Amnesty International: збройний конфлікт на сході України загострив проблему домашнього і сексуального насильства

Проблема домашнього і сексуального насильства щодо жінок на сході України істотно загострилася через збройний конфлікт і неефективне реагування влади.

Про це заявила міжнародна правозахисна організація Amnesty International у доповіді “Не приватна справа”, оприлюдненій 11 листопада.

Дослідження, проведене на підконтрольних територіях Донецької і Луганської областей, демонструє глибоку кризу в державній системі протидії і запобігання насильству щодо жінок в регіоні. Ситуацію суттєво загострили низький рівень безпеки, присутність військових, доступ до зброї та економічна й соціальна кризи, пов’язані зі збройним конфліктом, зазначили в АІ.

“Це жахливо і прикро, що жінки, які вже постраждали від бойових дій на Донбасі, зазнають насильства вдома і не мають підтримки з боку влади, яка зобов’язана захистити їх від домашнього та сексуального насильства”, — заявила Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні.

За висновком правозахисників, “жінки на сході України не почувають себе в безпеці — ані на вулиці, ані вдома”.

Хоча офіційна статистика домашнього насильства є ненадійною та неповною, вона свідчить про зростання зареєстрованих випадків з початку конфлікту. Так, у 2018 році в Донецькій області кількість адміністративних проваджень за статтею домашнє насильство збільшилася на 76%, а в Луганській — на 158% у порівнянні із середнім показником за попередні три роки.

Попри значні позитивні зміни в законодавстві з протидії та запобігання домашньому насильству, запровадження шелтерів і спеціальних мобільних поліцейських груп,  Amnesty International зафіксувала чимало недоліків в роботі державних інституцій.

У багатьох випадках поліція відмовляється реєструвати скарги постраждалих від домашнього насильства, а поширена безкарність стримує багатьох жінок звертатися до правоохоронців. У 10 із 27 випадків домашнього насильства, задокументованих у доповіді, постраждалі не повідомляли про насильство в поліцію. Вони були переконані, що влада не реагуватиме адекватно або не реагуватиме взагалі.

Amnesty International задокументувала історію жінки, яка під час вагітності пережила побої від свого чоловіка, на той час військовослужбовця. Вона відмовилася заявити про насильство, оскільки минулого разу військове керівництво чоловіка натиснуло на жінку і змусило її забрати заяву про побої і зламаний ніс — аби не “осоромити” чоловіка.

Нове законодавство надає поліцейським повноваження видавати термінові заборонні приписи, що зобов’язують кривдника залишити місце проживання постраждалої особи і не контактувати з нею на строк до 10 днів. Однак у випадках, задокументованих Amnesty International, ці заходи застосовуються вкрай рідко або їхнє дотримання не забезпечується ефективно.

Існують недоліки й на законодавчому рівні. Домашнє насильство підпадає як під адміністративне, так і кримінальне законодавство. Тож, кривдника, на якого не накладено два адміністративні стягнення за домашнє насильство, не можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

Оксана Мамченко з дітьми. Фото: Nadzeya Hasakouskaya

Приміром, багатодітна мати з Краматорська Оксана Мамченко протягом 20 років страждала від фізичного, психологічного та економічного насильства з боку свого чоловіка, з яким два роки тому розлучилася. Суд тричі видавав обмежувальні приписи, і забороняв колишньому чоловікові знаходитися з Мамченко і дітьми в одному домі та наближатися до них. Але кривдник проігнорував усі приписи, видані судом, а поліція не зробила достатньо для їхнього виконання. У травні 2020 року суд притягнув кривдника до відповідальності лише до 1 року умовного терміну за невиконання рішень суду, але не за домашнє насильство.

До того ж військові та поліцейські звільняються від адміністративного судочинства в судах загальної юрисдикції, що ефективно захищає їх від кримінального переслідування за домашнє насильство. Приміром нині, якщо домашнє насильство вчинив військовослужбовець, співробітник поліції також складає адміністративний протокол, але передає справу відповідним військовим формуванням, які вирішують починати розслідування чи ні.

Доповідь Amnesty International свідчить, що жінки на сході України продовжують зазнавати сексуального насильства з боку військовослужбовців, особливо в районах уздовж лінії зіткнення.

Amnesty International задокументувала вісім випадків сексуального насильства щодо цивільних жінок та дівчат з боку військовослужбовців: зокрема два зґвалтування, 1 замах на зґвалтування та п’ять випадків сексуального домагання, вчинених військовими протягом 2017-2018 років у місцях проживання цивільного населення.

“Українська влада повинна провести швидкі та всебічні правові реформи, які зможуть захистити потерпілих від домашнього та сексуального насильства. Ці реформи можуть бути успішними лише в тому випадку, якщо вони підготовлені у співпраці з громадськими організаціями та постраждалими особами”, — заявила Оксана Покальчук.

“В останні роки український уряд продемонстрував готовність розв’язати проблему насильства щодо жінок. Зараз час активізувати свої зусилля. Україні слід ратифікувати Стамбульську конвенцію, оскільки це забезпечить владі чітку дорожню карту реформ, зокрема і подальше вдосконалення законодавства, освітні програми для чиновників та суспільства, механізм урядової звітності та інші важливі зміни”, – ідеться у висновках АІ.

Доповідь Amnesty International “Не приватна справа” базується на ґрунтовному вторинному дослідженні українського законодавства, а також на шести робочих поїздках дослідниць Amnesty International, здійснених із січня по листопад 2019 року. Під час таких поїздок проводилися глибинні інтерв’ю й обговорення у фокус-групах у Києві, а також на підконтрольних територіях Донецької і Луганської областей з постраждалими особами, представниками і представницями міжнародних і локальних організацій, владою.
У звіті увага присвячується підконтрольним уряду територіям Донецької та Луганської областей, оскільки Amnesty International більше не має доступу до ОРДЛО.

Читайте також:
Невидимий ворог: чому військові мовчать про сексуальні домагання і як вирішити цю проблему в Україні