рука! Кидаю зброю і викликаю по рації: “Редут, я Бугор, поранений, на другому поверсі”. А він не чує: “Бугор, повтори!” Я повторяю, розуміючи, що це останнє, що я можу зробити. Аж ось прилітає “Редут”, хапає мене за шквари (нагадаю, що у мене рука пробита, відрубаний палець, дві ноги навиворіт, дірка у боці і пів дупи відірвано) і тягне мене по цеглі, а я в цей момент притримую свої кишки”.

У такому стані військового притягли в підвал, прийшов медик, почали рятувати. Бій тим часом тривав. Евакуювати поранених можна було хіба на тягачі МТЛБ.

“Викликали “мотолигу”, виносять мене з підвалу, по ній починають херячити, вона від’їжджає, а мене заносять назад у підвал. І так два рази. На третій я вже кажу: “Хлопці, лишіть мене зверху, “мотолига” під”їде, і я вас покличу”. Вона приїхала знову, мене завантажили, їду. Аж чую “цок-цок” – кулі б’ють по броні”.

Між Пісками і ДАПом було місце, яке називали піт-стопом. Коли виїжджали чи заїжджали до аеропорту, то там зупинялися, щоби перезарядити магазин тощо. Там військового вивантажили на дорогу і накрили ковдрою, а тягач поїхав назад у аеропорт.

“А я лежу на дорозі й тримаю крапельницю простріленою рукою. Поруч стоїть джип із правосеками. Підходять і питають: “Поранений? Ну так”. Глянули на мене, “давайте у лікарню його, в Селідово”. Приїхали до лікарні, вийшов хірург, каже: “На операційний стіл його”. Поки мене туди везла медсестричка, я їй казав: “Подзвони моїй дружині”. Дружина досі вдячна за той дзвінок. У той момент Селідово було “сірою зоною”. Першу операцію зробили там. А потім сепари стали мене шукати, хтось здав, що в селідівській хірургії лежить офіцер українського спецназу. Тоді мене терміново евакуювали до Дніпра військові медики”.

Тепер вже “Бугор” може зізнатися: були бойові партизанські вилазки і в тимчасово окупований Донецьк. Під час однієї з таких він придбав собі “тактикульну” річ, яка врятувала під час обстрілу.

“Там я купив собі мультитул. Я завжди носив його з правого боку, а в день поранення надів з лівого. Тоді один з осколків якраз і потрапив у цей мультитул.  А кажуть, що чудес не буває. Можливо, цей осколок був би для мене доленосним”.

На завершення розмови “Бугор” дістав з пробитого чохла мультитул, на якому була добре помітна дірка від осколка.

Читайте також І частину розповіді “Редута” про бої за ДАП:
“Кіборг” з 3-го полку ССО розповів, як росіяни провалили наступ на вежу ДАПу й тікали, чавивши танком своїх бійців

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна